Тема 5. Методичні вимоги до організації навчальних занять з фінансів

дисциплін

Навчальна мета

Опанувати методику вибору різних організаційних форм навчання залежно від цілей навчання та специфіки фінансових знань.

База знань

Фінанси, специфіка фінансових знань, організаційна форма навчання, навчальне заняття, типи навчальних занять, комбінований урок з фінансів, семінар з фінансів, практичне заняття з фінансів, консультація, самостійна робота, структура навчального заняття, дидактичний матеріал, педагогічні доручення з фінансів: питання, задачі, завдання.

Уміння, що формуються

- охарактеризувати специфіку фінансових знань;

- обґрунтувати вибір організаційних форм навчання;

- називати методичні вимоги до підготовки та проведення лекції, семінару та практичного заняття з фінансових дисциплін;

- визначати умови ефективного проведення різних організаційних форм навчальних занять;

- організовувати викладання, максимально використовуючи час;

- письмово викладати матеріал;

- знати типологію завдань;

- уміти підготувати й використати завдання під час проведення занять з фінансів;

- визначати дидактичні функції пізнавальних задач;

- враховувати рекомендації щодо розроблення пізнавальних задач з фінансів.

Зміст теми:

Принципи навчання й особливості застосування їх у процесі викладання фінансових дисциплін.

Вплив специфіки фінансових знань як предмета навчання на вибір організаційних форм навчання у фінансах. Методика підготовки та проведення лекції. Організаційний, науковий і методичний рівень викладання фінансових знань. Умови ефективного проведення теоретичних занять.

Методичні вимоги до підготовки та проведення семінарських і практичних занять з фінансів. Дидактичні принципи, що визначають особливості підготовки та проведення семінарських і практичних занять з фінансів. Місце та роль семінарських і практичних занять у викладанні фінансових дисциплін.

Коментар

«Знай свій предмет і викладай його зрозуміло»

К. Д. Ушинський

І.Я. Лернер вважає, що закономірності навчання можна розподілити на дві групи:

1. Закономірності, притаманні процесу навчання за його сутністю, які неминуче виявляються завжди:

- виховуючий характер навчання;

- цілеспрямований характер взаємодії педагога і студента;

- єдність педагогічного керівництва і самодіяльності студентів;

- включення студентів у діяльність;

- залежність між метою навчання, змістом освіти і методами навчання.

2. Закономірності, що виявляються залежно від характеру діяльності того, хто навчає, і тих, хто навчається, засобів навчання, а, отже, залежить від змісту освіти і методів:

- поняття мають бути засвоєні, якщо пізнавальна діяльність студентів цілеспрямовано організована;

Міцність засвоєння усвідомленого змісту освіти є тим більшою, чим регулярніше організовано пряме і відкладене повторення і введення його в систему вже засвоєного раніше;

- навички можуть бути сформовані, якщо викладач організовує відтворення усвідомлених операцій і дій, що лежать в основі навичок.

Принципи навчання:

• Науковість;

• Систематичність і системність;

• Зв'язок з життям, практикою;

• Свідомість і активність навчання;

• Єдність конкретного і абстрактного;

• Доступність;

• Міцність знань;

• Позитивність мотивації;

• Самостійність;

• Гуманізація;

• Народність;

• Культуро відповідність;

• Наочність;

• Індивідуалізація і диференціація;

• Оптимальність.

І.Я. Лернер визначає чотири основні елементи змісту освіти:

1. Інформація, яка підлягає засвоєнню.

2. Способи діяльності – уміння, навички.

3. Досвід емоційно-ціннісного ставлення до знань.

4. Досвід творчої діяльності (перенесення знань, варіативність, комбінування).

Лекція (від лат. lectio) означає читання. Коли книга була дуже рідкісною і коштовною (щоправда, зараз вона коштовна теж), читання з коментарями (як і диспути) були важливим джерелом здобування знань (особливо релігійних). До позитивних якостей лекцій можна віднести:

1. Лекція (порівняно з підручниками) має значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень.

2. Живе слово, інтонації, міміка та жести викладача створюють неповторне емоційне забарвлення, справляють емоційний вплив на слухача.

3. Прямий контакт з аудиторією посилює увагу слухачів.

4. Під час лекції можлива критична оцінка матеріалу.

5. Лекція дає можливість економити час: за дві академічні години студент отримує інформацію, на самі тільки пошуки якої довелося б витратити набагато більше часу. Хочу додати з власного досвіду, що лекція активізує і викладача. Живий контакт з аудиторією є неодмінною умовою продуктивного викладання.

6. Лекція має особливе професійно-педагогічне значення для тих студентів, які готуються до професійної діяльності викладача.

