3.3. Динаміка типу «Конкуренція»

Конкуренція є формою взаємодії популяцій, при якій вони взаємно придушують одна одну (у розглянутій спрощеній моделі через обмеже­ність загальної ресурсної бази). Головною особливістю конкуренції є те, що конкуруючі популяції не здійснюють один на одного безпосереднього впливу. Взаємодія реалізується опосередковано, шляхом витиснення од­нієї іншою з області обмежених ресурсів. При цьому можливе повне при­душення однієї з популяцій, у результаті чого вона зникає. Саме конку­рентні відносини є реальною небезпекою для ЕП (як, утім, і для будь-яких популяцій).

Саме конкурентні відносини найхарактерніші для основних учасників соціальних процесів, в яких описуються інформаційні протистояння.

Залежно від умов, у яких перебувають взаємодіючі популяції, і значень, що визначають динаміку параметрів, можливі як різні рівноважні стани системи, так і механізми їхнього досягнення.

Дослідження стійкості соціальних систем, зокрема популяцій, до зо­внішніх впливів проводяться на основі моделювання конкурентної бороть­би, якій присвячено багато публікацій. Зокрема, в [75] наведена система нелінійних диференціальних рівнянь, що описують зміну співвідношення сил протиборчих сторін у результаті конкурентної боротьби.

У цій моделі було показано, що характер еволюції та самоорганізації со­ціальних систем вирішальною мірою залежить від таких обставин (умов):

• стаціонарність функціонування системи;

• замкнутість або відкритість системи;

• ресурсна забезпеченість системи.

Далі розглядаємо найхарактерніші, на наш погляд, випадки динаміки популяцій при конкурентних відносинах. Конкуренції у цих випадках від­повідає вже представлена система логістичних рівнянь із позитивними значеннями коефіцієнтів <?...

3.3.1. Рівноважне співіснування сил у власних політичних нішах

Вважатимемо, що взаємодія між двома основними силами, з одного боку, і третьою силою, з іншого, в основному зводиться до взаємного об­меження ресурсної бази. Головна конкуренція розгортається між основни­ми силами.

При досить малих значеннях коефіцієнтів <?.., що описують вплив однієї конкуруючої популяції на іншу, і досить великих значеннях швидкостей

62

НЕЛІНІЙНІ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ

партії, стає політичним монополістом, як це зробили, наприклад, у 1918 році більшовики.

Тому механізми першої групи самі по собі в цьому випадку можуть при­водити лише до тривіальних ефектів механічного розширення однієї сили за рахунок іншої.

З механізмами другої групи ситуація набагато складніша. Часто політич­на вага однієї популяції заснована на експлуатації ресурсів, у першу чергу інтелектуальних, другої. Наприклад, пропаганда конкуруючих сил може бути побудована на протилежностях, які виключають одна одну, але одно­часно й надають одна одній змісту. Так, безідейно пропагувати сині кольори там, де всі предмети сині. Партія, що висуває гасла ринкових відносин, не викличе інтересу в суспільстві, побудованому на основі ліберальної еконо­міки. У таких випадках для підтримки активності необхідний супротивник, з яким варто було б полемізувати. Реальна «політична вага» визначається перевагою в цій полеміці. Інший приклад - використання «постаті ворога».

Також можлива систематична експлуатація однією силою ідейних на-працювань, створених іншою. До них можуть відноситись ідеологеми, програмні положення, методи критики загальних супротивників тощо.

При таких сценаріях цілком можливо говорити про відносини «хижак-жертва» між політичними силами. Проаналізуємо декілька ситуацій, ха­рактерних для відносин хижацтва. Хижацтву відповідає наведена вище система рівнянь із негативними значеннями коефіцієнтів/?, та ^.. для хижа­ка і позитивними для жертви.