Запитання для обговорення на семінарських заняттях:

• Розкрийте специфіку економічної психології як наукового напрямку (об’єкт, предмет, методи).

• У чому відмінності економічного і психологічного підходів на економічне життя?

• Які зв’язки економічної психології з загальною, диференційною, етнічною, педагогічною, управлінською психологією, психологія особистості?

• В чому полягає сутність теорії раціональної «економічної людини» як одного з провідних напрямів економічної теорії (ХІХ-ХХ ст.)?

• Які особливості психологічного напрямку в економічній теорії ХХ ст.?

• Розкрийте сутність основних понять економічної діяльності: економічна діяльність, виробництво, продукція, товари, послуги, засоби виробництва.

• Яка специфіка меркантилізму як економічної теорії?

• Розкрийте ідеї класичної школи економіки?

• Яка специфіка економічних ідей маржиналізму?

• Розкрийте фрейдистські інтерпретації економічної поведінки людей.

• Розкрийте вплив біхевіоризму Б. Скінера на пояснення економічної поведінки людей.

• Яким є внесок гештальтпсихології К. Левіна щодо розуміння економічної поведінки громадян?

• Розкрийте вплив мотиваційних ідей А.Маслоу на економічну психологію.

Список літератури

• Данченко О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К.: Лібра, 1999. 270 с.

• Економічна психологія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukr.vipreshebnik.ru/2012-06-25-13-15-09/17-2011-03-28-17-03-01/1340-2011-07-26-09-36-19.html

• Економічна психологія і моделі економічної поведінки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://referaty.net.ua/referaty/referat_42468.html

• Ложкін Г.В., Комаровська В.Л., Воленюк Н.Ю. Економічна психологія: Навчальний посібник. – 3-є вид-ня. . – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 464 с.

• Никитин А.А. Экономическая психология: учеб.-метод. Пособие для студ. спец. «Национальная экономика и экономическая безопасность» очно-заочной формы обучения / сост. А.А. Никитин; Перм. гос.ун-т. – Пермь, 2009. – 130 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://window.edu.ru/library/pdf2txt/233/69233/43966/page1

Довідник персоналій

Арістотель (384–322 рр. до н.е.) – давньогрецький філософ, учень Платона.

Головну увагу Арістотель приділяв державі, що є відображенням суспільства і функціонує згідно з принципами справедливості.

Економіка відіграє важливу, однак другорядну роль. Її завдання – забезпечувати всіх громадян необхідними матеріальними благами. Арістотель розділяв економіку та хрематику.

Економікою Арістотель називав справедливе мистецтво придбання та вживання благ. Їй притаманні: 1) купівля необхідних, корисних благ (товарів) для задоволення поміркованих потреб; 2) справедливий обмін та справедлива ціна; 3) гроші в якості полегшувача обміну благами.

Хрематикою Арістотель називав несправедливе мистецтво придбання. Їй притаманні: 1) придбання благ (товарів) не за призначенням (купівля за ради: купівлі, спекуляції, створення дефіциту та зростання цін); 2) надмірне виробництво, несправедливий розподіл благ, необмеженість потреб, манія максимації доходів; 3) гроші як засіб не стільки обміну, скільки отримання прибутків (процентів): проценти, на думку Арістотеля, – це гроші з грошей, що є протиправною, несправедливою винагородою, несправедливою ціною за позичений капітал.

Праці: «Метафізика», «Фізика», «Нікомахова етика», «Політика», «Риторика», «Поетика».

Б ентам Ієремія (1748–1832) — англійський філософ і правознавець, ідеолог лібералізму, засновник філософської течії утилітаризму (оцінювання речей, предметів, процесів, явищ з точки зору їх корисності, можливості їх використання для досягнення цілей і задоволення потреб). Принцип утилітаризму згодом отримав розвиток в економічній теорії (у вигляді теорії корисності), а також в етиці як різновид гедонізму (користь – основа моральності).

Призначення моралі в тому, щоб сприяти природному прагненню людей відчувати насолоду й уникати страждань. Сенс етичних норм і принципів, згідно з Бентамом, – сприяння «найбільшому щастю» (задоволення) для «найбільшої кількості людей».