Ясна річ, що позитивні якості лекцій не забезпечуються автоматично. Коли викладач десятки років читає по давно вже пожовклих конспектах, слухач матиме стільки ж можливостей дізнатися про новітні досягнення науки і техніки, скільки сліпий про довколишні краєвиди. Коли викладач занадто самозакоханий і не цікавиться постійно роботою своїх колег, він може «читати» те, що вже давно було висвітлено іншими, в інших курсах. Якщо він надто палкий прихильник «чистої науки», його лекції будуть декларативними, далекими від практики, від самостійної роботи студентів. Одно слово, якість лекції — це своєрідна математична функція особистості викладача.

Лекція дає початок процесу навчання, визначає шляхи здійснення всіх видів і форм навчання і встановлює їхній взаємозв’язок.

Якість лекції залежить від теоретичного рівня, методики подання базових теоретичних положень і закономірностей, що лежать в їх основі, чіткого уявлення про співвідношення необхідної та надлишкової інформації, вивільнення навчального часу на проблемний теоретичний аналіз провідних ідей у поєднанні з аналізом реальних ситуацій тощо.

Критерієм професійної підготовки викладача є вміння:

— чітко визначити мету викладання курсу;

— розробити взаємозв’язок тем та розділів (модулів) курсу;

— визначити обсяг основних знань та навичок з кожної теми;

— допомогти учням засвоїти навчальний матеріал.

Для створення лекції проблемного типу викладачу необхідно:

— вказати на наявні в матеріалі проблемні питання;

— створити умови, за яких студент може побачити, сформулювати й вирішити проблему;

— розробити дійові форми контролю за результатами самостійного вирішення проблеми.

Основне призначення лекції — це гнучке управління пізнавальною діяльністю учнів, що сприяє становленню їхньої особистості.

У сучасних умовах роль лекції як основної форми передачі навчального матеріалу суттєво змінюється. Вона все більше виконує проблемно-установчу функцію, що забезпечує керування пізнавальною діяльністю студентів у процесі самопідготовки. «Знати, щоб навчитись робити» — таким має бути «епіграф» до багатьох лекцій з фінансів.

Темп лекції: 60-80 слів за хвилину.

Фази лекції: початок сприймання – 4-5 хвилин, оптимальні активність сприйняття – 20-30 хвилин; фаза зусиль – 10-15 хвилин; фаза стомлення.

Активізацію аудиторії потрібно на фазі зусиль. Потрібно продумати початок і кінець лекції, чергувати роботу і відпочинок, моменти підвищеної уваги і послаблення; весь процес лекції вимагає від викладача доброзичливого ставлення до аудиторії.

Ролі лектора: оратор, вчений, педагог, психолог.

Стиль спілкування викладача: оптимальність вимог, педагогічний оптимізм, емоційний відгук, формування колективних стосунків студентів у навчальному процесі, створення в колективі атмосфери емоційної напруги, мажорний стиль життя в аудиторії, емоційна контактність відносин.

Лектор не проповідує істину, сповідує її.

Етапи підготовки лекції.

Методика проведення лекцій складається з підготовки лекції як складової навчального курсу, розробки системи контролю за якістю навчального матеріалу, а також самоконтролю і контролю за якістю викладання з боку навчальної частини закладу освіти.

Готуючись до лекції викладач фінансів аналізує зміст матеріалу, виділяє головне та другорядне, формулює головну тезу. Теза має бути чітко, однозначно сформульована, не містити в собі двозначностей та залишатись незмінною весь час її доказу. Для доказу обираються аргументи, правдивість яких не викликає в студентів сумнівів (наприклад, доводячи тезу «потрібно писати грамотно», не треба висувати аргумент «соромно бути неграмотним»).

Важливо виокремити головну проблему не тільки однієї лекції, а й цілої теми або розділу, а потім її послідовно доводити на кожній лекції, підводячи слухачів поступово до головного висновку.

Переконливість засобів, що використовує викладач, підвищується у таких випадках:

1. Конкретність виражальних засобів (слово, жест, приклад).

2. Особливості теми — чим вище ступінь абстракції при описуванні образу, тим менша сила впливу.

3. Мовна динаміка (м’якість та сила голосу).

4. Музика (особливо ритмічна).

Оцінюючи методику викладання, необхідно звернути увагу на структуру лекції, вміння викладача глибоко і зрозуміло викласти матеріал, використати наочні посібники і технічні засоби навчання, пробудити інтерес та активізувати пізнавальну діяльність студентів, увійти в контакт з аудиторією, сподобатись студентам манерою поведінки та ін.

При підготовці навчального матеріалу дуже важливо визначити його обсяг, розподілити на основний і другорядний, знайти засоби розвиваючої навчальної діяльності.

Розробка структури лекції — це форма творчої методичної майстерності. Справжній викладач завжди готується до лекції, розробляє конспект, виділяє опорний матеріал, враховує міжпредметні зв’язки, можливі запитання студентів, тренує своє ораторське мистецтво.

Викладачу потрібно знати, як готуватись до лекції. Наведемо загальну схему постійної діяльності викладача при підготовці лекції, в якій розкриті особливості кожного етапу (табл.).

Таблиця

Назва етапу	Аналітичний	Стратегічний	Тактичний	Редакційний	Робочий (аудиторний)	Контрольно-підсумковий
Зміст етапу	Проблемний аналіз теми Формулювання основних питань Пошук відповідей на них Формулювання відповідей	Визначення «обличчя» аудиторії Формулювання цільової установки Завдання та над завдання Формулювання тезису і цікавого заголовка	Підбір аргументів, ілюстрацій Вибір прийомів та засобів активізації Композиція матеріалу	Заміна незрозумілих слів Роз’яснення важких термінів Зменшення повторів, штампів Спрощення мови	Орієнтація на аудиторію Тактика лекції Читання лекції Зворотний зв'язок з слухачами	Самоаналіз: позитивні якості й вади Аналіз відгуків
Результат етапу	Теоретична концепція лекції	Робочі тези та назва	Загальний план та композиція лекції	Читання вголос відредагованого тексту	Лекція	Виправлений текст

Деякі умови ефективного проведення теоретичних занять

Вважається, що мінімально необхідними дидактичними матеріалами для викладання теми є такі, що забезпечують:

1. Ефективне використання часу – план заняття

2. Ефективне засвоєння матеріалу: база знань; наочність; активізація; активність; самостійна робота

3. Ефективний зворотний зв’язок – тестовий контроль

Будь-яке заняття передбачає наявність таких елементів: організація, визначення мети заняття, мотивація, актуалізація опорних знань, подача матеріалу теми, закріплення засвоєного, завдання для самостійної роботи, контроль засвоєного. Найбільшу увагу викладач має приділити визначенню мети конкретного заняття в контексті навчальних цілей усього курсу.

Педагогічна технологія полягає в тому, що цілі навчання формулюються через його результати, які виявляються у вчинках та діяльності студентів, причому таких вчинках, які викладач може точно кваліфікувати. Відтак виникає дуже складна методична проблема, як перекласти результати фінансового навчання мовою фінансової поведінки і вчинків студентів.

Це можна зробити різними способами: або створенням чіткої системи цілей, де були б виділені їхні категорії та ієрархія (педагогічні таксономії), або створенням максимально конкретних описових стандартів як цілей навчання, так і його результатів. На відміну від точних наук в фінансах це надзвичайно складна справа.

Основні терміни і поняття в фінансах сприймаються та засвоюються досить легко, якщо наявні чітка наукова аргументація, доступний виклад, добре продуманий розподіл за розділами і темами, зручний та інформативний ілюстративний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, малюнки тощо).

Для закріплення знань в кінці кожної теми можна дати комплекс основних питань з даної теми, навчальні завдання і тести. Крім того, викладач в кінці теми формулює основні положення і висновки, наводить приклади з повсякденного життя, різні розрахунки і вправи. Можна дати типові зразки розв’язування задач тощо.

Готуючи кожний урок, вчитель має завжди пам’ятати, що навчання — це системний процес. І.Я. Лернер підкреслює таку його особливість, як виховання емоційного ставлення до навчання. Емоційно-ціннісне ставлення базується на:

а) об’єкті, в якому у людини є потреба;

б) процесі діяльності для задоволення потреби;

в) привабливості цієї потреби, відповідного емоційного переживання та його задоволення.

Коли йдеться про фінансові проблеми, особливо потрібні обґрунтовані пояснення їхньої суті та змісту. Як відомо, стислість — сестра таланту (але не в кожного таланту є сестра!). Тому, викладаючи фінанси, треба постійно вирішувати дилему: бути лаконічним і водночас змістовним.

Перегляньте кращі навчальні посібники щодо методики викладання і виберіть той методичний стиль, що приваблює Вас найбільше.

Краще писати тези заняття короткими фразами і давати якнайбільше цікавих життєвих прикладів. Краща лекція — це така, коли вже в процесі лекції слухач розуміє основне.

Ніколи не копіюйте навіть найблискучішого викладача!

Будьте самим собою!

Але до якого б типу заняття не належало, у ньому завжди мають бути реалізовані всі ланки процесу навчання:

— постановка пізнавального завдання (що буде вивчатися);

— мотивація (чому це треба вивчати, знати й уміти);

— відбір змісту, встановлення послідовності його викладання;

— використання методичних засобів і дидактичних прийомів.

Для сприймання навчальної інформації дуже важливим є її структурування й оформлення.

У структуру методичного забезпечення лекції можуть увійти:

1. Опорний конспект-схема.

2. Перелік основних понять, що треба повторити для розуміння теми.

3. Перелік та пояснення основних економічних понять і концепцій даної теми або модель засвоєння бази знань з теми.

4. Визначення, якому матеріалу слід приділити особливу увагу, які можливі труднощі та помилки можуть виникнути в студентв при засвоєнні теми.

5. Запитання (з правильними відповідями), тестові запитання різного типу, завдання, задачі, графіки, ситуації для аналізу, рольові вправи тощо.

6. Ілюстраційний блок.

7. Що повинен знати та вміти студент з даної навчальної теми.

Для аналізу заняття треба відповісти на такі запитання:

— Чи досягнуто мети заняття?

— Які виникали труднощі?

— В чому причини труднощів?

— Чи вдалося їх подолати?

— Які методичні можливості не вдалося використати?

Головне в лекції чи занятті:

— початок,

— вміння просто пояснити складні поняття,

— закінчення (контроль, тест),

— вміння ставити запитання.

У порядку самоаналізу або аналізу заняття іншого викладач спробуйте відповісти на три таких найважливіших запитання (за Мак-Іннісом):

• чи не забагато я даю матеріалу?

• чи розкриваю я зміст матеріалу?

• чи має ця інформація зв’язок з життям?

Відповідь на ці запитання одразу дасть Вам так званий короткий аналіз уроку. Повний аналіз потребуватиме відповіді ще на багато інших запитань, аж до манери педагога триматися в аудиторії та його жестикуляції. Аспектному аналізу піддаються тільки якісь окремі сторони заняття, наприклад, чи була адекватною термінологія, чи була вона зрозумілою.

Чому викладач має потребу в письмовому конспекті лекцій:

— він погано знає предмет?

— він занадто багато дає матеріалу?

— у нього погана пам’ять?

— це методичний прийом?

Для кожного викладача, особливо початківця, всі ці причини можуть мати значення.

Існує теорія, що вчитель може розповісти лише 1/3 того, що сам знає, учень (рис.) розуміє шосту частину, а пам’ятатиме і вмітиме не більше 1/12. Такий ККД вчителя пояснює, чому найважливішим у педагогіці є принцип «знати потрібне, давати головне».

Рис. Співвідношення інформації для викладача і для учня

Студенти значно вище оцінюють не стільки саму майстерність лектора, скільки його слушні поради щодо організації самостійної роботи. Однак і досі тривають суперечки, яку частину програмного матеріалу доцільно викладати лекційно, а яку залишати для самостійної роботи. А це означає, що готових рецептів на всі випадки життя у Вас не буде. Що робити? Частіше згадувати девіз фірми ІBM — «Думай!»

До структури методичного забезпечення тематичної лекції включаються конспект-схема опорних економічних понять теми та методична карта закріплення навчального матеріалу, до якої входять основні терміни з попереднього матеріалу; модель бази знань з даної теми; план та основні висновки; визначення, що має знати та вміти студент; мета лекції; які труднощі виникають при вивченні теми; форми закріплення матеріалу (запитання, тести, ігри тощо).

Конспекти-схеми як форма активізації методики викладання фінансових дисциплін

Насамперед дамо відповідь на запитання: «Чи необхідно конспектувати лекції?»

Як свідчать психологи, в пам’яті людини залишається:

10 % — того, що вона слухає;

50 % — того, що вона бачить;

90 % — того, що вона робить.

Навіть при дуже уважному слуханні засвоюється до 20 % інформації, а в процесі діяльності — 90 %. Отже, конспектувати потрібно. А як саме?

Дидактичні основи розробки та використання конспектів-схем. Конспект-схема — це своєрідна координатна сітка, або «канва» знань, які студент (учень) вже має в даній галузі. Конспект-схема дозволяє, використовуючи одну методичну основу, варіювати (залежно від складу аудиторії) обсяг і характер навчального матеріалу.

конспекти-схеми відображують логіку навчального предмета, тобто послідовність змісту, порядок вивчення, зв’язки елементів і частин курсу. Правильно розроблені конспекти-схеми встановлюють також зв’язок курсу з іншими предметами і, що дуже важливо, дають можливість зменшити обсяг формальних знань, наголошуючи на провідних ідеях і поняттях.

Розробляючи конспект-схему, треба завжди пам’ятати про встановлення оптимальних співвідношень між описовим матеріалом, теоретичними узагальненнями і конкретними прикладами з практики.

Конспекти-схеми як форму унаочнення навчання можна використовувати у вигляді роздаткового матеріалу як на лекції, так і до неї і після неї (а іноді і замість неї). Крім схеми-конспекту, викладач має розробити відповідну методику опитування і проведення практичних занять залежно від мети використання конспекту: аби уникнути формалізму, конспекти потрібно переглядати та доповнювати. Дуже важливо уникати одноманітності у методиці користування схемами та диференціювати навчальні завдання студентам за складністю, що зростає.

