3 Листопада був утворений Тимчасовий революційний робітничо-селянський уряд на чолі з Яношем Кадаром.

На світанку 4 листопада радянські війська за наказом маршала Конєва розпочали виконання поставленого завдання "допомогти зламати опір заколотників в Будапешті, відновити законну владу та порядок в країні".

Всього в листопаді на території Угорщини було залучено приблизно 60 тис. радянських солдат та офіцерів. Але бої з повстанцями (15 тис. чол.) відрізнялися запеклістю. Загинуло до 4 тис. угорських громадян. За сім - дев'ять днів опір повстанців був зломлений. Ціна перемоги для радянських військ була немалою - в боях загинуло 669 радянських солдат та офіцерів, 1450 поранених.

Почалися арешти. На 15 листопада було арештовано 1372 чоловіка та пізніше передано угорському МВС. Захоплено велика кількість озброєння.

Кадар та його уряд перебралися до Будапешту. Почався тяжкий процес відновлення нормального життя, завоювання підтримки населення.

2 Новому керівництву країни на чолі з я.Кадаром довелося вирішувати багато проблем державного будівництва.

Вже за 1957 р. в країні були проведені важливі політичні та економічні заходи. Був відроджений Угорський народний фронт, що об'єднав всі політичні та суспільні організації, що підтримують зусилля народної влади. З допомогою інших соціалістичних країн відновлювалася економіка Угорщини, було направлене паливо, сировина для промисловості, будівельні матеріали, продовольство та інші товари. їй були надані кредити та безвідплатна допомога.

Перед країною стояло дуже складне завдання перебудови структури народного господарства. Тому в ході виконання трирічного (1958 - 1960). а після цього п'ятирічного (1961 - 1965) планів нове керівництво країни, продовжуючи політику індустріалізації, спрямовувало основні зусилля на пріоритетний розвиток приладобудування, точної механіки, оптики, електроніки, тобто таких галузей промисловості, що були розраховані на використання передової технології та висококваліфікованої робочої сили і не вимагали великої кількості сировини. Відбулися зміни в легкій промисловості, де в значно більших розмірах дозволявся розвиток ремісничого виробництва.

Здійснення п'ятирічного плану 1961 - 1965 рр. просунуло вперед індустріальний розвиток Угорщини. Були створені нові промислові райони, особливо в східній частині країни, що була раніше її аграрною окраїною. До середини 60-х років частка промисловості в національному прибутку зросла до 60%.

Були переглянуті шляхи перетворення села. Держава стала надавати більш значну допомогу селянським господарствам, що мало істотний вплив на подальше кооперування сільського господарства. Засоби переконання, а головне, економічна зацікавленість зіграли вирішальну роль в розпочатому з 1959 р. масовому припливі селян в кооперативи. Вступаючи до кооперативу селяни одержували ренту за землю, що здається (в середньому 7 - 8% загального прибутку кожного працюючого), була встановлена також система допомоги та пенсій членам кооперативу. Впродовж трьох - чотирьох років практично все угорське село було охоплене кооперативами.

До початку 60-х років покращилася політична обстановка в країні. Йшла демократизація суспільного життя, були вжиті заходи по відновленню законності. В 1962 р. були реабілітовані політичні діячі, які зазнали репресій в період культу особи М.Ракоши. Сам Ракоши, а також Е.Гере, що займав посаду міністра внутрішніх справ в 50-і роки, були виключені з партії.

Але незважаючи на зміну керівництва, залишилася фактично недоторканою система централізованого, командно-адміністративного управління економікою та суспільним життям. Як і досі канонізувався досвід СРСР.

З 1968 р. в Угорщині почалося здійснення другого етапу економічної реформи. Перші підсумки здійснення економічної реформи в Угорщині були в цілому позитивними. До кінця 60-х років прискорилися темпи промислового розвитку, що створило умови для підвищення життєвого рівня населення. Значно зросли пенсії, допомоги, стипендії студентів, покращилося медичне обслуговування населення. Підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію покращило матеріальне становище селян.

Економічна реформа в Угорщині супроводжувалася демократизацією деяких сторін суспільно-політичного життя. Активізувалася діяльність виборних органів. Були внесені деякі зміни в виборчу систему: вибори стали альтернативними.

На рубежі 60 - 70-х років здійснення економічної реформи в Угорщині стало уповільнюватися, а після цього було згорнуте.

До середини 80-х років в Угорщині вже були вичерпані ресурси екстенсивного розвитку. Це призвело до уповільнення загальних темпів зростання, швидко росла зовнішня заборгованість: в 1986 р. вона складала 8 млрд. дол., а в 1989 р. зросла до 20 млрд. Вжиті заходи (девальвація форінту, стримування зростання заробітної плати та ін.) не давали позитивних результатів. Зросли ціни на паливо, бензин. Підвищилася квартирна плата, вартість проїзду на транспорті. Реальна заробітна плата скорочувалася рік за роком.

Деяку надію на поновлення викликали проведені в травні 1988 р. зміни в керівництві країною. Я.Кадар поступився постом генерального секретаря партії К.Гросу.