3.3.2 Методика визначення цін на продукцію

Політика визначення цін повинна бути гнучкою і обиратися по обставинах.

Такими обставинами можуть бути:

• запровадження нового товару на ринку;

• розширення ринку збуту традиційного товару;

• поліпшення економічних результатів у споживача.

При запровадженні нової продукції, якої нема аналогів, обирають політику "зняття вершків" тобто ціни призначають високі. За основу беруть ціну аналогічної (схожої) продукції та підвищують її. Величину підвищення задають експертно.

Якщо передбачається впровадження традиційної більш якісної продукції, ціни також можуть бути підвищені експертно.

При необхідності входження у ринок нового підприємства або при бажанні розширити власний ринок збуту діючого підприємства з традиційним продуктом обирають політику знижки цін (агресивна політика). Тобто, власні ціни доцільно знизити відносно цін конкурентів.

Якщо підприємство займає монопольне положення (коли відсутня конкуренція або продукту на ринку нема) ціни контролюються збоку державних і місцевих органів влади. Тоді вони визначаються по витратному методу (собівартість + прибуток).

Якщо в результаті впровадження результатів наукового дослідження поліпшуються економічні результати у споживача, ціни на власну продукцію встановлюють, виходячи з економічних результатів, які отримує споживач. Для цього оцінюється зростання прибутку у споживача, а потім частина цього прибутку (ця частина встановлюється експертне) відторгається у споживача на власну користь. Відторгнута у споживача частина прибутку ділиться на обсяг продукції, який передбачається реалізувати споживачу і визначається ціна (приріст ціни).

Наприклад, в результаті впровадження результатів наукових досліджень на млині передбачається поліпшити якість борошна, яке споживається хлібозаводом для виготовлення хліба. При цьому з поліпшеного борошна збільшиться вихід хліба. В результаті хлібозавод отримує додатковий прибуток. І якщо млин буде продавати хлібозаводу поліпшене борошно по старих цінах, він ніякого додаткового прибутку не отримує, а тільки понесе збитки, пов’язані з витратами на наукові дослідження та впровадження їх результатів у виробництві.

Тому, млин змушений підняти ціни на борошно таким чином, щоб отримати додатковий прибуток і щоб ці ціни були привабливі і для хлібозаводу. Останнє можливо, якщо нові підвищені ціни на борошно дадуть можливість отримати додатковий прибуток і хлібозаводу. Інакше кажучи, треба поділити кінцевий економічний результат у вигляді прибутку, який отримується споживачем-хлібозаводом, між хлібозаводом та млином.

3.3.3 Методика визначення обсягів реалізації продукції

Обсяги реалізації продукції у вартісному виразі (РП) визначаються множенням обсягів виробництва (приросту обсягів виробництва) та реалізації продукції у натуральному виразі на ціни продукції (без ПДВ).

3.3.4 Методика визначення прибутку від реалізації продукції

Прибуток, який очікується при впровадженні результатів дослідження може бути визначений безпосередньо або виходячи з додаткового обсягу реалізації продукції.

Безпосереднє визначення прибутку може бути здійснене у 3-ій та 4-ій ситуації.

У 3-ій ситуації додатковий прибуток підприємства визначається, як частина прибутку споживача (на рівні 40-60%).

У 4-ій ситуації прибуток дорівнює величині економії виробничих витрат.

Визначення прибутку у 1-ій та 2-ій ситуаціях, якщо очікується отримання додаткового обсягу реалізації продукції – РП.

На початковій стадії інноваційного процесу (при розробці ТЕО) прибуток визначають, виходячи з заданої експертне рентабельності продукції за формулою

П =

де РПпрі, - обсяги реалізації і-го виду (асортименту) продукції за цінами підприємства;

Рпрі - рентабельність і-го виду продукції (асортименту), %.

Рентабельність можна задавати, виходячи з рівня рентабельності, який склався на аналогічну продукцію.

Прибуток від реалізації продукції визначають, виходячи з заданої експертне рентабельності продукції за формулою:

Ппр =

де РПпрі, - обсяги реалізації і-го виду (асортименту) продукції за цінами

підприємства;

Рпрі - рентабельність і-го виду продукції (асортименту), %;

Рентабельність встановлюється студентом самостійно, виходячи з рівня рентабельності, який склався на аналогічну продукцію в галузі.