Розділ 7 організація і нормування праці

7.1. Поняття, зміст і завдання організації праці

Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною скла­довою частиною трудової діяльності людини. Вона повинна сприяти вдосконаленню всіх процесів праці та виробничих структур для досяг­нення найвищої ефективності суспільного виробництва.

Організація праці людей на будь-якому підприємстві є обов'язко­вою умовою його ефективного функціонування, тому що праця є тре­тьою і найважливішою складовою частиною процесу матеріального виробництва.

Організація праці на підприємстві являє собою розподіл загального обсягу робіт та визначення потрібних пропорцій у кількості виконав­ців, розміщення працівників та досягнення узгодженості в їхніх діях, за якої продуктивно використовується техніка, матеріальні та трудові ресурси.

Організація праці— це спосіб поєднання безпосередніх виробни­ків із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.

Це певний порядок побудови і здійснення трудового процесу, за­вдяки якому забезпечується формування та функціонування системи ефективної взаємодії працівників із засобами виробництва та між со­бою з метою досягнення бажаних результатів.

Отже, організація праці повинна розглядатись із двох боків:

по-перше, як стан системи, що складається s конкретних взаємо­пов'язаних елементів та відповідає цілям виробництва;

по-друге, як систематична діяльність людей щодо впровадження нововведень в існуючу організацію праці для приведення її у відповід­ність із досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології.

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробницт­ва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників:

— рівень науково-технічного прогресу, система організації вироб­ництва;

— психологічні фактори, особливості екологічного середовища;

— чинники, обумовлені характером завдань, які вирішуються в рі­зних ланках системи управління.

Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих чинників.

В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна ви ділити економічні, соціальні, психофізіологічні та морально-психологічні завдання, а також наступні узагальнені напрямки організації праці на підприємстві (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Основні завдання та напрямки організації праці на підприємстві

Під формою організації праці розуміється об'єднання працюючих у певній структурі на принципах раціонального поділу праці та коопе­рації їхньої праці. Під поділом праці розуміється спеціалізація працю­ючих на виконанні певних функцій або їх комплексу. Кооперація є си­стемою виробничих взаємозв'язків між групами чи окремими вико­навцями в процесі роботи.

Під організацією підбору персоналу та його розвитком розуміють планування персоналу, профорієнтацію і професійний відбір, найман­ня персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо.

Під нормуванням праці розуміють визначення норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва; оптимізацію режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи і а відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Під вдосконален­ням нормування праці розуміють раціоналізацію трудових процесів, при­йомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раці­ональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні нітрати часу; поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мініму­му шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних наванта­жень, а також формування системи охорони і безпеки праці.

Організація праці на підприємстві конкретизується в організацію трудових процесів.