Тема 9 Контроль та оцінка результатів навчання з фінансових дисциплін Навчальна мета

Уміти цілеспрямовано використовувати відповідні форми і методи контролю успішності та оцінювання навчальних досягнень під час вивчення фінансових дисциплін.

Уміти зіставляти мету й результати роботи, виявляти причини недоліків, планувати корективи в моделі вивчення теми.

База знань

Контроль як функція управління; види і методи контролю; зворотний зв'язок; якість знань; успішність навчання; вимоги до знань і вмінь; навчальні досягнення за рівнями компетентності; етапи контролю; критерії оцінювання навчальних досягнень; рівні засвоєння бази знань; усне і письмове опитування; самостійна робота; контрольна робота; модульний контроль; тематична і підсумкова атестація; комплексна діагностика навчальних досягнень з фінансів.

Уміння, що формуються

- наводити визначення понять «контроль успішності», «якість знань», компетентність студента з дисципліни;

- описувати форми, види і методи контролю успішності з фінансів, пояснювати їх ефективність;

- називати і пояснювати функції контролю успішності навчання та його вплив на забезпечення відповідної якості знань;

- характеризувати і порівнювати рівні компетентності студентів з дисципліни і пов’язані з ними критерії оцінювання навчальних досягнень;

- аналізувати ефективність застосування різних форм і методів контролю під час вивчення фінансових дисциплін;

- описувати і реалізовувати основні етапи контролю при вивченні фінансів;

- розробити й обґрунтування доцільність моделі використання різних форм і методів контролю при вивченні теми за вибором.

Зміст теми:

Контроль як методичні проблема. Функції контролю. Види та методи контролю, які використовують під час вивчення фінансових дисциплін.

Оцінка результатів процесу навчання. Критерії оцінки успішності навчання та їхній зв’язок із цілями навчання. Тестовий контроль та його використання в процесі вивчення фінансів. Переваги й недоліки тестування. Модульна система організації навчання та рейтинговий контроль знань. Компетенція як результат процесу навчання.

Коментар

Контроль як методична проблема.

Контроль – це процес, що забезпечує досягнення цілей діяльності навчального закладу.

Контроль і оцінювання навчальних досягнень студентів є важливим елементом управління навчальним процесом та забезпечення якості освіти. Якість освіти – це зумовлений соціальним замовленням рівень сформованості наперед заданих навчальною програмою вмінь, рис, якостей людини, що навчається.

Фактори, що визначають високий рівень якості освіти взагалі й навчання:

• здібності студентів та їхнє бажання досягти успіхів у певній галузі предметних знань,

• рівень педагогічної майстерності викладача й володіння загальною технологією викладання,

• інформаційно-методологічна забезпеченість навчального процесу,

• ефективна система контролю якості навчання.

Розв’язання проблеми якості навчання лише за рахунок удосконалення навчально-виховного процесу і системи контролю успішності неможливе. Але перевірка й оцінювання навчальних досягнень студентів мають значний вплив на стимулювання їхньої ефективної пізнавальної діяльності. Контрольні заходи є складовими досягнення мети навчання – засвоєння певної сукупності знань, умінь та навичок, формування відповідного рівня компетентності студента.

Функції контролю.

Перевірка навчальних досягнень студентів має велике значення, оскільки стимулює їхню систематичну роботу, розвиває почуття відповідальності за результати навчання. Контроль успішності навчання з урахуванням психічного розвитку студентів на всіх його етапах стимулює розвиток у них пізнавальних процесів та емоційно-вольових якостей. Систематичний контроль успішності навчання є умовою руху вперед, забезпечує уявлення студента про те, що він знає, що ним досягнуто, на що варто звернути увагу в подальшій роботі. Добре організований контроль на всіх його етапах допомагає викладачу виявити здобутки у навчанні кожного студента, з’ясувати причини слабкого засвоєння окремих частин навчального матеріалу і вжити заходів для виправлення недоліків у навчально-пізнавальній діяльності.