Це потребує застосування спеціальної системи опитування та контролю знань з використанням конспектів-схем. Форми використання конспектів-схем викладача різноманітні:

1. для первісного засвоєння основ теми;

2. для роботи з підручником і спеціальною літературою;

3. для контролю знань;

4. для повторення й доповнення тем;

5. для встановлення внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків.

Не прагнучи до прямого запам’ятовування конспекту, студент має працювати з ним в різних формах самостійної та аудиторної роботи.

Дуже важливо, щоб методика використання конспекту-схеми була щоразу новою, не давала студенту можливості звикнути до форм контролю й опитування. Так, якщо на початковій стадії застосування конспектів-схем викладач сам пояснює схему, її основні блоки, то в наступних лекціях він може дати завдання скласти план лекції за конспектом, доповнити конспект, знайти у ньому заплановану викладачем «неточність» тощо.

Під час самостійної роботи студента конспект-схема й методичні вказівки з відповідної теми є орієнтиром у роботі з підручником та спеціальною літературою. Реферування наукових статей також можна виконувати у вигляді конспекту-схеми.

Перевіряючи знання студентів, можна дати завдання розкрити зміст окремого блоку конспекту, навести змістовний приклад тощо. Як показав досвід, студенти широко користуються конспектами-схемами при повторенні матеріалу перед колоквіумом, заліком, діловою грою, екзаменом. Під час колоквіумів, заліків та екзамену користуватися конспектами-схемами забороняється.

Слід, проте, визнати, що конспект-схема, розроблений викладачем, як і сама лекція, це певною мірою нав’язана ним його власна логіка розуміння предмета. Якщо студенти користуватимуться лише конспектом-схемою, в них може виникнути спрощене розуміння питання. Але майстерність викладача в тому й полягає, щоб наповнити формальну схему живим змістом, фактами, проблемами тощо. За відповідної організаційної підготовки конспект-схема дає змогу виділити час для обговорення проблемних питань і вирішення практичних завдань. Досвід показує, що конспект-схема — добрий допоміжний засіб для запам’ятовування й первісного засвоєння основ навчальних курсів.

Як скласти конспект-схему? Досі ми говорили про конспекти, складені викладачами. Іншою формою логічного конспектування є завдання студентам самостійно скласти творчу схему-конспект. Це також сприяє активізації пізнавальної діяльності студентів.

Як стверджують дидакти, складання конспекту — це вміння, яке не може виконуватись автоматично. Конспектування як мета читання активізує процес засвоєння.

Вивчення психологічних особливостей сприйняття інформації показало, що при конспектуванні лекцій різного ступеня складності переробка та фіксація інформації відбуваються в плані її згортання з опорою на найбільш інформативні поняття. При цьому людина сприймає та запам’ятовує інформацію відповідно до уявного кола спілкування, де будуть застосовані отримані відомості.

Найважливіша ознака будь-якого мислення — незалежно від його індивідуальних особливостей — це вміння виділяти суттєве, самостійно приходити до все нових узагальнень. Коли людина думає, вона не обмежується констатацією того чи іншого факту або події. Мислення йде далі, заглиблюючись у сутність даного явища та відкриваючи загальний закон розвитку всіх більш або менш однорідних явищ.

Складання студентом логічного конспекту-схеми однієї з тем (звичайно найважливішої, але не найскладнішої) є різновидом розумової діяльності студента для засвоєння знань, їхнього застосування, структурно-графічного конструювання.

Конспект-схему студента можна вважати узагальненим засобом «перетравлювання» у мисленні студента інформації з теми. Цей засіб дозволяє виявити причинно-наслідкові зв’язки, самостійно навчатися тощо.

Для складання конспекту-схеми студенту рекомендується:

1. визначити обсяг матеріалу, який має бути включений до конспекту-схеми;

2. чітко уявити зв’язок даного матеріалу з попереднім та наступним розділами курсу;

3. визначити, де знайти додаткову інформацію і як її використати;

4. увесь матеріал, що підлягає схематичному аналізу, розподілити на окремі частини (блоки), виділивши моменти, які необхідно зрозуміти, знати, запам’ятати;

5. встановити логічні зв’язки між цими блоками;

6. продумати варіанти графічного зображення блоків;

7. детально продумати кожний фрагмент конспекту-схеми;

8. виділити у ньому основні опорні слова, проблеми, формули, факти;

9. показати їхній взаємозв’язок;

1. продумати символіку та графічну форму зображення;

2. розробити перший варіант конспекту-схеми;

3. обговорити його з викладачем і колегами;

4. остаточно доопрацювати конспект-схему;

5. апробувати свій конспект у студентській аудиторії.

Складання конспекту-схеми — трудомісткий процес. Дуже складними є добір інформації та форма її зображення, що має нести не тільки інформативне, але, по можливості, й психологічне навантаження. Розуміння кожного пункту підготовки логічних конспектів-схем приходить тільки з практикою.

