Рекомендована література

1. Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социо­логия труда: Учеб. для вузов.- М.: ЮНИТИ, 1999- Гл. 3.

2. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці: Навч. посіб­ник.- К.: Знання - Прес, 2000- Гл. 2.

3. Лібанова Е. М. Ринок праці: Навч. посібник.- К., 2003.

4. Петюх В. М. Ринок праці та зайнятість: Навч. посібник.- К.: МАУП, 1997.-Глави 1-3.

5. Рофе А. К, Збышко Б. Г., Ишин В. В. Рынок труда, занятость насе­ления, экономика ресурсов для труда: Учеб. пособие.- М.: МИК, 1997.-Гл. 2.

6. Эренберг Р. Док., Смит Р. С. Современная экономика труда. Теория и государственная политика-М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996.- Главы 2, 3, 6.

Основні нові категорії та поняття

Праця, робоча сила, ринок робочої сили, попит на робочу силу, про­позиція робочої сили, ціна робочої сили, суб'єкти і об'єкти господарсь­ко-трудових відносин, носії, виразники і виконавці господарсько-трудо­вих інтересів, функції ринку праці, сегменти ринку праці.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення ринку праці.

2. Яке місце посідає ринок праці в економічній системі?

3. Які умови виникнення ринку праці?

4. Назвіть умови ефективного функціонування ринку праці.

5. Які елементи ринку праці ви знаєте? Дайте їх визначення.

6. Які складові механізму функціонування ринку праці?

7. Які засоби регулювання господарсько-трудових відносин викори­стовуються на ринку праці?

8. Назвіть функції, які виконує ринок праці.

9. За якими критеріями сегментують ринок праці?

10. Назвіть специфічні риси товару «робоча сила».

11. Що розуміють під об'єктом господарсько-трудових відносин?

Тема 2 населення і трудові ресурси суспільства

2.1. Населення як суб'єкт економічних та інших суспільних про­цесів і явищ.

2.2. Відтворення населення, показники його природного і меха­нічного руху.

2.3. Структура і розміщення населення України.

2.4. Соціально-економічна категорія «трудові ресурси».

2.1. Населення як суб'єкт економічних та інших суспільних процесів і явищ

Населення - це сукупність людей, що природно-історично скла­лася, постійно відновлюється і проживає на визначеній терито­рії. В цьому ж розумінні в економічній літературі може викорис­товуватися категорія «народонаселення». Населення - це найбільш загальне поняття для означення людських ресурсів.

Як самостійна етнічна спільнота українська народність склалась у XVI ст. Починаючи з XVII ст. українська народність трансформува­лася в націю. Тоді вперше було визначено чисельність населення України - 5-6 млн., 1870 p. населення України вже складало 18 млн., 1897 p.- 28,4 млн., у 1913 p.- 32,5 млн. осіб (табл. 2.1).

На початку століття населенню України були властиві високий рівень народжуваності й смертності, Перехід до сучасного типу відтворення населення почався наприкінці XIX ст. з повільного зменшення смертності, а потім і народжуваності.

Перенаселення наприкінці XIX ст. - на початку XX ст. привело до масової міграції населення за межі України, в основному до Сибіру і на Далекий Схід. Значним було переселення й за океан, переважно з західноукраїнських земель. Еміграція з західноукраїн­ських земель тривала і в 1919-1939 pp. чи не основними причина­ми її була насильницька колективізація 1929-1932 pp.

Таблиця 2.1

Кількість наявного населення України у 1913-2001 pp.