Бентам пропонував обмежити роль держави захистом приватної власності і забезпеченням свободи конкуренції, а також встановленням законів.

Бентаму належить ідея Паноптикона – концентричної тюрми, по центру якої знаходиться пункт спостереження, а навколо камери з ув’язненими. Це дозволить наглядачам спостерігати за усіма в’язнями і при цьому перебувати за межами моніторингу з їх боку.

Веблен Торстейн (1857—1929) — американський економіст, соціолог та публіцист норвезького походження. Учень Чарльза Пірса, засновника прагматичної школи у філософії, був під інтелектуальним впливом Чарльза Дарвіна, Герберта Спенсера. Основоположник інституційного напряму політичної економії. Викладав в університетах США.

Веблен вимагав, щоб економічна наука звільнилась від раціоналістичної психології і взяла на озброєння реалістичну психологію, таку, що є результатом спостережень за людською діяльністю.

Він піддавав критиці ортодоксальних економістів за те, що вони зводять економічні інтереси тільки до суто грошових, ігноруючи людину, виключивши її з економічного аналізу.

У своїй головній праці «Теорія бездіяльного класу» (1899), ствердив, що приватна власність не лише дає можливість задовольнити людську потребу в існуванні, але також інтерпретується як знак відмінності оcоби, її соціального престижу, як ще один вияв індивідуальних якостей людини. Приватна власність є не лише накопичене індивідом багатство, але й засіб суспільної демонстрації свого соціального становища, виховує певні естетичні смаки. Тому естетичні цінності людини тісно пов'язані з її економічними можливостями.

Завдяки Веблену в економічну теорію ввійшло поняття «демонстративного споживання» - так званий «ефект Веблена», згідно з яким попит на товар зі збільшенням цін на нього теж зростає, оскільки таким чином покупці намагаються підтвердити свій високий статус і високу купівельну спроможність; і навпаки, зниження цін на товар веде до зниження рівня попиту, тому що споживач вважає, що це відбувається через погіршення якості товару.

Праці: «Теорія бездіяльного класу: економічне дослідження інституцій» (англ. The Theory of Leisure Class, An Economic Study of Institutions, 1899); «Теорія ділового підприємства» (англ. The Theory of Business Enterprise, 1904); «Інстинкт майстерності» (англ. The Instinct of Workmanship, 1914); «Імперська Німеччина і її промисловий переворот» (англ. Imperial Germany and the Industrial Revolution, 1915); «Інженери і система ціноутворення» (англ. The Engineers and the Price System, 1921).

К атона Джордж (1901 – 1981) – економічний психолог, народився та вищу освіту здобув в Будапешті, у 1920-х емігрував до Німеччини, де продовжив вивчати психологію під керівництвом Мюллера в університеті Геттінгена. Його докторська дисертація була присвячена психології сприйняття.

Джордж Катона став одним із початківців психологічної економіки як напрямку економічної теорії. Він став розробником «теорії багатьох мотивів» в поведінці людини, котра стала альтернативою до існуючої на той час в економічній науці «теорії одного мотиву» - раціональної «економічної людини». Це дозволило йому більш адекватно пояснювати причини зміни мотивації людини.

Катона у наукових публікаціях описав масові явища, що супроводжували інфляцію.

Праці: «Війна без Інфляції: Психологічний підхід до проблем економіки війни» («War without Inflation: Psychological Approach to Problems а War Economy», 1942).

Л евін Курт (1890-1947) — німецький і американський психолог. Професор Берлінського університету. З 1932 викладав в ряді університетів США. Один з найвідоміших представників берлінської школи гештальпсихології, засновник топологічної психології.

Запропонував теорію «польової поведінки», в рамках якої особа намагається в своїй активності враховувати не лише власні мотиви, але й вимоги соціальних середовищ, з якими ментально зв’язана людина. Через це агенти соціального середовища мають мотиваційну силу щодо поведінки індивіда

Курт Левін не погоджувався з біологічною природою людських потреб. Створив експериментальні методики для дослідження мотивацій, рівня домагань, запам’ятовування індивідом завершених і незавершених подій. Досліджував психологічну основу поведінки соціальних груп, лідерства, конфліктів.