Безумовно, складаючи опорний конспект, викладач стає дуже лаконічним. Але відоме прислів’я свідчить, що «бажаючи бути коротким (стислим), я стаю незрозумілим». Тому розробка опорного конспекту — це балансування, певною мірою, між «лаконізмом» і «нерозумінням» логіки навчального матеріалу. Тому конспекти-схеми не завжди можуть бути зрозумілими для школяра, що не слухав уроку або лекції і не працював самостійно з навчальною та науковою літературою.

Підготовка та реалізація процесу викладання лекції з фінансів

«Уміння говорити — це найкоротший шлях до

популярності... Майже кожен може

говорити так, щоб бути приємним і бажаним

у будь-якому товаристві, якщо він має

віру в себе та людей, яка його надихає».

(Д. Карнегі)'

Частина І. Знайомство з аудиторією та визначення цілей

— Хто Ваші слухачі?

Це важливе питання, відповідь на яке дає змогу зрозуміти, чого очікують слухачі від цього заняття. Треба знати, що вони вже знають з цієї теми, й не гаяти час на це.

Потреби аудиторії завжди мають перебувати в центрі навчання.

— Визначення цілей

З'ясувавши потреби аудиторії, Ви можете окреслити цілі навчання.

Немає сумніву, що викладач чітко знає мету навчання. Досягнення певних цілей навчання забезпечує результат навчання. Цілі мають бути конкретними, реальними, помірними, чітко визначати, що мають знати або вміти слухачі після лекції.

Навіть якщо Ви не можете повною мірою передбачити результати, визначені завдання викладання зорієнтують Вас щодо організації матеріалу Вашої лекції. Вирішіть самі, що є Вашим наміром у викладанні: переконання, інформування, стимулювання, заперечення або активізація.

Завдання

— з огляду на рівень і потреби аудиторії лаконічно й стисло сформулюйте назву теми;

— спробуйте визначити мету і завдання викладання. Запишіть їх.

Дослідження предмета

Визначившись стосовно потреб слухачів та основного напряму Вашої лекції, Ви маєте узагальнити інформацію. Можна додавати власний матеріал та матеріал, наданий колегами. Також варто використовувати навчальну й методичну літературу. Під час викладання фінансової тематики зважте на обов'язкове використання Законів, нормативних актів та матеріалів періодики.

Завжди корисно мати більше матеріалів, ніж потрібно для заняття. Це допоможе відповісти на можливі запитання слухачів.

Частина II. Підготовка до викладання

Завдання

— напишіть, яку причину регулярної й усебічної підготовки Ви вважаєте найважливішою?

Підготовка завжди важлива. Навіть досвідчені та добре обізнані у своєму предметі викладачі мають готуватися, щоб надати найновішу та найактуальнішу інформацію. Адже за сучасних умов зміни, що відбуваються в фінансах, мають вельми стрімкий і всеохоплювальний характер. Матеріал лекції не має повторювати текст підручника, навіть найкращого й «найсвіжішого», бо його шлях до читача все одно є тривалішим за період незмінних стабільних ситуацій у сучасному фінансовому житті.

Знову перегляньте Ваш матеріал і поставте такі питання:

- Чи є цей факт або положення суттєвим для вивчення?

- Можливо, це цікава й корисна інформація, але не обов'язкова?

- Чи можна цю інформацію використати для розгляду в наступних темах?

- Якщо це суттєва інформація, напишіть поряд «необхідно».

- Якщо це просто корисна інформація, напишіть поряд «бажано».

- Якщо цьому можна надати подальший розвиток, напишіть поряд «можливо».

Якщо ця частина не має стосунку до теми, не вагайтеся й викресліть її.

Тепер Ви маєте основні складові Вашого тексту. Наступний етап — упорядкування інформації у логічну систему. Вона має плавно переходити від одного положення до іншого, від простої до складнішої інформації. Ілюструвальну або супутню інформацію доцільніше викласти в додатку.

Частина III. Процес викладання

Завдання

Подумайте й занотуйте, що може сприяти позитивному враженню?

Загальновідома приказка «Зустрічають по вбранню, проводжають по розуму» добре ілюструє ситуацію, коли Ви щойно увійшли в аудиторію й нічого не встигли сказати, однак певна думка про Вас уже склалася. Це підтверджують такі цифри:

- 7 % першого враження сформує те, що Ви говорите;

- 38 % — як Ви говорите;

- 55 % — як Ви виглядаєте.

І це стосується не лише Вашого вбрання, а й того, як Ви рухаєтеся, жестикулюєте, тобто як Ви подаєте себе загалом.

Для лектора поряд із певною сумою знань з предмета навчання важливо володіти своїм диханням, голосом, уміти контролювати поведінку й увагу аудиторії. В ідеалі, ця людина має бути інтелектуально розвиненою, наділеною почуттям гумору та вмінням миттєво реагувати на будь-яку ситуацію.

