Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Склад і функція клітини

Методичні рекомендації щодо опрацювання тем, які не викладаються на аудиторних заняттях з біохімії

Дніпропетровськ

2015

Методичні рекомендації „Склад і функція клітини” щодо опрацювання тем, що не викладаються на лекціях з біохімії для студентів факультету механізації сільського господарства повного та скороченого термінів, денної та заочної форм навчання зі спеціальності 6.091700 – “Технологія зберігання і переробки зерна” являють собою фрагменти з книги „Біологія” авторів Грін Н., Стаут У., Тейлор Д. в перекладі і з доповненнями Ярчука І.І.

Методичні рекомендації для підготовки фахівців аграрних вищих закладів III-IV рівнів акредитації.

Схвалено науково-методичною радою факультету механізації ДДАЕУ (протокол № __ від __________ 2015 р.).

Клітина

Клітини - це структурні та функціональні одиниці живих організмів. Подібне уявлення, відоме як клітинна теорія, склалося поступово в XIX ст. в результаті мікроскопічних досліджень. Наука, що займається мікроскопічним вивченням клітини, називалася в той час цитологією. Пізніше, в кінці XIX ст., а потім вже в XX ст., вивчення клітин набуло значною мірою експериментальний характер, і тепер існує ціла велика галузь науки, іменована біологією клітини, яка використовує найрізноманітніші методи для того, щоб осягнути життєдіяльність організмів на клітинному рівні. Подібно біохімікам, клітинні біологи часто досліджують фундаментальні процеси, а тому біологія клітини, так само як і біохімія, є в біології об’єднуючим предметом.

Можна цілком переконливо обґрунтувати клітинну основу життя. Клітина, по суті, являє собою хімічну систему, що самовідтворюється. Для того щоб підтримувати в собі необхідну концентрацію хімічних речовин, ця система повинна бути фізично відокремлена від свого оточення, і разом з тим вона повинна мати здатність до обміну з цим оточенням, тобто здатністю поглинати ті речовини, які потрібні їй як «сировинні», і виводити назовні накопичені «відходи». Таким шляхом, тобто, виконуючи роботу, ця система може зберігати стабільність (гомеостаз). Роль бар'єру між даною хімічної системою та її оточенням грає плазматична мембрана; вона допомагає регулювати обмін між внутрішнім й зовнішнім середовищем і, таким чином, служить кордоном клітини.

У кожній клітині є цитоплазма і генетичний матеріал у формі ДНК. ДНК регулює життєдіяльність клітини і відтворює сама себе, завдяки чому утворюються нові клітини. Переконання, що нові клітини утворюються тільки від інших, раніше існуючих клітин також належить до числа відкриттів XIX ст.; це дуже важливе твердження клітинної теорії.

Термін «протоплазма» був запропонований в XIX ст. для позначення живого вмісту клітин; в ту пору в протоплазмі було важко щось розгледіти і її представляли як якусь рідину, в якій і відбуваються всі життєві процеси. Тепер - головним чином завдяки успіхам електронної мікроскопії ми знаємо, що в протоплазмі існує «розподіл праці» і що кожна з її відокремлених дрібніших структур виконує свою особливу функцію. Такі чітко окреслені структури були названі органелами, що в перекладі означає «маленькі органи». Першим серед органел було відкрито ядро, яке в 1831 г описав Роберт Браун. Ядро є у всіх еукаріотичних клітинах . Це найбільша і найважливіша органела, оскільки в ядрі міститься ДНК і, отже, саме воно регулює клітинну активність. Найдрібніші органели - рибосоми - присутні у всіх клітинах як прокаріотичних, так і еукаріотичних. Деякі органели зустрічаються тільки в спеціалізованих клітинах. Такі, наприклад, хлоропласти, які можна виявити тільки в клітинах, що мають здатність до фотосинтезу.