Оцінка викладачем засвоєних знань студента є важливим чинником для формування його особистості й часто виступає регулятором соціальних відносин у житті молодої людини, адже опосередковано впливає на формування стосунків у студентському колективі, з викладачем, батьками. Заохочення з боку викладача само по собі у більшості випадків стимулює навчально-пізнавальну діяльність студентів і сприяє поліпшенню її результатів, проте для цього необхідно враховувати наявний рівень розвитку студента.

Якщо викладач висуває надто високі вимоги, це створює бар’єр у розвитку. Занижені вимоги також гальмують розвиток студента, бо не активізують його розумової діяльності.

Для успішного стимулювання розвитку здібностей засобами контролю треба, щоб студент розумів, що від нього вимагають, щоб він не мав супінів у необхідності знань, був упевнений, що може осягнути потрібне, що бажана оцінка залежить лише від нього, від його сумлінності.

У ході навчально-виховного процесу контроль забезпечує ще кілька функцій, серед яких забезпечення необхідного і своєчасного оперативного зворотного зв’язку. Перевірка знань дає викладачу інформацію про хід пізнавальної діяльності студентів і засвоєння матеріалу та можливості подальшого вдосконалення навчання. Перевірка одночасно є засобом виявлення ефективності методів і прийомів навчання, застосовуваних самими викладачем, вона допомагає дійти висновків стосовно подальшої праці педагога. Аналіз результатів контролю дає викладачу змогу виявити сильні й слабкі боки в роботі, з’ясувати причини неуспішності.

Інформацію про свої успіхи чи невдачі отримує і сам студент. Під час слухання відповідей товаришів, доповнень та виправлень викладача студент може критично оцінити свої знання, проаналізувати відповіді одногрупників, що сприяє систематизації й закріпленню засвоєного навчального матеріалу. Добре організований контроль привчає студентів до систематичної роботи, дисципліни, сприяє формуванню відповідальності, активності, самостійності, допомагає розібратись у собі, а тому потребує зваженого керівництва, педагогічної майстерності, такту.

Оцінка знань студента не може бути випадковою. Об’єктивність перевірки й оцінки забезпечується науково обґрунтованим змістом завдань, запитань, вимог та критеріїв оцінювання. Коли йдеться про якість знань, мають на увазі обсяг знань передбачений навчальною програмою, його повноту (студент знає весь матеріал чи окремі його частини, всі елементи бази знань – поняття, факти, закономірності), глибину і міцність засвоєння, вміння виражати знання в усній і письмовій формі. Важливо визначити рівень засвоєння знань, що відображає компетентність студента з предмета і реалізується через планування та організацію викладачем пізнавальної діяльності студентів на різних рівнях складності. Рівні пізнавальної діяльності (понятійний, репродуктивний, алгоритмічно-дійовий і творчо-дослідницький) відповідають суб’єктивному аспекту процесу навчального пізнання, а їх вибір відбувається на рівні розвитку пізнавальних можливостей як цілої групи, так і окремих студентів.

Рівні пізнавальної діяльності викладача визначає шляхом відповідних запитань і завдань, система яких сприяє досягненню мети навчання: формуванню в студентів навичок пізнавальної діяльності від простого сприйняття інформації до побудови гіпотез, вибору методу вивчення питання та його реалізації на практиці, самостійності у вивченні програмного матеріалу та поповненні знань. Застосування в ході навчання різних форм пізнавальної діяльності студентів є необхідною умовою їхнього інтелектуального розвитку.

Отже, функції контролю є наступними:

• стимулюючо-мотиваційна,

• вихована,

• управлінська,

• оціночно-констатуюча,

• діагностично-констатуюча,

• розвивальна,

• навчальна,

• прогностично-методична,

• соціалізуюча.

Вимоги до контролю:

• неперервність,

• повнота,

• точність,

• своєчасність,

• специфічність,

• репрезентативність,

• адекватність.

