6.6 Зведення бетонних споруд з розміщенням бетоноукладальних кранів на позначках дна котловану

Зведення бетонних споруд з розміщенням бетоноукладальних кранів на позначках дна котловану застосовують при порівняно невисоких спорудах, зазвичай висотою до 35 – 40 м, які зводять на рівнинних річках. У якості основних засобів механізації подавання бетонної суміші при цій схемі, як правило, приймають баштові крани КБГС. Їх розташовують з верхової та низової сторін споруди (рис. 6.7 а). Підкранові колії кранів розташовують уздовж споруд з верхової сторони – на забетоновані блоки понура, а з низової – на водобій або рисберму. Баштові крани охоплюють споруду по висоті і ширині. Ці ж крани установлюють опалубку чи арматуру.

Установлені на позначці дна котловану баштові крани працюють до початку виконання робіт по перекриттю русла річки і затоплення котловану. При цій схемі зведення готовність бетонних споруд складає до моменту затоплення котловану 75 – 80 %. Для добудови бетонних споруд частина баштових кранів в залежності від обсягів, що залишилися перед затопленням котловану перемонтовуються на незатоплювані позначки бетонних споруд – зазвичай на прогонні будови постійних мостових переходів, які влаштовують по бичках нижнього, а іноді верхнього б’єфів (рис. 6.7 б).

Розпластані частини бетонних споруд, у тому числі фундаментну плиту масивної частини гідроелектростанції і водозливної греблі, зазвичай, зводять з використанням кранів на гусеничному ході або із спеціальних інвентарних містків, які установлюються на блоках бетонування (рис. 6.8, 6.9).

а

б

Рисунок 6.7 – Схема бетонних споруд з розташуванням основних бетоноукладальних кранів на позначці дна котловану:

а – розташування кранів до затоплення котловану; б – те ж саме, після затоплення;

1 – кран КГБС-450; 7 – баштовий кран вантажопідйомністю 5 т; 8 – бетоновозна автомобільна дорога; арматурні конструкції у блоці; 10 – арматурний каркас;

11 – підкранові колії

Рисунок 6.8 – Схема бетонних споруд з розташуванням основних бетоноукладальних кранів на позначці дна котловану:

1 – кран на гусеничному ході; 2 – бункер з бетоном; 3 – інвентарний місток;

4 – автосамоскид; 5 – ланцюгові хоботи

Рисунок 6.9 – Схема установки бетоноукладальних містків для подавання бетонної суміші автосамоскидами при бетонуванні блоків фундаментної плити:

1 – металеві опори; 2 – опалубні щити; 3 – ланцюгові хоботи; 4 – колесо відбій, що фіксує крайнє положення автосамоскиду; 5 – прийомні бункери ланцюгових хоботів;

6 – прогонні будови бетоноукладальних містків; 7 – підсипання площадки на в’їзді щебенем або гравієм; 8 – тяжі для розкріплення опор; 9 – настил з щитів між містками

6.7 Зведення бетонних споруд з розміщенням основних бетоноукладальних кранів на бетоновозних естакадах

Зведення бетонних споруд з розміщенням основних бетоноукладальних кранів на бетоновозних естакадах застосовують при значній висоті бетонних споруд, зазвичай вище 30 – 35 м, коли бетоноукладальні крани з позначок дна котловану не можуть забезпечити зведення споруди як по висоті, так і по ширині.

Бетоновозні естакади при таких схемах влаштовують у тілі бетонної споруди, що зводиться, уздовж його осі (рис. 6.10 а), що забезпечує найбільший обхват споруд зоною дії бетоноукладальних кранів. Бувають випадки, коли будують дві естакади: одну з нижнього б’єфа, другу – з верхнього (рис. 6.10 б). У вітчизняній практиці в більшості випадків бетоновозні естакади зводять в одну лінію з охопленням до 60% площі масивної частини споруди. За кордоном є випадки, коли влаштовують три паралельні естакади (індіанська гребля Бхакра висотою 204 м і шириною масивної частини до 200. У вітчизняній практиці бетоновозні естакади застосовували при висоті споруди до 120 м, у закордонній – до 170 м.

а

б

Рисунок 6.10 – Схема зведення бетонних споруд з розміщенням основних бетоноукладальних кранів на бетоновозних естакадах:

а – з одного бетоновозною естакадою, що розташована по осі споруди (Братська ГЕС); б – з двома естакадами, розташованими з нижнього та верхнього б’єфів (Іркутська ГЕС);

1 – двоконсольний бетоноукладальний кран; 2 – бетоновозна підкранова естакада;

3 – портально-стріловий кран; 4 – мала естакада; 5 – баштовий кран

До переваг цього методу слід віднести: 1) можливість установлення основних бетоноукладальних механізмів зразу на командну висоту, що виключає необхідність їх перемонтажу; 2) можливість обслуговування встановленими на естакаді кранами блоків бетонування по обидві сторони естакади; 3) розташування бетоновозних шляхів за межами споруди, що зводиться; 4) незалежність ходу бетонних робіт від схеми пропускання будівельних витрат; 5) можливість наповнення водосховища і введення перших агрегатів, задовго до закінчення бетонних робіт по спорудах, які утворюють напірний фронт; 6) можливість більш раннього затоплення котловану і ліквідація системи водозливу; 7) спрощення транспортної схеми по бетонних спорудах в процесі їх будівництва.

До недоліків цієї схеми відносять: 1) значні безповоротні втрати металу під час спорудження бетоновозних естакад; 2) обсяг бетону, що укладається з бетоновозних естакад, не перевищує 60 – 65% обсягу масивної частини бетонної споруди, що складає 45 – 50% загального обсягу бетону по гідровузлу; для укладання остаточної частини бетону необхідно використовувати інші засоби механізації та іншу технологію робіт; 3) значна тривалість зведення самої естакади – 6 – 8 місяців, яку починають тільки після підготовлення більшої частини котловану, тому що фундаменти опор розташовуються нижче підошви бетонних споруд; 4) складності бетонування блоків, які знаходяться під естакадою.