12. Правове регулювання договору фінансового лізингу

Правове регулювання:

1. ЦК - $6 гл. 38 - “Договір лізингу”

2. ст. 292, 339, 347, 351 ГК

3. ЗУ “Про фінансовий лізинг”

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ГК, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів

Зазнає уваги фінансовий лізинг, який є найбільш поширеним, та має специфічні риси (На відміну від оперативного лізингу, який фактично є довгостроковим договором оренди).

Застосування субсидіарно законодавства:

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відмінність фінансового лізингу від договору оренди:

1) Фінансовий лізинг - є фінансовою послугою, відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, тож з урахуванням положень зазначеного закону може надаватись виключно фінансовими установами з отриманням відповідної ліцензії.

У ГК можливість надання лізингових послуг пов’язана з діяльністю банків.

Відповідно до ч.1 ст. 351 ГК, банки мають право придбавати за власні кошти засоби виробництва для передачі їх у лізинг.

Оренда - не є фінансовою послугою. Майно в оренду може надаватись будь-яким суб’єктом господарювання.

2) При оренді у користування надається майно, яке вже знаходиться у власності (господарському віданні, оперативному управлінні) орендодавця.

При фінансовому лізингу, лізингодавець спеціально за замовленням лізінгоодержувача та відповідно до встановлених ним специфікацій набуває у власність майно (у власність лізингодавця) для передання цього майна лізінгоодержувачу.

Не випадково серед суб’єктів лізингу виокремлюється продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу (ст. 4 ЗУ “Про фінансовий лізинг”)

3) перелік об’єктів, що можуть бути надані у лізинг, є значно вужчим, ніж перелік об’єктів, які можуть бути надані в оренду.

Відповідно до ч.3 ст. 292 ГК, об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Не можуть бути предметом лізингу:

1)земельні ділянки та інші природні об'єкти;

2)єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці) (в т.ч. державних підприємств).

4) договір лізингу може передбачати перехід права власності об’єкта лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача після сплати лізингових платежів у відповідному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 8 ЗУ “Про фінансовий лізинг”, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

У світовій практиці, як правило, передбачається перехід права власності на об’єкт лізингу у зв’язку із чим лізинг іменують орендою з подальшим викупом.

5) лізінгоодержувач має права на захист предмет лізингу нарівні із власником в т.ч. від власника (лізингодавця).

В орендодавця подібні права відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 9 ЗУ “Про фінансовий лізинг”, лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

6) для повернення об’єкта лізингу у разі відмови лізингодавця може вчинятись виконавчий напис нотаріуса,

Відповідно до ч.2 ст. 7 ЗУ “Про фінансовий лізинг”, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29 червня 1999 р. № 1172

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Форма договору лізингу.

Відповідно до ч.1 ст. 6 ЗУ “Про фінансовий лізинг”, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Водночас, з урахуванням субсидіарно застосування до відповідних відносин положень щодо найму, у разі лізингу нерухомого майна строком на 3 роки чи більше - потребують нотаріального посвідчення.

Істотні умови договору лізингу (ч.2 ст. 6 ЗУ “Про фінансовий лізинг”)

1) предмет лізингу;

2) строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

3) розмір лізингових платежів;

4) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сублізинг.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЗУ “Про фінансовий лізинг”, сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі.

До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу