Рекомендована література

1. Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социо­логия труда: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1999. - Гл. 3.

2. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці: Навч. посіб­ник. - К.: Знання - Прес, 2000. - Гл. 3.

3. Буряк П. Ю., Карпінськип Б. А., Григор'єва М. І. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навч. посібник. - К.: Центр навч. л-ри, 2004. - Гл. 3.

4. Василъченко В. С Державне регулювання зайнятості: Навч. посіб­ник. - К., 2003.

5. Есинова Н. И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб. пособие.- К.: Кондор, 2003.- Гл. 8.

6. Шбанова Е. М. Ринок праці: Навч. посібник.- К., 2003.

7. Петюх В. М. Ринок праці та зайнятість: Навч. посібник.- К.: МАУП, 1997-Глави 4-5.

8. Про зайнятість населення: Закон України // Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р.- К.: Істина, 1999.

9. Эренберг Р. Док., Смит Р. С. Современная экономика труда. Тео­рия и государственная политика.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996.- Гла­вы 16, 17.

Основні нові категорії та поняття

Повна, неповна, часткова, основна, додаткова, глобальна зайнятість, раціональна, оптимальна, ефективна зайнятість, неформальна, тіньова, кримінальна зайнятість, самозайнятість, допомога з безробіття, гарантії зайнятості, пільги вивільненим, державна служба зайнятості, держав­ний фонд зайнятості, безробіття, фрикційне, структурне, циклічне без­робіття, інституціональне, технологічне, регіональне, економічне, кон­версійне, молодіжне, тимчасове, тривале, застійне безробіття, прихова­не безробіття, природний рівень безробіття, закон Оукена, наслідки безробіття.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення категорії «зайнятість».

2. Які форми зайнятості ви знаєте? Дайте їх визначення.

3. Які законодавчі акти регулюють зайнятість в Україні?

4. Які функції державної служби зайнятості в Україні?

5. Які розміри допомоги з безробіття працівникам, зареєстрованим на загальних підставах?

6. Які умови виплати допомоги з безробіття в Україні?

7. Як визначається рівень безробіття?

8. Назвіть відомі вам види безробіття, дайте їх визначення.

9. Поясніть термін «приховане безробіття».

10. Які види безробіття відносять до природного, чому?

11. Сформулюйте закон Оукена.

12. Назвіть економічні та соціальні наслідки безробіття.

Тема 4 управління продуктивністю праці

4.1. Поняття продуктивності і продуктивності праці.

4.2. Управління продуктивні стю праці.

4.3. Методи вимірювання продуктивності праці.

4.4. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.

4.1. Поняття продуктивності і продуктивності праці

Подолання Україною економічної кризи можливе лише за умови підвищення ефективності суспільної праці. Слід відзначи­ти, що питання результативності й ефективності людської діяль­ності завжди стояли в центрі уваги економічної теорії та госпо­дарської практики. В загальному розумінні в економічній теорії під ефективністю суспільного виробництва розуміють відношення результату діяльності (яким можуть бути обсяги і вартість вироб­леної та реалізованої продуктдії, величина доданої вартості, при­буток тощо) до витрат на його виробництво. Останні визначаються вартістю використаних економічних ресурсів (вартості людсь­кого капіталу, вартості природних ресурсів і вартості засобів ви­робництва). Відношення результату до витрат вважається еконо­мічною ефективністю. Крім економічної ефективності, існує поняття соціальної ефективності, під якою розуміють відповід­ність результату суспільної праці потребам суспільства та осо­бистості.

Ефективність суспільної праці визначається великою кількістю різноманітних і взаємодоповнювальних показників, які відобра­жають результати праці з того чи іншого боку і використовують­ся в господарському механізмі ринкової економіки. Одним із та­ких показників є показник продуктивності. Під продуктивністю розуміють відношення кількості продукції, створеної виробни­чою системою за певний період часу, до кількості ресурсів, ви­трачених для створення, виробництва цієї продукції за цей же період.

Поняття продуктивності передбачає множинність свого число­вого представлення та утворює систему показників ефективності. Розрізняють продуктивність у широкому і вузькому розумінні. У вузькому розумінні продуктивність розуміють як показник у вигляді відношення продукції до одного або декількох основних виробничих ресурсів. У широкому розумінні продуктивність ха­рактеризує система взаємопов'язаних показників.

Для підприємства, на якому виробляється один або декілька продуктів, обчислення продуктивності досить просте. Для визна­чення продуктивності на рівні народного господарства застосо­вується ряд окремих показників, наприклад: відношення обсягів продажу до чисельності зайнятих; відношення прибутку до вкла­деного капіталу; відношення виробничої площі, що використову­ється до площі, що є в наявності; відношення прибутку до влас­ного капіталу; відношення ціни підприємства до ринкової ціни; відношення фактичних питомих витрат праці до нормативних; відношення фактично відпрацьованого фонду робочого часу до його календарного фонду. Всі ці відношення можна виразити формулою

де Q - кількість виробленої продукції (товарів, послуг);

І - затрати (праця, капітал, енергія тощо).

Найбільш поширеним показником ефективності праці є про­дуктивність праці. Продуктивність праці - це показник її ефек­тивності, результативності, що характеризується співвідно­шенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу,— з іншого. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин виділяють два показники: виробіток і трудоміст­кість.

Виробіток - прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою:

або

де W - продуктивність праці;

Q - обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

Т - час, витрачений на виробництво продукції;

N - чисельність працівників.

Виробіток може бути годинним, денним, місячним, кварталь­ним, річним.

Трудомісткість - це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховуєть­ся за формулою:

Залежно від складових частин трудомісткості виділяють такі її види.

Технологічну трудомісткість, що визначається витратами пра­ці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, де­талей, виробів.

Трудомісткість обслуговування, що визначається витратами праці допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.

Трудомісткість управління, що визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців.

Повну трудомісткість продукції, яка відображає всі витрати на виготовлення одиниці кожного виробу.

За характером і призначенням затрат праці визначають нормо­вану, фактичну і планову трудомісткість.

За об'єктом обчислення визначають трудомісткість операції, виробу, товарної та валової продукції.

Залежно від сфери прикладання праці визначають трудоміст­кість підприємства, цехову трудомісткість, трудомісткість дільниці, бригадну трудомісткість і трудомісткість робочого місця.