3.3 Підготовчі роботи

До підготовчих робіт входять улаштування землевозних доріг, розбивка елементів тіла греблі на місцевості, підготовка поверхні основи, відведення поверхневих і ґрунтових вод.

Для транспортування максимально використовують існуючі дороги. Якщо будівництво греблі з використанням тільки постійних доріг не можливо, то в підготовчий період влаштовують землевозні дороги з двобічним або однобічним (тільки під час кільцевого руху) рухом.

3.4 Розбивка елементів греблі на місцевості

Грунт відсипають в тіло греблі після виконання геодезичних розбивних робіт по винесенню у натуру проекта і встановлення відповідних планових і висотних розбивних знаків. Розбивні знаки закріплюють на місцевості встановленням стовпів за межами споруди і кілків на місці робіт. Ці знаки повинні бути збережені або на весь період будівництва, або на час будь-якої роботи.

3.5 Підготовка поверхні основи греблі

До початку робіт ретельно підготовлюють основу греблі: очищують її від дерев і кущів, викорчовують пеньки і корені, видаляють або закопуюють великі валуни, переносять будови за межі споруди, що зводять. З поверхні греблі видаляють рослинний і перезволожений ґрунти, торф із ступінню розкладання менш 50 %. Плодючий шар знімають і укладають зазвичай у нижньому б’єфі у відвал для використання його у наступному під час рекультивації порушених і малопродуктивних сільськогосподарських земель, а також при благоустрої ділянок і закріпленні низинного укосу греблі. Зняття родючого шару ґрунту із площ, що затоплюються водосховищем встановлюється завданням на проектування. Родючий шар знімають зазвичай у талому стані. Під час знімання, складування і зберігання родючого шару повинні бути вжиті заходи, які виключають погіршення його якості.

Грунт основи розробляють з недобором до проектної позначки на 10 – 15 см; захисний шар видаляють безпосередньо перед відсипанням перших шарів ґрунту тіла греблі.

По закінченні усіх робіт складають акт о готовності основи (як на приховані роботи), де фіксують топографічні позначки, геологічні умови, характер і обсяг виконаних робіт по підготовці основи, результати аналізу ґрунтів і їх відповідність вимогам проекту, дані про ґрунтові води тощо. Лише після цього з дозволу приймальної комісії починають відсипання ґрунту в споруду.

3.6 Укладання ґрунту

Основні елементи ґрунтової греблі (упорні призми, екран або ядро та перехідні зони) зазвичай зводять одночасно, але з деяким відставанням. Понур можна робити незалежно від укладання ґрунтів в інші частини греблі.

Зведення однорідних земляних гребель (без протифільтраційних елементів) починають з відсипання ґрунту в найбільш понижені ділянки горизонтальними або малонахиленими (з укліном до 0,5 % в бік верхнього б’єфа) шарами для забезпечення стоку атмосферних опадів. При наявності зуба глибокого сполучення греблі укладання ґрунту починають з нього. Основу перед відсипанням ґрунту зволожують (або підсушують) до оптимальної вологості, а потім ущільнюють. Безпосередньо перед укладанням першого шару зі зв’язних ґрунтів гладеньку поверхню ущільненої основи розрихлюють боронуванням на глибину до 5 см. Також розрихлюють поверхню кожного ущільненого шару ґрунту укладанням на нього наступного. Цього не роблять при ущільненні ґрунту кулачковими або пневмоколісними котками.

Для забезпечення безперервності процесу зведення греблі робочу поверхню насипу розбивають в плані на ділянки-карти і на кожній послідовно виконують наступні основні роботи (операції): транспортування і відсипання ґрунту, його розрівнювання, зволоження (підсушування) і ущільнення (див. рис. 3.1). За необхідності склад робіт може бути доповнений або скорочений. Так, грунт з оптимальною природною вологістю не потребує роботи по дозволоженню. Зв’язний грунт зазвичай дозволожують у кар’єрі, що також виключає операцію дозволоження на карті.

Площу карт, які відсипаються одночасно визначають за формулою 3.1:

F= , (3.1)

де П_Е – змінна продуктивність ведучого механізму, м³/зм; Т_ЗМ – тривалість зміни, год; h – товщина шару відсипання, м.

Довжина карти обмежується найменшою протяжністю ділянки, що ущільнюється і залежить від типу котка і прийнятої схеми руху; її призначають в межах від 50 до 100 м при ущільненні самохідними котками і до 200 м причіпними. Грунт у карти постачають автосамоскидами або скреперами. Спосіб доставки залежить від відстані транспортування, рельєфу місцевості і висотного розташування кар’єру. Грунт розвантажують по всій площі карти у шаховому порядку конусами і розрівнюють смугами. Для розрівнювання ґрунту уздовж смуг використовують бульдозер з відвалом, ширина якого на 10 – 20 см більше діаметра підошви конуса.

Рисунок 3.1 – Розподіл ділянки однорідної греблі на карти у випадку зволоження ґрунту у кар’єрі:

1– автосамоскид; 2 – бульдозер; 3 – осі напрямку руху автосамоскидів;

4 – порядок руху котка; 5 – коток

Відстань між осями конусів уздовж смуги, що відсипають визначається за формулою 3.2:

L= , (3.2)

де d_К – діаметр підошви конуса відсипання, м; b – ширина відвалу бульдозера,м; h_Р – товщина шару, що відсипають і розпушеному стані, м.

Грунт розрівнюють рівним шаром убік верхнього б’єфа. Глинистий грунт в тонкі протифільтраційні елементи греблі (ядро, екран) укладають горизонтальними шарами.

Пошарове відсипання ґрунту ведуть зазвичай від бровки насипу до середини, на надмірно зволожених і слабких основах до висоти 3 м від середини насипу до краю, а далі – від країв до середини.