Принципи контролю:

• систематичність,

• планомірність,

• системність,

• об’єктивність,

• гласність,

• доступність,

• економічність.

Види та методи контролю, які використовують під час вивчення фінансових дисциплін.

Для виявлення результатів успішності навчання з фінансових дисциплін сьогодні використовують найрізноманітніші форми, методи та способи контролю у поєднанні із засобами навчання або без них. Всі вони підпорядковані цілям навчання взагалі й перевірці успішності зокрема, а також розрізняються за видами.

Враховуючи специфічність цілей фінансів як навчального предмета й масштабність її цілей, слід зокрема й контрольними заходами стимулювати і поглиблювати теоретичні знання фінансової науки та її складових, уміння аналізувати фінансові процеси й закономірності, розв’язувати задачі й проблеми, застосовувати теоретичні знання на практиці, створювати навчальні проекти. Отже, проблема полягає в тому, як оптимальним поєднанням форм, методів і прийомів контролю реалізувати навчальні цілі з предмета.

Класифікують наступні види контролю:

1. за масштабом: фронтальний та індивідуальний;

2. за частотою: попередній, поточний та тематичний;

3. за етапами: вхідний, поточний, завершальний та модульний.

Вхідний контроль ставить за мету виявити базовий рівень підготовки студентів за дисциплінами, що є основою курсу, який вивчається; розподілити студентів за рівнем підготовки для диференціації і індивідуалізації навчальної діяльності. Основні форми вхідного контролю: тестування, співбесіда, опитування.

Поточний контроль здійснюється з метою перевірки рівня знань студентів на етапі первинного засвоєння навчального матеріалу; створення надійної системи управління навчально-творчою діяльністю з опанування змістом дисципліни. Основні форми контролю: дидактичні і ділові ігри, семінарські заняття в активній формі, тренінги, тестування, складання і розв’язання тематичних кросвордів, участь у вікторинах, наукових гуртках, конференціях.

Проміжний контроль оцінює знання, уміння і навички студентів за результатами вивчення окремих навчальних модулів або тем навчальної дисципліни. Формами проміжного контролю знань є: атестація, модульна контрольна робота.

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінювання результатів навчання студентів на визначеному освітньому рівні на окремих його завершених етапах. Основними формами контролю є іспит і залік.

Всесвітньо відомі педагоги (К.Ушинський, П.Каптєрєв, М. Пирогов) піддавали критиці «екзаменаційний напрям» як офіційний звіт про знання. Вони вважали його контролем «миттєвих знань». На їх думку, іспит – це «…значна частина часу, що відбирається від навчального процесу. Підготовка до іспитів, як правило, поспішна і безсистемна. Іспити викликають штучне збудження в студентів сил, напруження, що шкодить здоров’ю. Відповіді на іспитах бувають випадковими і не можуть бути надійним показником зусиль…».

Також існують наступні види контролю: діагностичний, тренувальний, перехресний, підсумковий, відстрочений.

Відстрочений контроль застосовують з метою перевірки остаточних знань студентів (через певний час після іспиту або заліку), а також для визначення ефективності використання дидактичних засобів і напрямів удосконалення навчального процесу. Основні форми контролю: олімпіади, комплексне тестування, опитування.

Враховуючи надзвичайно важливе значення контрольних заходів у забезпеченні якості навчання в системі фінансової освіти, деталі більшу увагу зосереджують на питаннях комплексної діагностики успішності студентів з фінансових дисциплін.

Контроль може здійснюватись в наступних формах: спостереження, усне опитування, письмовий контроль, тестовий контроль, самоконтроль.

Процес контролю як комплексної системи діяльності охоплює низку елементів:

1. стандартизація цілей,

2. перевірка фактичного стану того, що ми маємо,

3. оцінка, яка полягає в тому, щоб здійснити інтерпретацію (порівняння результату та фактичного стану),

4. облік полягає в тому, що інтерпретацію треба спростувати (встановити відповідність фактичного стану).