Нагадаємо:

Існує два типи комунікації — вербальний і невербальний. Аби переконатися, що Ваша мова звучить чітко й розбірливо, заздалегідь вимовляйте вголос текст лекції. При цьому спробуйте оцінити, яку невербальну інформацію несе Ваше тіло, вираз обличчя, який настрій Ви випромінюєте. Пригадайте вислів теоретика ораторського мистецтва XIX століття Я. В. Толмачова: «Обличчя — це дзеркало душі. У ньому відбиваються всі почуття: любов, ненависть, радість, смуток, гнів, погроза; на ньому ми читаємо думки оратора, перш ніж він почне говорити» .

Ваша мета — виглядати впевнено. Отже:

- ходіть із піднятою головою;

- рухайтеся вільно, не поспішайте закинути ногу на ногу, «демонструючи свої брудні підбори», як жартував К. С. Стані славський;

- стійте або сидіть рівно, дивіться прямо на учня, з яким працюєте, або переводьте погляд з одного на іншого у великій аудиторії;

- не посміхайтеся весь час — це сприймається як хвилювання;

- не робіть знервованих рухів, зокрема перехрещування ніг,

- коли стоїте, не крутіть у руках частину одягу, прикраси чи монети в кишені; в одному американському посібнику з методики викладання цілком серйозно радили стояти під час лекції так, що коли б у Вас поцілили зі зброї, то Ви б упали вперед, а не назад.

Уникайте перебільшення і скутості.

Кафедра помітно обмежує вплив на аудиторію, якщо лектор не відходить від неї до кінця заняття. Маленького на зріст лектора майже не видно за кафедрою, тож його вплив на аудиторію обмежується голосом і словом.

Як уже наголошувалося, виступ перед аудиторією — це синтез різних засобів впливу: темпу мови, жестикуляції, зовнішності промовця і, зрештою, змісту висловленого. До того ж у цьому переліку не можна вирізнити щось найголовніше.

Як подолати хвилювання

Однією з великих проблем для викладачів-початківців є хвилювання. Незначне хвилювання — звичайна річ, воно навіть корисне. Натомість знервованість, що пересушує Ваше горло й примушує Вас забути все, що Ви хотіли сказати, треба подолати.

Як можна управляти нервовою системою? Є кілька способів цього, і Ви швидко збагнете, який Вам найбільше годиться.

1. Спокійно думайте — Вас запросили це зробити, адже вірять, що Ви це зможете. Отже, Ви можете.

2. Підготуйтеся — якщо Ви склали план і підготувалися належним чином, Вам не варто турбуватися, бо Ви знаєте, що і як робитимете.

3. Розслабтеся — перед початком лекції сидіть і не спостерігайте, як заходять слухачі. Вийдіть, трохи пройдіться, розслабте м'язи, закрийте очі та глибоко вдихніть кілька разів, поки стоїте. Опустіть плечі, це також допомагає зняти напруження.

Як ставити запитання аудиторії

Хоча запитання до слухачів можуть зумовити несподіваний поворот, проте це дуже корисний спосіб.

Ваші запитання можуть:

- визначити рівень обізнаності й розуміння учасників;

- урізноманітнювати темп;

- підвищити інтерес слухачів (згадайте про термін уважності);

- спонукати їх до роздумів;

- стимулювати обговорювання.

Існує два основні типи запитань: відкриті й закриті. Закриті запитання — найпростіші, вони передбачають чітку відповідь, не спричиняючи обговорювання. Наприклад: «Ви займаєтесь експортом?».

Відкриті запитання зумовлюють коментування й обговорення, отже, звертайтеся до них, якщо плануєте провести обговорення. Відкриті запитання зазвичай починаються зі слів: «котрий», «який», «як», «що», «де», «чому», «коли», «хто». Наприклад: «Чому фірма займається експортом?».

Відкриті й закриті запитання треба ставити чітко та однозначно, по одному. Сенс запитань полягає у тому, щоб полегшити розуміння, а не призвести до плутанини.

Як працювати із запитаннями слухачів

Завдяки відповідям на запитання слухачів Ви можете задовольняти їхні специфічні інтереси.

Якщо Вам поставили запитання, не кваптеся з відповіддю. Зачекайте і запитайте себе:

— Чи зрозумів я запитання — якщо ні, попросіть повторити його.

— Чи зрозуміла група запитання — корисно, якщо Ви перефразуєте його.

— Чому слухачі запитують — прагнуть отримати інформацію або сперечатися?

— Як далеко я можу зайти у своїй відповіді, щоб принести користь групі (можливо, не всім це треба знати) й при цьому не витрачати багато часу на одного слухача й не відхилитися від теми?

— Чи можу я переадресувати запитання групі й таким чином одержати допомогу та підвищити інтерес?

