8.1. Політика закритих режимів

На думку розробників моделі політики закритих режимів [125], багато центральноазіатських держав є авторитарними, тому розуміння політи­ки в межах маленької правлячої еліти важливе для того, щоб зрозуміти, що уряд міг би зробити в певній ситуації. Модель закритих режимів була створена на основі багатоагентного підходу. У якості агентів розглядалися члени політичної еліти деякого закритого режиму. Модель має розвинутий користувальницький інтерфейс, що дає можливість аналітикові експери­ментувати за його допомогою.

У рамках моделі розглядається декілька типів політичних лідерів і від­повідно декілька типів їхньої поведінки, наприклад, схильність або не­схильність до ризику. Визначальною характеристикою агентів у даній моделі є їхній потенціал (повноваження), що може змінюватися або за­хоплюватися лідируючими агентами. Несхильні до ризику лідери роз­ташовуються на полі моделювання так, щоб помічати інших потужних агентів, які становлять загрозу їхнім повноваженням. У результаті вони знижують у ранзі агентів, чия влада перевищує певний граничний рівень. Під час експериментів автори дійшли висновку, що якщо агент має по­вноту влади, не меншу 75 % від влади лідера, то лідер намагатиметься ско­ротити повноваження агента до рівня, який не перевищує 50% від його влади. У результаті такого «зниження» повноважень агента лідер бере ці повноваження собі, підвищуючи свій потенціал.

Закриті політичні режими мають одну з ознак складної системи: одер­жані результати важко пояснити або простежити, орієнтуючись тільки на вихідні дані. Зокрема, дії лідерів часто здаються незрозумілими, неперед-бачуваними або навіть нелогічними. Динамічні властивості таких систем не укладаються в рамки звичайних аналітичних методів. Ці властивості ба­зуються на замкнутій природі розглянутих режимів і різнорідності елемен­тів, що входять до них. Стандартні статистичні, динамічні або теоретико-ігрові підходи в цьому випадку малопридатні. Разом з тим, багатоагентне моделювання дає цілком реалістичні результати.

8.2. Інституціоналізація ідентичності

Нині визначення колективної ідентичності є дуже актуальною задачею для багатьох регіонів світу, зокрема, для Середньої Азії. Із самоідентифіка-цією пов'язані переваги індивідуумів, те, як вони бачать себе. Наприклад, індивідуум може характеризуватися такими «конкуруючими» властивос­тями як ісламський фундаменталізм, громадянин країни або старший у племені. Важливо знати, які це властивості (альтернативи або доповнення) та їхні «вагові значення» (важливі або мінімальні). Іан Лустік [126] вивчив фактори, які утворюють особисту ідентичність, і встановив значення від-

142

ДЕЯКІ РЕАЛІЗОВАНІ МОДЕЛІ

повідних процесів, побудував багатоагентну модель колективного форму­вання ідентичності. Дана модель базується на аналізі наборів властивостей агентів, які розташовуються і взаємодіють один з одним у двомірному про­сторі. У рамках даної моделі агенти можуть мати різні повноваження впли­ву на сусідів і різний діапазон можливих властивостей. У рамках моделі також досліджується ефект екслюзивності властивостей окремих агентів - індивідуумів.