за даними переписів

Роки	Всього, млн. осіб	З них		% до загальної кількості населення
		міське	сільське	міське	сільське
1913 у сучасних межах	32,5	6,8	28,4	19,3	80,7
У межах до 17.09.1939	27,2	5,5	21,7	20,3	79,7
1926 у межах до 17.09.1939	29,5	5,7	23,8	19,2	80,8
1939 (на 17.12.)	31,8	11,7	20,1	36,8	63,2
1939 у сучасних межах	40,5	13,6	26,9	33,5	66,5
1959 (на 15 січня)	41,9	19,1	22,7	45,7	54,3
1970 (на 15 січня)	47,1	25,7	21,4	54,5	45,5
1979 (на 17 січня)	49,8	30,5	19,2	61,3	38,7
1989 (на 12 січня)	51,7	34,6	17,1	66,9	33,1
2001 (на 5 грудня)	48,8	32,9	15,9	67,2	32,8

Великих людських втрат Україна зазнала під час голодомору 1932-1933 pp. У роки Великої Вітчизняної війни загинув кожний шостий мешканець, а більш як 2 млн осіб було вивезено в гітлерів­ське рабство. Довоєнний рівень населення було відновлено і дещо перебільшено лише в 1959 р.

В останній чверті XX ст. збільшення населення України упові­льнилося через зміну типу відтворення населення і довготермінові демографічні наслідки війн. А починаючи з 1993 р. населення України щорічно зменшується приблизно на 300-400 тис. осіб. Це скорочення населення зумовлено великою кількістю факторів, серед яких - еконо­мічна криза, зміна типу відтворення, демографічна криза, негативні тенденції у міграційних процесах (від'ємне сальдо зовнішньої міграції) та ін. За прогнозами комісії ООН до 2015 р. чисельність населення України через вказані причини скоротиться до 43,3 млн. осіб [2, с. 163]. Населення залежно від цілей аналізу класифікують за різними ознаками. Міжнародною організацією праці рекомендовано кла­сифікацію населення, відповідно до якої воно поділяється на еко­номічно активне і економічно неактивне (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Розподіл населення, рекомендований методологією МОП

Економічно активне населення - це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію ро­бочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Економічно активне населення складається з чисельності зайнятих і чисельно­сті безробітних.

До зайнятих економічною діяльністю відносять осіб у віці 15-70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умо­вах повного або неповного робочого часу, працюють індивіду­ально чи в особистому підсобному господарстві. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тиж­ня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві - не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна чи тим­часова робота.

Безробітні за методикою МОП - це особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайня­тості), які не мають роботи, шукають роботу або намагаються ор­ганізувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.

Економічно неактивне населення за методикою МОП — це осо­би у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті чи безробітні. До них належать:

- учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;

- особи, які одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;

- особи, зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;

- особи, які зневірилися знайти роботу і припинили її пошук. Класифікацію населення України за економічною активністю наведено у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Динаміка чисельності населення України за економічною активністю

у віці 15-70 років, млн. осіб

Категорії населення	1999	2000	2001	2002	2002 до 1999, %
Економічно активне населення	22,7	23,1	22,8	22,7	100
Працездатного віку	21,2	21,5	21,3	21,1	99,5
Старше працездатного віку	1,5	1,6	1,5	1,6	106,7
Зайняті	20,1	20,4	20,2	20,4	102,0
Працездатного віку	18,6	18,8	18,7	18,8	101,1
Старше працездатного віку	1,5	1,6	1,5	1,6	106,7
Безробітні	2.7	2,7	2,5	2,3	85,2
Працездатного віку	2,7	2,7	2,5	2,3	85,2
Старше працездатного віку	0,04	0,02	0,01	0.01	25,0
Економічно неактивне населення	13,8	13,3	13,5	13,6	98,6
Працездатного віку	7,8	7,6	7,9	8,1	103,8
Старше працездатного віку	6,0	5,7	5,6	5,5	91,7

Як видно з таблиці, за досліджуваний пе­ріод чисельність економічно активного населення суттєво не змінилася і склала 2002 р. 22,7 млн. осіб. Що стосується структу­ри економічно активного населення, то тут помітні хоч і не знач­ні, але позитивні зрушення, як-от: зростання кількості зайня­тих, що відбулося за рахунок як працездатного населення, так і престарілих; зменшення безробітного населення майже на 400 тис. осіб.

Відповідно сталися зрушення у бік зменшення чисельності економічно неактивного населення. Останнє скоротилося за ана­лізований період на 200 тис. осіб. Ці позитивні явища у струк­турі населення України зумовлені збільшенням потреби ринку в робочій силі внаслідок пожвавлення ділової активності суб'єктів ринку.