3. Класифікація ґрунтів

Будівельні властивості ґрунтів визначають конструкцію споруди, спосіб її зведення і машини, які будуть для цього застосовувати.

Усі ґрунти умовно поділяють на дві групи: м’які і тверді. До м’яких відносять усі сипучі та глинисті ґрунти, лесові та торф’яні. До твердих відносять скельні та напівскельні ґрунти з жорсткими зв’язками та високою міцністю.

Класифікація ґрунтів для будівництва повинна враховувати і технологію їх розробки, тип машин, що застосовують та трудомісткість. У зв’язку з цим в основу класифікації покладений cтупінь складності їх розробки при використанні для кожної машини. Трудність розробки залежить від його зернового складу, щільності, вологості, зчеплення, опору різанню тощо. Складність зростає зі збільшенням відсотка вмісту крупних частинок, щільності ґрунту, зчеплення і опору різанню.

За ступінню вологості ґрунти розділяють на мокрі, які лежать нижче рівня ґрунтових вод, вологі та сухі. При наявності ґрунтових вод мокрими вважають також ґрунти з підвищеною вологістю, які розташовані вище їх рівня на 0,3 м для пісків, 0,5 м – для пилуватих пісків та супісків і 1 м – для глинистих і лесових ґрунтів. В залежності від вологості зв’язні ґрунти змінюють свій стан від твердого до пластичного, і складність їх розробки буде різна. Наприклад, сухі глинисті ґрунти розробляти складніше, ніж у стані оптимальної вологості. Дуже сильно зволожені ґрунти також важко розробляти, тому що вони налипають на ківш екскаватора.

Усі ґрунти від складності їх розробки одноківшевими екскаваторами розділяють на шість груп. До найлегшої – Ι групи відносять піски і супіски, гальку та гравій з розміром зерен до 80 мм, рослинний ґрунт і торф без коріння і з корінням товщиною до 30 мм. До найскладнішої – VΙ групи відносять попередньо розпушені скельні ґрунти. Слід зазначити що під час розробки ґрунту багатоківшевими екскаваторами ґрунти поділяють на дві групи (Ι та ΙΙ), бульдозерами – на три групи (Ι – ΙΙΙ), тракторними скреперами – на дві (Ι та ΙΙ) групи складності. Ґрунти ΙV та V груп розробляють екскаваторами з частковим або масовим розпушенням їх вибухом. Скельні та напівскельні ґрунти відносять до V – XΙ груп.

Під час розробки ґрунту він збільшується у своєму обсязі.

Розпушуваність – здатність ґрунту збільшувати під час розроблення об’єм унаслідок втрати зв’язку між частинками.

Збільшення об’єму ґрунту характеризується коефіцієнтом початкового k_р та залишкового розпушення k_зр.

Значення коефіцієнтів початкового k_р та залишкового розпушення k_зр можна знайти у ЕНиР 2. Приблизні значення наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1– Коефіцієнти розпушення ґрунтів

Грунт	Розпушуваність ґрунту, %
	початкова	залишкова
Пісок: чистий, з домішками Гравій Рослинний грунт Лес Супісок Суглинок Глина Скельний	8 – 17 14 – 28 14 – 28 20 – 30 14 – 30 20 – 30 24 – 32 26 – 32 20 – 50	2,5 1,5 – 5 1,5 – 5 3 – 4 4 – 7 7 5 – 9 6 – 9 10 – 30