Вінницький обласний клінічний онкологічний диспансер

Інформаційно-аналітичний відділ

Інформація для медичних працівників

НАДАННЯ

ПАЛІАТИВНОЇ ТА СИМПТОМАТИЧНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

ОНКОХВОРИМ

Вінниця

2012р.

Перелік скорочень

ЗОЗ – заклади охорони здоров'я

ЗПСМ – загальна практика - сімейна медицина

ЛЗ – лікарські засоби

ПХМ – паліативна хоспісна медицина

ПХТ - поліхіміотерапія

ВАШ – візуально-аналогова шкала

ГКС - глюкокортикостероїди

НПЗП/НПЗПЛЗ – нестероїдний протизапальний препарат/лікарський засіб

ХБС – хронічний больовий синдром

ХНЗЛ – хронічний не обструктивний синдром

ШКТ – шлунково-кишковий тракт

Вступ

Система медичної допомоги в нашій державі та інших країнах світу влаштована так, що основні ресурси спрямовуються на спеціалізоване онкологічне лікування і одужання хворого на злоякісне новоутворення. Якщо досягти виліковування цього хворого не вдається, то людина виявляється фактично поза системою надання спеціалізованої медичної допомоги. Таким хворим на злоякісні пухлини у термінальний стадії онкологічного процесу потрібна паліативна медична допомога, яка спрямована на послаблення болю та інших тяжких симптомів, стверджує цінність життя та відноситься до смерті як до природньої події, не прагнучи її прискорення чи відстрочення.

ВООЗ, формулюючи стратегію боротьби проти раку, виділяє чотири пріоритетних напрями, а саме:

1. первинну профілактику онкологічних захворювань;

2. раннє виявлення онкопатології;

3. повноцінне лікування хворих;

4. полегшення страждань хворих

За визначенням ВООЗ, паліативна допомога- це напрямок медичної допомоги та соціальної опіки, що застосовується відносно пацієнтів з важкими невиліковними хворобами та обмеженою тривалістю (прогнозом) життя. Паліативна допомога не є допомогою хворим з якимось певним захворюванням і охоплює період з моменту встановлення діагнозу невиліковного захворювання і продовжується до закінчення періоду скорботи родини; тривалість цього періоду може варіювати від декількох років до тижнів (або рідше діб).

На думку експертів ВООЗ, 60% осіб старше 60 років, що потерпають від невиліковної хвороби, потребують високоспеціалізованої, професійної паліативної допомоги, а при наданні такого виду допомоги можна забезпечити полегшення фізичних, психо-соціальних та духовних проблем більш ніж у 90% пацієнтів із занедбаними стадіями раку.

Отже, паліативна допомога – комплексний підхід, мета якого забезпечити максимально можливу якість життя паліативних хворих і членів їхніх родин, шляхом запобігання та полегшення страждань завдяки ранньому виявленню і точному діагностуванню інтенсивності та характеру больового синдрому та симптомів розладів життєдіяльності, проведення адекватних лікувальних заходів, симптоматичної (ад´ювантної) терапії та догляду, надання психологічної, соціальної та духовної підтримки, незалежно від захворювання, віку, соціального статусу, національності, релігійних та політичних переконань, місця проживання хворого тощо.

Мета паліативної допомоги:

1. максимальне полегшення фізичних та моральних страждань хворого

2. підтримка якості життя в фінальному періоді

3. збереження людської гідності на порозі смерті.

Хоспісна допомога є складовою паліативної допомоги, яка надається паліативним хворим, в першу чергу, в термінальних стадіях захворювання і членам їхніх родин фахівцями, які одержали спеціальну підготовку з надання паліативної та хоспісної медицини.

Паліативні хворі- пацієнти усіх вікових груп, які хворіють на злоякісні новоутворення в ІІІ-ІV стадії захворювання, ВІЛ/СНІД, туберкульоз, вроджені вади розвитку, серцево-судинні, неврологічні, респіраторні, атрофічно-дегенеративні та ін. прогресуючі захворювання та післятравматичні стани, що не можуть бути вилікувані сучасними та доступними методами й засобами, і супроводжуються вираженими больовими симптомами, тяжкими розладами життєдіяльності, потребують кваліфікованої медичної допомоги, догляду, психологічної, соціальної та духовної підтримки у термінальній стадії захворювання, або за умови обмеженого прогнозу життя, сумнівному прогнозі одужання чи покращання стану або повноцінного відновлення функцій життєдіяльності.

Паліативна та хоспісна допомога допомога населенню має наступні функціональні та організаційні моменти:

1. професійну медичну складову, для здійснення якої потрібні медичні працівники, що отримали спеціальну професійну освітню підготовку (суто паліативна та хоспісна медицина);

2. соціальну складову, що реалізується соціальними працівниками;

3. професійну психологічну допомогу, яка стосується також членів сім´ї пацієнта, у тому числі в найближчий період після смерті останнього;

4. духовну складову, що здійснюється душпастерами відповідної релігійної конфесії (медичне капеланство).

Рівні паліативної допомоги:

Первинна паліативна допомога- це паліативна допомога, яка надається паліативним хворим на первинному рівні медико-санітарної допомоги в амбулаторно-поліклінічних умовах або вдома лікарями загальної практики-сімейної медицини, дільничними лікарями та лікарями-спеціалістами поліклінік.

Загальна паліативна допомога – це паліативна допомога, яка надається паліативним хворим лікарями-спеціалістами відповідно до їхньої спеціалізації амбулаторно та у стаціонарних закладах охорони здоров'я ІІ та ІІІ рівня.

