Поради пацієнтці

1. Відвідайте лікаря після закінчення першої після введення ВМЗ менструації. Це необхідно для з'ясування, чи на місці ВМЗ.

2. Раз на тиждень протягом першого місяця перевіряйте нитки спіралі.

3. Перевіряйте нитки ВМЗ після кожної менструації, оскільки вірогідність експульсії ВМЗ з менструальною кров'ю вище, а також якщо ви відчули:

• переймоподібний біль в нижній частині живота;

• кров'янисті виділення між менструаціями або після ста­тевого акту;

• біль після статевого акту або якщо ваш партнер відчуває дискомфорт під час статевого акту.

4. Для перевірки положення ВМЗ жінка повинна:

• вимити руки;

• присісти навприсідки;

• якомога глибше ввести у піхву 1 чи 2 пальця, поки не на­мацає нитки ВМЗ;

• не можна тягнути за нитки, бо це може призвести до ви­ходу спіралі із порожнини матки.

5. Зверніться до лікаря, якщо:

• ви не можете намацати нитки спіралі;

• ви намацуєте твердий корпус ВМЗ;

• ви помітили, що ВМЗ випав;

• у вас не було менструації;

• у вас виник переймоподібний біль;

• у вас нерегулярні або значні вагінальні кровотечі;

• у вас виникли вагінальні виділення (підозра на запальні захворювання органів малого таза).

ВМЗ необхідно вилучити після введення через той час, який зазначено в інструкції до його використання, але за бажан­ням ВМЗ можна вилучити раніше.

Пацієнтка повинна бути поінформована також про те, що у неї може бути:

• у перші дні після введення ВМЗ кров'янисті виділення або невеличка кровотеча;

• болісні спазми протягом 1—2 днів після введення. Можна прийняти аспірин, парацетамол, ібупрофен;

• більш рясні і тривалі менструації (у разі використання мід­них ВМЗ) або більш короткі та мізерні (у разі використан­ня прогестинових ВМЗ);

• ВМЗ не захищають від ЗПСШ, включаючи ВІЛ/СНІД. Якщо хто-небудь з партнерів має ризик зараження цими захворюван­нями, необхідно використовувати презервативи разом з ВМЗ.

Добровільна хірургічна стерилізація.

На сучасному етапі добровільна хірургічна контрацепція, або стерилізація, є досить поширеним методом планування сім'ї як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються. ДХС є необоротним і найбільш ефективним методом запобігання вагітності не тільки для чоловіків, але й для жінок і в той самий час це найбезпечні­ший і економний засіб контрацепції.

Ураховуючи важливість добровільності і правильного вибору методу контрацепції, особлива увага надається консультуванню, бо рішення про проведення стерилізації повинне базуватися на бажанні пацієнтів більше не мати дітей, на повній інформованості і можливості старанно обміркувати свій вибір. Передусім паці­єнтів слід повідомити, що процедури ДХС як для чоловіків, так і для жінок, необхідно розглядати як постійні і необоротні. Парам, які в майбутньому можуть побажати мати дітей, потрібно пора­дити інші методи планування сім'ї.

Добровільна хірургічна стерилізація жінок

Більшість даних із країн, що розвиваються, свідчать, що смерт­ність під час проведення хірургічної стерилізації складає приблиз­но 10 випадків на 100 000 процедур у той час, як материнська смерт­ність у цих країнах становить 300—800 випадків на 100 000 живонароджених. Таким чином, ДХС у 80 разів безпечніша, ніж по­вторна вагітність.

Немає медичних показань, за яких стерилізація є абсолютно неприйнятною для пацієнта. Можуть існувати стани або обстави­ни, за яких необхідно дотримуватися деяких застережень чи від­класти процедуру для корекції стану пацієнта.

Процедуру стерилізації має проводити досвідчений хірург і ме­дичний персонал, необхідне відповідне обладнання та медичне за­безпечення.

Трубна оклюзія — це хірургічне блокування прохідності труб з метою запобігання злиттю сперматозоїда та яйцеклітини, тобто заплідненню. Трубна оклюзія є методом перманентного припи­нення жіночої репродуктивної функції.

Методи

• міні-лапаротомія;

• лапароскопія.

Механізм дії

У разі блокування маткових труб (після зав'язування та пере­різання їх або використання скобки, кільця або електрокоагуля­ції) запліднення яйцеклітини стає неможливим.

Міні-лапаротомія

Види

1. Післяпологова.

2. Інтервальна.

Післяпологова лапаротомія повинна стати невід'ємною части­ною медичних послуг пологових стаціонарів. Операцію в полого­вому блоці або операційній може проводити досвідчений хірург у перші дві доби після пологів. Міні-лапаротомію виконують через невеличкий поперечний розріз (1,5—3 см) нижче пупка, оскільки в післяпологовий період матка і маткові труби розташовані висо­ко в черевній порожнині. Операцію можна виконувати під місце­вим знеболюванням з використанням седативних препаратів або анальгетиків.

