Розділові знаки при прямій мові

Графічні схеми

Приклади

1. А: «П (?!...)».

Он бачиш, там питає дика рожа: «Чи я хороша?»

2. «П (? ! ...)», - а.

«Це ти, Андрію?» — спитала з полу мати.

3. А: «Щ? ! ...)», - а

Людина пихато заявляє: «Я обрала свою долю», – не усвідомлюючи, що доля обирає її.

4. «П (,.,?!)- а. -П (?!...)»

«Так от Він (Рильський) який! – подумав я. – Ще ж зовсім юнак...» (П. Тичина)

5. «П, — а, — п». (пряма мова складається з

кількох речень). У кожному випадку використовується один з відображених у дужках розділових знаків випадку використовується

один з відображених у

дужках розділових знаків.

«Природа красна, — пише в одному місці Шевченко, — але свято й вінок безсмертної краси — це обличчя людини, осяяне щастям».

(З кн. «Історія української культури»)

«Щодня,— думав він, — ми живемо, щоб померти на ніч і знову народитися вранці».

(В. Шевчук)

Способи використання

Розділові знаки

Приклади

У вигляді прямої мови

див.таблицю «Пряма мова»

«Усе можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі», — так писав Павло Тичина в збірці «Замість сонетів і

октав»

Частиною речення

мовця

пишеться з малої букви і береться

в лапки

У душі українця, як би його далеко не закинула доля, завжди будуть «світити очі материнські і білява хата», — як писав

Василь Симоненко.

Використо-вується

на місці пропущення слів пишуться три крапки

Велика й тяжка правда Шевченкового: «... де нема святої волі, не буде там добра ніколи» — знана нами не з чужої, а з власної долі

У вигляді

епіграфа

пишеться без лапок, посилання на автора розміщується нижче епіграфа праворуч. У дужки прізвище автора не береться.

Мово рідна, живи в ріднім домі