Спеціальна паліативна допомога – паліативна допомога, яка надається паліативним хворим у закладах охорони здоров'я особливого типу «Хоспіс», у відділеннях та палатах паліативної та хоспісної медицини стаціонарних лікувально-профілактичних закладів загального профілю та спеціалізованих лікувальних закладів (протитуберкульозного, психіатричного, геріатричного, інфекційного профілю, центрах боротьби та профілактики ВІЛ-інфекції/СНІД) лікарями та молодшими медичними спеціалістами, які одержали спеціальну підготовку з надання паліативної та хоспісної допомоги, та вдома фахівцями спеціалізованих мобільних бригад паліативної допомоги із залученням медичних психологів, соціальних працівників та інших фахівців, за потребою, а також волонтерів, найближчих родичів або опікунів хворого.

Спеціалізована мультидисциплінарна бригада паліативної допомоги є самостійним закладом охорони здоров'я («Хоспіс на дому»), структурним підрозділом Хоспісу або відділення паліативної та хоспісної медицини, складається з фахівців, які одержали спеціальну підготовку з надання паліативної та хоспісної допомоги і надають її вдома, в амбулаторних умовах та стаціонарних закладах охорони здоров'я, а також виконують інші функції та завдання, що визначені «Положенням про спеціалізовану мобільну бригаду паліативної допомоги «Хоспіс на дому».

Хоспіс – це заклад охорони здоров´я особливого типу, фахівці якого одержали спеціальну підготовку і надають усі чотири компоненти паліативної допомоги (медична, психологічна, соціальна та духовна) хворим та членам їхніх родин, здійснюють організаційно-методичну і консультативну допомогу та координацію надання первинної, загальної і спеціалізованої паліативної допомоги на закріпленій території, а також інші функції та завдання, які визначені «Положенням про спеціалізований заклад охорони здоров´я особливого типу «Хоспіс».

Хронічний больовий синдром (хбс)

Біль є суб´єктивним відчуттям та переживанням, що виникає як реакція організму на дію шкідливих, руйнівних подразнень. У онкологічних хворих больові відчуття не відіграють захисної ролі, вони лише призводять до дезадаптації, порушенню сприйняття як больових, так і не больових імпульсів та формують стійкі патологічні реакції у периферичній та центральній нервовій системі. Цей тип болю спричиняє нейрофізіологічні зміни та порушення гомеостазу цілісного організму, у тому числі розвиток патопсихологічних змін в головному мозку, що й формують стійкий синдром хронічного болю.

Згідно визначенню Міжнародної асоціації по вивченню болю (ІАSР) хронічним болем вважають біль, який зберігається більше 3 місяців без усунення його причини, що притаманний практично усім розповсюдженим видам злоякісних пухлин в ІІІ –ІV ст.

Основні причини розвитку больового синдрому при злоякісних новоутвореннях:

І Первинні, викликані безпосередньо пухлинним процесом:

- компресія та (чи) інфільтрація нервових структур первинною пухлиною чи метастазами;

- проростання пухлини в м´які тканини;

- здавлення, розтяжіння чи деструкція порожнинних органів (ШКТ, сечовивідні шляхи )

- оклюзія чи компресія кровоносних та/чи лімфатичних судин.

ІІ Вторинні, обумовлені ускладненнями пухлинного процесу:

• патологічні переломи кісток (кінцівки, хребет);

• некроз пухлини, перифокальне запалення з інфікуванням, утворенням виразок та порожнин розпаду;

• запалення та інфікування органів в зв´язку з порушенням відтоку фізіологічних рідин (сеча, жовч та ін.);

• артеріальний та венозний тромбоз на тлі компресії (ішемічні болі, тромбофлебіт).

ІІІ Паранеопластичні синдроми:

• поліміозити;

• канцероматозна сенсорна полінейропатія;

• остеоартропатія.

ІV Болі, викликані лікуванням:

• ускладнення хірургічного лікування ( болі в ділянці післяопераційного рубця, фантомні болі, анастамозити);

• ускладнення поліхіміотерапії ( стоматит, полінейропатія, артроміопатія );

• ускладнення променевої терапії (мієлопатія, променеві враження шкіри та м´яких тканин).

V Болі, зумовлені супутньою патологією (остеохондроз хребта, цукровий діабет, ревматоїдний поліартрит, наслідки перенесених травм ).

Типи хронічного болю:

1. ноцицептивний біль ( виникає при подразненні специфічних больових рецепторів-(ноцицепторів), які розміщені в усіх органах і тканинах.

а) соматичний (подразнення ноцицепторів: ураження кісток, м'яких тканин, м´язовий спазм);

б) вісцеральний біль (множинне метастатичне враження серозних оболонок, гідроторакс, асцит, перерозтяжіння стінок порожнистих органів та капсули паренхіматозних органів)

2. невропатичний біль виникає при пошкодженнях на самих різних рівнях нервової системи: від рецепторів до нейронів кори головного мозку (пухлинне враження головного мозку, периферичних нервів, лімфостаз, патологічні переломи, виразкування, ускладнення від проведеного лікування).

3. каузалгія – біль, посилений симпатичними нервами – мішане порушення периферичної інервації у первинних ноцицептивних та постгангліонарних симпатичних волокнах за рахунок росту пухлини.

4. психогенний біль виникає у відповідь на індивідуальне емоційно значиме переживання (депресія, страх, галюцинації та ін.), що призводить до змін в симпатоадреналовій системі та продукуванні гормонів.

Даний поділ є досить умовним, адже з прогресуванням захворювання у одного хворого можна виявити декілька типів болю.