Метод Притчарда (Паркленда) у порівнянні з наведеним ви­ще методом дозволяє зберегти більшу частину маткової труби й уникнути її реканалізації. Під час виконання даної операції час­тину кожної маткової труби відтинають у безсудинній ділянці, трубу перев'язують у двох місцях хромованим кетгутом, а сег­мент, який міститься між ними, не відтинають.

Після пологів можна використати затискачі (кліпи) Фільші, які накладають на маткові труби на відстані близько 1—2 см від матки.

Використання кілець та пружинних затискачів, а також елект­рокоагуляції під час проведення стерилізації не рекомендується.

Ускладнення післяпологової стерилізації можуть бути пов'я­зані з анестезією і розвитком післяпологових запальних захворю­вань органів малого таза. Ці ускладнення можна звести до міні­муму за допомогою ретельного обстеження пацієнтки з метою ви­явлення протипоказань до стерилізації (післяпологові кровотечі, інфекційні захворювання та запальні процеси).

Операцію слід виконувати обережно для уникнення травму­вання кишки. Лікування труб повинно бути надійним для запобі­гання кровотечі. Операцію не рекомендується проводити пізніше ніж через 48 год після пологів у зв'язку з ризиком розвитку вис­хідної інфекції у разі більш пізнього її виконання.

Якщо міні-лапаротомію немає можливості здійснити після по­логів, операцію можна виконати через 6 тиж.

Інтервальну (надлобкову) міні-лапаротомію проводять після повної інволюції матки через 6 тиж після пологів або в будь-який день менструального циклу, якщо є впевненість, що пацієнтка не вагітна.

Техніка операції дещо відрізняється: розріз проводять над ло­бком; використовують металевий підіймач матки, щоб наблизити матку і труби до розрізу. Стерилізацію виконують методом Помероя або Паркленда, а також використовують затискачі, кільця.

Лапароскопія

Під час лапароскопічної стерилізації частіше застосовують фаллопієві кільця, затискачі або електрокоагуляцію. Лапароскопію про­водять у спеціально обладнаній операційній. Техніка виконання залежить від кваліфікації хірурга. Вона може бути черезчеревинною або черезпіхвовою. Частота ускладнень залежить від лікаря.

Переваги трубної оклюзії

Контрацептивні:

• висока ефективність (0,2—4 вагітності на 100 жінок протя­гом першого року використання);

• негайна ефективність;

• постійний метод;

• не впливає на вигодовування груддю;

• не пов'язане зі статевим актом;

• підходить пацієнткам, для здоров'я яких вагітність є серйоз­ною небезпекою;

• нескладна хірургічна процедура, яку звичайно виконують під місцевою анестезією;

• відсутність довготривалих побічних ефектів;

• не змінює статевої функції (не впливає на продукцію гор­монів яєчників).

Неконтрацептивні:

• знижує ризик розвитку раку яєчників.

Недоліки

• метод необоротний;

• пацієнтка згодом може шкодувати про своє рішення;

• невеликий ризик розвитку ускладнень (ризик зростає у ра­зі виконання загальної анестезії);

• короткочасний дискомфорт;

• необхідна участь кваліфікованого лікаря (гінеколог або хі­рург для лапароскопії);

• висока вартість апаратури для лапароскопії;

• не захищає від ІСШ та інших ЗПСШ (наприклад, ВГВ, ВІЛ/СНІД).

Коли проводити

• у будь-який день менструального циклу, якщо є тверда впе­вненість, що пацієнтка не вагітна;

• з 6-го по 13-й день менструального циклу (слід віддати пе­ревагу проліферативній фазі);

• після пологів:

• міні-лапаротомія (в перші 2 дні або через 6 тиж);

• лапароскопія (не підходить для жінок після пологів);

• після аборту:

— / триместр (одразу чи протягом 7 днів, якщо немає ознак інфекції органів таза — міні-лапаротомія або лапароскопія);

— II триместр (одразу або протягом 7 днів, якщо немає ознак інфекції органів таза — тільки міні-лапаротомія).

Поради пацієнтці

1. Тримайте місце операції сухим протягом 2 днів.

2. Утримуйтеся від статевих стосунків протягом 1 тиж. Якщо після поновлення статевих стосунків виникає дискомфорт, проконсультуйтеся з лікарем.

3. Повертайтесь до повсякденних занять поступово. Уникайте важкої роботи протягом тижня.

4. На повторний прийом до лікаря зверніться через 7—14 днів.

5. Терміново зверніться до лікаря, якщо у вас виникли:

• жар (температура тіла понад 38 °С);

• запаморочення з непритомністю;

• постійний або наростаючий біль у животі;

• витікання з рани крові або рідини;

• ознаки чи симптоми вагітності.

Додаткова інформація

• Біль у плечі протягом 12—24 год після лапаротомії є зви­чайним явищем, яке зумовлене наявністю газу, що викори­ стовувався для пневмоперитонеуму, під діафрагмою.

• Менструації залишаються такими самими, як раніше.

• Трубна оклюзія ефективна з моменту завершення опе­рації.

• Трубна оклюзія не захищає від ЗПСШ, включаючи СНІД.