5.5 Схеми намиву
Існує декілька схем намиву. Найбільш розповсюджені піонерно-торцева, двобічна та однобічна. Рідше застосовують мозаїчну схему намиву.
Піонерно-торцеву схему (рис. 5.3) застосовують для намиву ґрунту в воду при зведенні підводного ярусу земляних гребель в руслах річок або будь-яких водоймищах і огороджуючих дамбах водоймищ-охолоджувачів АЕС при намиванні їх у воду, а також при безбанкетному перекритті річок. Її використовують при замиванні байраків, понижень і намиванні вузькопрофільних споруд. Гідросуміш випускають з торця розподільчого трубопроводу, під яким відкладення ґрунту утворюють конус намиву. При послідовному нарощуванні трубопроводу по мірі виходу попереду нього з води конусів намиву, що приймають зрізаний вигляд, утворюється піонерна призма (рис. 5.3).
Формування конусу намиву під водою відбувається при періодичному сповзанні намитого у верхній частині конусу ґрунту під дією сили тяжіння, а також внаслідок осаду часток ґрунту з потоку гідросуміші, що рухається у воді. Конус намиву подовжується у напрямку випуску гідросуміші.
Рисунок 5.3 – Нарощування відкладень ґрунту при піонерно-торцевій схемі намиву (утворення конусів намиву та піонерної призми):
1 – підводний конус намиву; 2 – зрізаний конус намиву, що вийшов з води; l – довжина надводного пляжу намиву; lП – закладання підводного укосу; ІН надводний уклін;
ІП – підводний уклін
Двобічну схема намиву (рис. 5.4 а) найбільш часто застосовують при намиванні надводних частин споруд. Намивання по цій схемі виконують будь-яким способом: естакадним, безестакадним або низькоопірним. Гідросуміш випускають із розподільчих трубопроводів, які укладаються паралельно один одному уздовж відкосів споруди. При цьому найбільш крупні частки кар’єрного ґрунту відкладаються у бокових призмах, а найбільш дрібні – у ставку-відстійнику. Встановлено, що при двобічній схемі намивання з ставком-відстійником з нього разом із скидною водою відмиваються частки з найбільшою крупністю від 0,05 до 0,1 мм, тобто приблизно 10% обсягу ґрунту. При безставковому двобічному намиванні відмивання дріб’язку буде більшим – зазвичай 12 – 16%, а в окремих випадках і більш високим.
Однобічну схему (рис. 5.4 б) намивання застосовують при зведенні захисних дамб з хвилестійким відкосом, які більш розпластовані, ніж споруди обтиснутого профілю, але не потребують при підготовці бетонних кріплень. Крім того, однобічну схему намивання використовують при підготовці основи під споруди, при розширенні існуючих земляних споруд і укріпленні берегів, коли грунт примивається до берега або відкосу споруди, і при замиванні пазух бетонних споруд. Однобічна схема застосовується при підводному і надводному намиванні. В останньому випадку роботи можуть вестися зі ставком-відстійником та без нього. При намиванні по однобічній схемі можна застосовувати естакадний, безестакадний та низько опірний способи.
Рисунок 5.4 – Двобічна (а) та однобічна (б) схеми намиву:
1 – дамба початкового обвалування; 2 – проміжні дамби обвалування;
3 – розподільчі пульповоди; 4 – кран для перестановки ланок пульповоду; 5 – пляж намиву;
6 – ставок-відстійник; 7 – колодязь для скидання висвітленої води, що нарощується;
8 – водоскидна труба
Мозаїчна схема (рис. 5.5) намивання представляє собою намивання ґрунту зосередженими обсягами конічної форми, що розташовані у шаховому порядку. Вона забезпечує зведення однорідних споруд з неоднорідних кар’єрних ґрунтів, що неможливо при застосуванні інших схем. Вперше вона була здійснена за ініціативою проф. В.Д. Журіна на будівництві Верхньоволзьких ГЕС при укладанні естакадним способом.
Рисунок 5.5 – Мозаїчний спосіб намиву:
1 – обвалування; 2 – розливний ґрунтопровід; 3 – відростки з випусками;
4 – скидний колодязь
Цю схему застосовують також при намиванні площ і основ під різноманітні споруди, при укладанні піску або гравію у штабель, тобто у випадках, коли необхідно забезпечити постійний гранулометричний склад по всій площі і перерізам споруди.