8.3. Формування націй

Однією з проблем у країнах, що розвиваються, є формування націо­нальної ідентичності. Ларс-Ерік Сидерман у 1995 році побудував бага­тоагентну двовимірну модель розвитку конкуруючих груп індивідуумів до національні єдності [128], яка розвивається активно і нині. Розгляда­ється перехід від комунальної ідентичності - до транскомунальної - на­ціональної. Дана модель досліджує відносини периферії і центру, ефект політичної мобілізації, взаємодію між матеріальними та культурними факторами. Крім багатоагентної моделі (і на основі її використання) по­будована також аналітична модель - система рівнянь для моделювання цієї ж проблеми.

8.4. Моделювання соціального насильства

У багатоагентних моделях, показаних у дисертаційному дослідженні Раві Бхавнані [129], розглядаються випадки, коли одна етнічна/релігій­на група нападає та знищує членів іншої групи такого ж типу. Існуючі приклади - мусульмансько-індуські бунти, які відбуваються у великій кількості індійських міст, різанина в Руанді та Бурунді, «етнічні чистки» в колишній Югославії. Дані моделі призначені для вивчення динаміки подібних видів соціального (комунального) насильства. При цьому пер­ша модель має справу з динамікою мобілізації в межах однієї країни типу Бурунді. Друга модель дає змогу оцінювати імовірність того, як соціаль­не насильство в одній країні може вплинути на соціальне насильство в сусідніх країнах.

8.5. Придушення повстання та соціального насильства

Джошуа Епштейн побудував дві пов'язані багатоагентні моделі, які імітують придушення насильства в межах націй [130]. Перша модель охо­плює динаміку дій центрального уряду, що пробує придушити децентра­лізоване повстання. Друга — динаміку дій уряду, що пробує придушити насильство між двома етнічними групами. В обох моделях розглядаються дві категорії акторів (агентів) - «прості агенти» - представники населен­ня, які можуть бути активно непокірливими або ні, і «поліцейські» - сили

143

РОЗДІЛ 8

центральної влади, які шукають і заарештовують активно непокірливих агентів. Прості агенти мають досить гомогенні властивості та функціо­нують з урахуванням двох основних параметрів - «рівнем потреби» Н і «рівнем законності». Сама по собі нужда не викликає активної непокори. Автори моделі відзначали, що ще в російському революційному журна­лі «Народна Воля» було таке: «Ніяке село ніколи не повставало просто тому, що хотілося їсти». Другий параметр Ь означає сприйняття населен­ням законності режиму. Обидва параметри приймають значення в інтер­валі [0,1], а загальний критерій готовності до непокори визначається як їхній добуток:

Агент має можливість бачити своє найближче оточення, поле моделі є двовимірною сіткою, відповідно кожен агент бачить деяку кількість най­ближчих сусідів, розташованих на півночі, півдні, сході і заході.

На поведінку агентів впливає рівень ризику бути арештованими у випадку приєднання до повстання. Цей ризик оцінюється як функція від кількості активних (непокірливих) А і поліцейських С - найближчих сусідів:

Р = 1 -

де А: - деяка постійна. Крім того, в остаточному критерії «активізації» агента використовується параметр ^ - тюремний строк за заколот. У ре­зультаті, якщо для агента значення О мінус РУ^а (а - деяка константа, що обирається для моделі) перевищує деякий поріг, він переходить до актив­ного стану.

Правила функціонування поліцейських у цій моделі набагато простіші, ніж правила простих агентів. Кожен поліцейський також має можливість бачити деяку кількість найближчих сусідів у чотирьох напрямках сітки. При огляді доступної для нього частини сітки поліцейський заарештовує випадкового активного агента. У розглянутій моделі поліцейські ніколи не переходять на бік революції.

У результаті багатоагентного моделювання автори зробили ще один крок до розуміння складної динаміки повстань і міжетнічного насильства, що, у свою чергу, може забезпечити більш ефективну політику при вирі­шенні подібних проблем.

У роботі Рейнольдса та Діксона [131] також представлено ще один опис багатоагентної моделі придушення повстання народних мас.

144

ДЕЯКІ РЕАЛІЗОВАНІ МОДЕЛІ