3.8 Особливості виконання робіт по ущільненню при зведенні якісних насипів
Для ущільнення суглинків, супісків та інших зв’язних ґрунтів застосовують спосіб укатування котками статичної дії. Незв’язні ґрунти (піщані, гравелисті і т.п.) ущільнюють трамбуванням ударами плит або вантажів, що падають вільно або примусово, а також вібрацією із застосуванням віброкотків і віброплит.
Ущільнення ґрунту на греблі виконують проходками зазвичай уздовж споруди з рухом причіпного котка за кільцевою схемою з розвертанням у торцях карт великого розміру (рис. 3.3 б), а самохідного котка за човниковою схемою на робочих картах меншого розміру (рис. 3.3 а).
а
б
Рисунок 3.3 – Рух котка при ущільненні вузьких (а) та широких (б) карт:
1 – ділянка, що укатується; 2 – вісь руху котка; 3 – перекриття смуг укатування
0,15–0,20 м; 4 – вісь насипу; 5 – напрям укатування від краю насипу до її середини, цифри у колах – номери проходок
Швидкість руху котка для першої і двох останніх проходок рекомендується приймати у межах 1,5 – 2 км/год, для усіх проміжних – 3,5 – 7,5 км/год.
Чим довше карта, тим ефективніше використовуються катки. Довжину ділянки приймають 100 – 300 м.
Для попередження обвалення відкосу греблі перші дві проходки катка виконують з віддаленням від бровки на ширину двох-трьох смуг, а потім, суміщаючи кожну наступну проходку катка в бік бровки. Що наближається до неї на відстань не ближче ніж на 0,5 м.
При ущільненні піщаних та пухких ґрунтів для запобігання заривання в них важких котків ущільнення починають легкими гладенькими або пневматичними катками, виконуючи підкатку з невеликою кількістю проходок (дві), а потім ущільнення продовжують важкими котками.
При ущільненні у стиснених умовах, коли розвертання причіпних катків ускладнено, застосовують самохідні катки або вібротрамбівки.
Підготовлений до ущільнення грунт не гаючи часу укатують, щоб уникнути перезволоження атмосферними опадами. З цією ж метою поверхню карт роблять з невеликим укліном у бік верхнього б’єфа, а при невеликій площі карт вкривають.
3.9 Особливості ущільнення великоуламкових ґрунтів
Великоуламкові ґрунти – скельні подрібнені породи (кам’яне накидання).
Відсипання таких ґрунтів також виконують шарами.
Існують наступні способи: малими шарами (1 – 3 м) з ущільненням важкими котками (іноді завантаженими автосамоскидами), великими шарами (10 – 15 м) з ущільненням гідромоніторами, із замиванням піску (рис. 3.4).
Рисунок 3.4 – Схеми ущільнення великоуламкових (скельних) ґрунтів:
а – важкими котками і навантаженими автосамоскидами; б – гідромоніторного струменя;
в – замиванням піску; 1 – різнозерниста гірська маса з великим вмістом дріб’язку; 2 – коток (навантажені автосамоскиди); 3 – автосамоскид; 4 – гірська маса з обмеженим вмістом дріб’язку; 5 – гідромонітор; 6 – гірська маса з обмеженим вмістом дріб’язку із замиванням піском; 7 – подавання піщаної пульпи для замивання
Перший спосіб – при відсипанні різнозернистої гірської маси з великим вмістом дріб’язку. Товщина шару Hш >3D max.
Другий спосіб – для відсипання відсортованих скельних порід для виключення сегрегації при скиданні з укосу. Витрати води гідромонітора 1 – 4 м3 на 1м3 накидання.
Третій спосіб – при необхідності підвищення надійності греблі (Асуанська гребля).
Для можливості замивання – спеціальні вимоги до накидання з обмеженням дріб’язку (дріб’язок <100 мм – 50 – 60%).
Явище розшарування матеріалу за крупністю при падінні на відкосі називається сегрегацією. Для зниження сегрегації застосовують ґрунт з меншою різнозернистістю, зменшують товщину шару, що відсипається, і використовують ґрунти з оптимальним зволоженням.