М аслоу Абрахам (1908–1970) — американський психолог, засновник гуманістичної психології. Широко відома, іноді приписувана Маслоу так звана «Піраміда Маслоу» — діаграма, що ієрархічно представляє людські потреби. Проте в жодній з його публікацій такої схеми немає, навпаки, він вважав, що ієрархія потреб не є фіксованою і найбільшою мірою залежить від індивідуальних особливостей кожної людини. Його теорія потреб знайшла широке застосування в економіці, займаючи важливе місце в побудові теорій мотивації і поведінки споживачів.

М юнстерберг Гуго (1863–1916) – німецький філософ, психолог. Започаткував використання ідей психології в освіті, медицині, економіці, професійному відборі.

Отримав гімназіальну та музичну. Навчався в Женевському та Лейпцигському університетах. В 1887 отримав ступінь доктора медицини в Гейдельбергському університеті. Під керівництвом Вундта написав дисертацію

Намагався практично застосовувати психологічні підходи в: індустріальній психології (психотехніці, професійному відборі, професійній освіті, управлінні колективами, ергономіці, підвищення продуктивності праці, подолання монотонії), юридичній психології (судовій практиці, оцінюванню достовірності показань свідків, використанні гіпнозу в роботі з підозрюваними), рекламі для покращення торгівлі, оцінці творів мистецтва.

Е. Торндайк так оцінив внесок Мюнстерберга: «Створити психологію для бізнесу, промисловості або війська важче, ніж створити психологію для психологів, і це в вимагає великого таланту».

Праці: «Основи психотехніки» (1914), «Психотерапія» (1909).

Г ерберт Са́ймон (1916–2001) – американський соціолог, економіст, педагог, лауреат Нобелівської премії з економіки.

У 1947 р. вийшла друком книга Саймона з теорії організації прийняття рішень «Адміністративна поведінка» («Administrative Behavior») в якій описано ділову фірму як адаптивну систему, що включає матеріальні, людські і соціальні компоненти, зв'язані між собою комунікаційною мережею і загальним прагненням її членів співпрацювати для досягнення загальних цілей. Саймон відкинув класичне економічне уявлення про фірму, що діє раціонально з метою максимізації прибутку. Вчений доводив, що у фірмі рішення приймаються її членами колективно, а їхні здатності до раціональних дій обмежуються як неможливістю передбачати всі наслідки прийнятих ними рішень, так і їхніми особистими устремліннями і соціальними перспективами. Такий процес прийняття рішень, на думку Саймона, може привести лише до задовільних, а не до найкращих результатів. Тому фірми ставлять перед собою мету не максимального збільшення прибутку, а досягнення реально досяжних цілей, що можливі за наявних складних обставин.

У книгах «Моделі людини» («Models of Man», 1957), «Організація» («Organization», 1958) Саймон розвинув теорію обмеженої раціональності (зв'язаної раціональності). Вихідними положеннями цієї теорії є обмеженість пам'яті людини, її нездатність до досконалих розрахунків. Цими психологічними недоліками робиться неможливою абсолютно раціональна поведінка.

У 1978 р. Саймон був визнаний гідним Премії Нобеля з економіки за «За новаторські дослідження процесу прийняття рішень у рамках економічних організацій», «Вивчення структури фірми і прийняття внутрішньо фірмових рішень».

С кінер Беррес (1904-1990) – американський психолог, соціолог, чільний представник біхевіоризму. Закінчив Гарвардський університет. Викладав в університетах штатів Міннесота та Індіана, в 1948 став професором Гарвардського університету. Проводив досліди поведінки на тваринах. Ввів поняття «підкріплення» – винагорода за зусилля; «операторна реакція» – вольова, цілеспрямована дія індивіда, який розраховує завдяки їй отримати в майбутньому бажаний результат.

