1.3. Предмет і завдання дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»

Предмет дисципліни як такий ніколи не змінювався і був єдиним і для всього різноманіття шкіл і теорій. Предмет економіки праці і соціально-трудових відносин — це праця як доцільна діяльність людей, яка завжди й одночасно є взаємодією між людиною та природою, а також відношенням між людьми в процесі виробництва. Кожному конкретному моменту процесу праці передують матеріальні засоби виробництва, інформація, наявність професійних знань, трудовий досвід, визначений тип соціально-трудових відносин. У процесі праці відбуваються удосконалювання трудових навичок і досвіду, підвищення рівня емпіричних і наукових знань, поліпшення засобів праці, розвиток соціально-трудових відносин, тим самим постійно збільшуються продуктивні сили праці, тобто здатність людини як робочої сили створювати зростаючі маси усе більш різнобічних матеріальних і духовних благ.

Природа соціально-трудових відносин така, що при їхньому ви­вченні й аналізі ми змушені рахуватися з їхньою постійною видозмі­ною, причому їхня перебудова підсилює цю властивість.

Принциповими для розвитку сучасної економіки праці є такі обставини:

1) соціально-трудові відносини в соціальній ринковій економіці різко підвищують ступінь складності теоретичних і практичних знань у сфері економіки праці через необхідність об'єктивного відображення в них інтересів суб'єктів соціального партнерства;

2) питання про змістову трансформацію економіки праці та її структуризацію за ступенями навчання в сучасних умовах повинне розв'язуватись з урахуванням досягнень світової науки в соціально-трудовій сфері і зарубіжній педагогічній практиці.

Так, аналіз показує, що в американських і європейських університе­тах і навчальних центрах предмет «Економіка праці» вивчається досить давно. Однак предмет західної «Економіки праці» не був тотожний предмету аналогічної вітчизняної науки. Використання цього підходу до аналізу трудових відносин сформувало в західній традиції економіку праці як науку, що досліджує дію механізмів ринку праці, тобто зміни в поведінці роботодавців і працівників під впливом стимулів у вигляді за­робітної плати, цін, прибутку, негрошових факторів. Економіка праці досліджує фактори, що визначають попит та пропозицію робочої сили, ціну робочої сили, інвестиції в людський капітал, співвідношення без­робіття й інфляції, вплив профспілок на ринок праці тощо. Цим визна­чається і зміст економіки праці як навчальної дисципліни.

У зв'язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин найсуттєвіші перетворення відбуваються саме в соціально-трудовій сфері, основою якої є праця. Це висуває нові вимоги до професійної під­готовки фахівців вищої кваліфікації, яким належить вирішувати надзви­чайно важливі й складні проблеми підвищення ефективності праці та гармонізації соціально-трудових відносин на всіх рівнях. І тому виникає потреба у розширенні змісту дисципліни «Економіка праці» та перетво­рення її на «Економіка праці і соціально-трудові відносини».

Головною метою вивчення даного курсу є формування у студентів системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, меха­нізми забезпечення ефективної зайнятості населення та прогресивного розвитку соціально-трудових відносин в Україні на всіх рівнях.

Таким чином, об'єктом вивчення дисципліни є система соціаль­но-економічних, організаційно-правових відносин між людьми з при­воду відтворення й ефективного використання людських продуктив­них сил в процесі праці.

Предметом вивчення дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини» виступає сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективно­го використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.

Завдання курсу:

— вивчення економічних законів, що регулюють розподільчі від­носини в ринковій економіці;

— оволодіння методами вивчення витрат робочого часу, норму­вання праці;

— з'ясування механізму зростання продуктивності й ефективності праці;

— дослідження механізму соціального партнерства;

— надання студентам ґрунтових знань з питань оплати праці й ре­гулювання заробітної плати;

— вивчення механізму функціонування системи соціально-трудо­вих відносин;

— з'ясування механізму регулювання ринку праці та дослідження процесу відтворення робочої сили;

— з'ясування місця і ролі Міжнародної організації праці у врегу­люванні соціально-трудових відносин;

— навчити студентів використовувати здобуті знання в конкретних процесах управління соціально-трудовими відносинами, організації праці та забезпечення її високої ефективності на всіх рівнях;

— підвищити на цій основі адаптованість студентів до ринку праці, допомогти їм ефективно включитися в систему нових соціально-тру­дових відносин.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте еволюцію поглядів на категорію «праця».

2. Розкрийте особливості праці як об'єкта дослідження і вивчення.

3. Покажіть роль праці в розвитку людини і суспільства.

4. Наведіть класифікацію видів праці.

5. Визначте предмет «Економіки праці і соціально-трудових відносин» як спеціальної економічної науки. Які задачі вона вирішує?

Тести для самоконтролю

1. Сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпе­чення високої якості життя населення та високої ефективності економі­чної діяльності — це:

а) предмет дисципліни;

б) об'єкт дисципліни;

в) завдання дисципліни;

г) мета дисципліни.

2. Система соціально-економічних, організаційно-правових відносин між людьми з приводу відтворення й ефективного використання людсь­ких продуктивних сил в процесі праці — це:

а) предмет дисципліни;

б) об'єкт дисципліни;

в) завдання дисципліни;

г) мета дисципліни.

3. Формування у студентів системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення ефективної зайнятості насе­лення та прогресивного розвитку соціально-трудових відносин в Украї­ні на всіх рівнях.

а) предмет дисципліни;

б) об'єкт дисципліни;

в) завдання дисципліни;

г) мета дисципліни.

4. Праця поділяється на творчу, управлінську та виконавчу залежно від:

а) виду діяльності;

б) від рівня освіти;

в) ступня механізації;

г) умов праці.

5. Праця поділяється на ручну, машинно-ручну, механізовану, автоматизовану і апаратну залежно від:

а) виду діяльності;

б) від рівня освіти;

в) ступня механізації;

г) умов праці.

6. Праця поділяється на регламентовану, нерегламентовану, монотонну та привабливу (непривабливу) залежно від:

а) виду діяльності;

б) від рівня освіти;

в) ступня механізації;

г) вірна відповідь відсутня.

7. Праця поділяється на підземну, на шахтній поверхні, в гарячих цехах і т.д. залежно від:

а) виду діяльності;

б) від рівня освіти;

в) ступня механізації;

г) умов праці.

8. Праця поділяється на ту, що вимагає тривалої підготовки, не вимагає значної підготовки та не вимагає підготовки залежно від:

а) виду діяльності;

б) від рівня освіти;

в) ступня механізації;

г) умов праці.

9. Свідома і цілеспрямована діяльність; докладання людиною. Розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб – це:

а) робота;

б) діяльність;

в) праця;

г) виробництво.

10. Що виступає однією з найважливіших форм самовираження, само актуалізації й самовдосконалення людини?

а) робота;

б) діяльність;

в) праця;

г) виробництво.