11.4. Проблеми оцінки вартості трудових ресурсів

Облік використання трудових ресурсів на даний час зводиться до відображення відпрацьованого часу, а також втрат робочого часу в людино-днях, людино-годинах; при цьому втрати не враховуються у грошовому вираженні, хоча вартісна оцінка втрат є найбільш необхід­ною для аналізу і прийняття рішень з метою їх усунення.

В цьому випадку доцільно людино-дні та людино-години обліко­вувати в грошовому вираженні (виходячи з середньої заробітної плати за людино-годину або людино-день), і обчислені суми відображати на відповідному позабалансовому рахунку, що полегшить задачу їх відо­браження в бухгалтерському обліку.

Існує й інша категорія витрат, пов'язаних з плинністю робочої сили. Облік трудових ресурсів не може бути зведений лише до обчислення втрат робочого часу і збитку внаслідок зниження продуктивності праці. Виникає проблема обліку трудових ресурсів як трудового потенціалу працівників, їх здатності реалізувати свої функції в процесі виробництва.

Проте трудові ресурси, які виступають як сукупність працівників з їх здатністю до продуктивної праці, до цього часу не є об'єктом фінан­сового обліку, але вони є об'єктом управлінського обліку, що оперує не тільки грошовими вимірниками.

Оцінити трудові ресурси у вартісній формі все ж можна. Існують два основних способи оцінки трудових ресурсів:

— виходячи з заробітної плати (окладів) працівників, тобто вартості їх відтворення;

— виходячи з усіх витрат на загальну і спеціальну освіту працівни­ків включаючи витрати на післядипломне навчання і перепідготовку (інститути, факультети, курси підвищення кваліфікації).

Перший спосіб, не дивлячись на його простоту, достатньо обґрунтований. Кількість та якість пращ прямо пов'язані з рівнем кваліфіка­ції працівників, рівнем загальної і спеціальної освіти.

Другий спосіб оцінки ґрунтується на сумуванні всіх витрат на отримання загальної і спеціальної освіти, а також на підвищення кваліфікації. Цей спосіб більш трудомісткий, але й більш точний за попередиш.

Схема управління персоналом здійснюється в контексті організа­ційної структури. Визначним повинен стати підхід, оснований на максимальному використанні людських ресурсів і орієнтований на досяг­ненні мети підприємства. Це повинно бути досягнуто за рахунок.

— делегування відповідальності і спрощення взаємодії між керівниками і працівниками;

— об’єднання співпрацівників для досягнення головної мети — клієнти, якість, прибуток;

— постійне підвищення кваліфікації і освіченості персоналу шля­хом підвищення рівня працівників чи їх заміни більш компетентними людьми;

— зменшення чисельності персоналу шляхом скидання «баласту» і заміни деяких безвідповідальних працівників одним відповідальним.

11.5. Відображення витрат на робочу силу на рахунках бухгалтерського обліку

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звіт­ний період призначений рахунок 81 «Витрати на оплату праці» за де­бетом якого відображається сума визнаних витрат на оплату пращ, за кредитом _ списання на рахунок 23 «Виробництво» витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) до витрат допоміжних (підсобних) виробництв; на рахунки дев'ятого кла­су — витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміні­стративні збутових витрат, або на рахунок 79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки дев’ятого класу.

Рахунки восьмого класу дають можливість виділити на субрахунках виплати за окладами та тарифами, премії та заохочення, компенсаційні витрати, оплату відпусток, оплату іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці. Групування витрат за елементами необхідно для визначення обсягу використаних підприємством матері­альних, трудових і фінансових ресурсів на виконання програми вироб­ництва і реалізації продукції. Воно необхідно для визначення плано­вих і фактичних витрат для всієї виробничо-господарської діяльності підприємства незалежно від того, з якою метою було здійснено витра­ти (випуск продукції або на інші цілі), а також незалежно від місця ви­никнення і напрямку витрат.

Суми відрахувань на соціальні заходи збираються по дебету раху­нку 82 «Відрахування на соціальні заходи».

Групування за елементами не може задовольнити потреби підприємс­тва в інформації про витрати за їх цільовим призначенням, місцем виник­нення з поділом за окремими видами продукції, а також при здійсненні контролю за раціональним використанням матеріальних, трудових і фі­нансових ресурсів. Таке групування не передбачене і для визначення со­бівартості окремих видів продукції. Тому витрати, пов'язані з виробницт­вом і реалізацією продукції, при плануванні, обліку та калькулюванні собівартості продукції, групуються ще й за статтями калькуляції.