Тема 1. Психологія підприємництва як галузь економічної психології

Здатність вчитися швидше, ніж ваші конкуренти, може дати вам стійку, конкурентну перевагу (Арі де Гіус)

Розкрито етапи становлення Економічної психології, її специфіку та зв'язки з іншими науками. Проаналізовано об’єкт, предмет та методи економічної психології.

Економічна психологія – відносно новий напрям практичної психології, який швидко розвивається. Вона покликана інтегрувати підходи психології та економічної теорії в дослідженні економічної поведінки людей й господарського життя суспільства.

Мета навчального курсу «Основи психологія бізнесу» полягає у наданні майбутнім фахівцям-психологам психолого-економічних знань, а також розвиток навиків, вмінь для ефективної діяльності у сфері економіки.

Економічна психологія – це міждисциплінарний науковий напрям, що вивчає психологічні аспекти поведінки людей в умовах економічних стосунків, тобто в умовах виробництва, розподілу, обміну, споживання товарів та послуг, володіння та розпоряджання власністю.

Фінансові кризи, обвали на біржах, крах акцій та й економічне життя загалом доводять: психологічні фактори відіграють дуже важливу, а іноді й вирішальну роль в економіці.

Недарма колишній міністр фінансів Німеччини Людвіґ Ергард свого часу стверджував, що 50% економіки – це психологія. А всесвітньо відомий біржовий експерт Андре Костолані, аналізуючи ринок акцій, вважав, що 90% усіх економічних дій базуються на психології.

Нобелівську премію в галузі економіки двічі отримували психологи – Герберт Саймон (1978) та Даніель Канеман (2002).

Етапи становлення економічної психології

Витоки історії економічної психології можна знайти, передусім, в працях знаменитих економістів, соціологів, в яких оформилася теорія раціональної «економічної людини», мета діяльності якої – в отриманні якомога більшої вигоди, доходу («економічний егоїзм»).

Арістотель (384–322 рр. до н.е.) – давньогрецький філософ, учень Платона. Головну увагу Арістотель приділяв державі, що є відображенням суспільства і функціонує згідно з принципами справедливості.

Економіка відіграє важливу, однак другорядну роль. Її завдання – забезпечувати всіх громадян необхідними матеріальними благами. Арістотель розділяв економіку та хрематику.

Економікою Арістотель називав справедливе мистецтво придбання та вживання благ. Їй притаманні: 1) купівля необхідних, корисних благ (товарів) для задоволення поміркованих потреб; 2) справедливий обмін та справедлива ціна; 3) гроші в якості полегшувача обміну благами.

Хрематикою Арістотель називав несправедливе мистецтво придбання. Їй притаманні: 1) придбання благ (товарів) не за призначенням (купівля за ради: купівлі, спекуляції, створення дефіциту та зростання цін); 2) надмірне виробництво, несправедливий розподіл благ, необмеженість потреб, манія максимації доходів; 3) гроші як засіб не стільки обміну, скільки отримання прибутків (процентів): проценти, на думку Арістотеля, – це гроші з грошей, що є протиправною, несправедливою винагородою, несправедливою ціною за позичений капітал.

Адам Сміт (1723-1790) – засновник економіки як самостійної науки, заклав основу теоретичних уявлень про саморегульовану економіку, в основі якої є «економічна людина». На думку Сміта завдяки егоїстичним, раціональним, схильним до обміну підприємливим людям ринок здатний досягати рівноваги без втручання з боку держави.

Ієремія Бентам (1748-1832) розвинув психологічні інтерпретації економіки: гедоністичні цінності керують активністю більшості людей, а тому Бентам сформулював «принцип максимізації задоволення і мінімізації страждання» як основний закон людської поведінки.

Джон Кейнс (1883-1946) – англійський економіст, автор теорії державного втручання в економіку в умовах фінансових та соціальних криз. Кейнс звернув увагу на психологічну за природою закономірність в економіці: «схильність до споживання в суспільстві підвищується у міру зростання прибутків, але зменшення доходів не відразу позначається на зниженні споживання, що пояснюється дією інертності звичок, традицій».

Концепція «економічної людини» домінувала в економічній теорії впродовж другої половини ХVІІІ – ХІХ ст., її не переглядали до тих пір, поки сферу економіки досліджували економісти та соціологи. З другої половини ХІХ ст. вагомий статус серед наук здобуває психологія, багато європейських та американських психологів почали досліджували проблеми, що були на межі психології та економіки.

Врешті на початку ХХ ст. виник психологічний напрям в економічній теорії. Засновниками економічної психології як окремої міждисциплінарної галузі знань стали фахівці з різних наук – філософії, соціології, психології: Уїльям Джеймс (1842-1910), Габріель Тард (1843-1904; праця «La Psychologic Economique», 1902), Гуго Мюнстерберг (1863-1916; праця «Психологія і економічне життя», 1912), Вернер Зомбарт (1863-1941), Торстейн Веблен (1857—1929), Джордж Катона (1901-1981; «Психологічна економіка», 1975).

Серед психологів проблеми економіки одним з перших почав вивчати французький психолог-криміналіст Габріель Тард (1843-1904), котрий розробляв тему психології наслідування (мода, чутки і т.п.). На його думку економічна психологія має справу з психологічними причинами економіки загалом, а також економічної поведінки людей, зокрема.

Вагомий внесок в розвиток та утвердження економічної психології зробив німецький психолог, засновник психотехніки Гюго Мюнстерберг (1863-1916). Він займався експериментальними дослідженнями в сфері профвідбору, психології праці, реклами.

Американський психолог угорського походження Джордж Катона (1901-1981) своїми теоретичними та експериментальними дослідженнями завершив остаточне формування економічної психології як окремої галузі досліджень. Він розробив «теорію багатьох мотивів» поведінки людини, котра перекреслила існуючу на той час в економічній науці «теорію одного мотиву» раціональної «економічної людини». Увів в економічну теорію такі поняття, як «установка», «відношення до чогось…», «настрій» і «очікування». У США Катона вважається батьком економічної психології. Він перший використав психологічну теорію для дослідження економічних явищ. Катона сформулював одну з базових ідей економічної психології:

Купівля залежить не лише від здатності (економічної можливості) зробити покупку, але і від бажання її зробити (психологічної готовності).

На пострадянському просторі економічна психологія почала розвиватися у 1980-1990 рр., коли економічні реформи втратили ефективність. Невдачі економічного реформування продемонстрували обмеженість лише економічних підходів в їх розумінні. Прорахунки породили низку гострих соціальних проблем: безробіття, бідність, організована злочинність, апатія, недовіра до економічної політики влади, для вирішення яких необхідні психологічні знання і методи.

Об'єктивною передумовою становлення економічної психології, зокрема в Україні, в самостійну науку були радикальні перетворення, зміна економічних стосунків, передусім у сфері власності на засоби виробництва, появу нових суб'єктів економічної активності.

Організаційне оформлення економічної психології в науку сталося на початку 1980-х р., коли провідні дослідники (в першу чергу західноєвропейські), що займаються проблемами економічної психології, об'єдналися в Міжнародну асоціацію дослідників економічної психології. Основним завданням цієї організації є надання допомоги дослідникам шляхом організації навчальних семінарів, конференцій, видання «Журналу економічної психології».