Якщо Ви користуєтеся цим методом, дайте слухачам час обміркувати запитання, не поспішайте відповідати самі або продовжувати лекцію.

Цей перелік може видатися Вам великим, але якщо Ви трохи повправляєтеся, це займатиме секунди й не затримуватиме Вас.

Завдання

— У цьому завданні треба визначити правильну відповідь.

Якщо Вам поставили запитання, на яке Ви не знаєте відповіді, Ви будете:

а) відвертати увагу суперечкою?

б) звертатися до решти слухачів за допомогою?

в) зізнаєтеся, що не знаєте відповіді, і запропонуєте дати її пізніше?

г) подякуєте тому, хто запитує, і продовжите роботу?

д) дасте приблизну відповідь?

Початок лекції та привернення уваги

Покладіть Ваші нотатки туди, де ви їх добре бачите й зможете вільно користуватися ними. Не намагайтеся сховати їх. Переконайтеся, що Вам буде зручно спостерігати за часом.

Початок — це завжди конче складний момент. Коли Ви почали говорити і подолали перше хвилювання, почувши свій голос, Вам буде легше.

Зробіть простіший і стислий початковий коментар.

Наступне завдання — привернути увагу слухачів. Існує безліч способів для цього, проте найефективнішими є:

- залучення слухачів до участі в роботі;

- наведення низки складних фактів,

- запитання до слухачів;

- співвіднесення теми з їхніми потребами.

Тривалість уваги

Тривалість уваги звичайної людини напрочуд обмежена. В середньому вона дорівнює 8 хвилинам. Може знову трохи відновитися, але загалом знижується.

Дослідження доводять, що хоча зосередженість постійно зменшується, вона має певні піки, зумовлювані застосуванням прийомів, до яких викладач вдається задля врізноманітнення матеріалу, наприклад, демонструє наочність, ставить запитання аудиторії, пропонує слухачам запитувати, використовує технічні засоби тощо. Час між піками уваги приблизно 8 хвилин.

Отже, регулярно застосовуйте різні засоби й прийоми для підвищення уваги.

Внесення поправок

Цілком імовірно, що Вам доведеться змінити обсяг викладання в останні хвилини через певні причини.

У таких випадках Вам допоможе розподіл Ваших нотаток на «необхідно», «бажано» та «можливо». Якщо Вам треба зберегти час, облиште все «можливе» і дещо з «бажаного». Це буде легко, якщо нотатки позначено різними кольорами або вони мають вигляд таблиці зі стовпчиками «необхідно/бажано/можливо». Якщо Ви виклали весь матеріал, спробуйте ще раз підбити підсумки. Це дасть Вам додатковий час, аби зібратися з думками й вирішити, що робити далі. Втім, цього не трапиться, якщо Ви ретельно плануватимете свої записи.

Якщо у Вас залишилося трохи часу, скористайтеся пунктами «бажано» й «можливо», наведіть якісь приклади, опишіть випадки.

Пропонований далі перелік запитань містить певні деякі поради.

Що треба пам'ятати, відповідаючи на запитання:

- дайте тому, хто запитує, час завершити запитання;

- під час відповіді будьте лаконічними, ввічливими й точними;

- відповідь має бути стислою;

- якщо запитання нечітке, повторіть його для всієї групи;

- якщо запитання дуже специфічне, «перекладіть» його для всіх слухачів;

- якщо запитання потребує детального обговорення проблем, важливих лише для того, хто запитує, дайте стислу відповідь і запропонуйте обговорити проблему індивідуально після завершення лекції;

- якщо Ви не знаєте відповіді, зізнайтеся в цьому; це краще, ніж ухилятися й бути неточним. Пообіцяйте знайти відповідь пізніше, попросіть того, хто запитував, назвати своє ім'я. Може статися, що хтось із слухачів знав відповідь на це запитання,

- якщо запитання не стосується до теми, дайте стислу відповідь і обговоріть його пізніше;

- якщо запитання або положення хибне чи дуже просте, не виявляйте зневаги, зверніться до автора запитання: «Не могли б Ви пояснити, чому саме Ви так вважаєте?»; або до всіх присутніх: «Можливо, хтось ще поділяє цю думку і хоче прокоментувати?»;

- якщо запитання відверто спрямоване на те, щоб викликати сміх, приєднайтеся до слухачів, і якщо воно не містить нічого, на чому можна зупинитися, продовжуйте;

- якщо запитання провокаційне, не дозволяйте втягнути себе у суперечку з його автором. Ви ризикуєте втратити своїх слухачів і відхилитися від головного змісту викладання. Ви можете переадресувати запитання групі або сказати, що це тема для індивідуального обговорення після лекції. Ваше завдання — бути впевненим, а не агресивним або зухвалим; продемонструвати зацікавленість у потребах усієї групи та окремих її представників.