Був одним із найбільш впливових психологів ХХ ст. Прижиттєво був зарахований почесним членом Американської асоціації психологів за видатний внесок у розвиток психології. Вказав, що людину можна схилити до певного типу поведінки завдяки багаторазовому повторенню. Звернув увагу на те, що особа схильна повторювати таку поведінку, яка винагороджується. Дуже швидка винагорода знецінює дії в очах виконавця; якщо ж поведінка не отримує очікуваної винагороди, то можливі прояви агресії.

Праці: «Поведінка організмів» (The Behavior of Organisms, 1938), «Наука і поведінка» (Science and Behavior, 1953), «Вербальна поведінка» (Verbal Behavior, 1957), «Інший бік свободи та гідності» (Beyond Freedom and Dignity, 1971).

С міт Адам (1723–1790) – шотландський економіст і філософ-етик; засновник сучасної класичної економічної теорії.

Вперше сформулював парадоксальну ідею про те, що економічна діяльність окремих індивідів, що діють винятково заради власного зиску (егоїстичних інтересів), в кінцевому рахунку призводить до багатства і добробуту всього суспільства. В своїй головній праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» аналізував аспекти функціонування ринків, грошової економіки, факторів виробництва і зовнішньої торгівлі. Книга є початком сучасної класичної економічної теорії і відображає переконання лібералізму щодо саморегулювання економіки без втручання держави.

Головна праця: «Дослідження про природу і причини багатства народів» (An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations, 1776).

Т ард Габріель (1843–1904) – французький соціолог, провідний соціальний психолог, кримінолог. Впродовж 1893-96 очолював відділ у Міністерстві юстиції. З 1900 — професор нової філософії в Коллеж де Франс.

Розробив психологічну теорію «наслідування», ідеї котрої справили значний вплив на розвиток теорії лідерства, поведінки соціальних груп, політичної психології, економічної психології. Наслідування реалізується у формі звичаїв і моди, при засвоєнні яких відбувається соціалізація індивіда. У результаті наслідування виникають групові й суспільні цінності й норми. Аналізуючи ефект натовпу, констатував, що індивід у натовпі має такі властивості, як надмірна збудженість, втрата свідомого контролю й індивідуальності.

Вважав, що соціальні явища є психічними за своєю природою. Вчений порівнював суспільство з мозком, кліткою якого є індивідуальний мозок. Суспільні відносини Тард зводив до відносин між індивідами.

Взаємодію індивідів він тлумачив як циркуляцію бажань або ідей, що проявляються у формі: репетиції або імітації; опозиції; адаптації або винаходах. Думки (бажання, манери, форми поведінки, цілі) одного індивіда внаслідок комунікації повторюються іншими (імітація), згодом різні думки зіштовхуючись утворюють опозиції, нарешті ідеї або взаємознищуються, або синтезуються (адаптація або винахід). Синтез ідей є джерелом соціального руху. Основними процесами соціального розвитку, вчений вважав винахід і наслідування.

Всі досягнення цивілізації, стверджував Тард, — результат діяльності видатних, творчих особистостей (лідери); послідовники (більшість) наслідують лідера. Великий лідер — «найбільша випадковість, вихідне джерело соціального розвитку». Він впливає на послідовників через гіпнотичний вплив. Послідовники сприймаються Тардом як інтелектуально інертний «натовп». Соціально-політичний рух здійснюється за схемою: 1) лідер-новатор намагається побороти розумову інертність натовпу; 2) натовп захоплюється нововведенням; 3) натовп наслідує лідера.

Без лідера натовп — не може самостійно діяти. Натовп будь-яким чином намагається заповнити «порожнечу», тому його нерідко очолюють «не обранці, а покидьки». Натовп схильний вірити лідерові, ким би той не був. Слабких лідерів він зневажає і усуває, а напористим по-рабськи підкорюється.

Розрізняв Тард стихійні і неорганізовані натовпи, а також добре організовані, спеціально створені натовпи (політичні партії, державні органи, церковні громади, воєнізовані структури).

У кримінальній психології відкидав думку про вродженість у людини злочинних намірів та поведінки, стверджував, що кримінальні вчинки є наслідком соціальних обставин та впливів на людину.

Праці: «Соціальна логіка», «Соціальні закони», «Думка і натовп», «La Psychologic Economique» (1902).

23