1.4. Застосування мов програмування

Наразі, мови програмування застосовуються в різних (практично всіх) сферах людської діяльності. Серед них можна виділити такі:

• наукові обчислення (мови C++, FORTRAN, Java);

• системне програмування ( мови C++, Java);

• обробка інформації (мови C++, COBOL, Java);

• штучний інтелект (LISP, Prolog);

• видавнича діяльність (Postscript, TeX);

• видалена обробка інформації (Perl, PHP, Java, C++);

• опис документів (HTML, XML).

З часом, одні мови розвивалися, набували нових рис і залишалися потрібними, інші – втрачали свою актуальність і зараз мають тільки чисто теоретичну зацікавленість. У значній мірі це пов’язано з такими факторами, як:

• наявність середовища програмування, яке підтримує розробку застосувань за допомогою конкретної мови програмування;

• зручність супроводу і тестування програм;

• вартість розробки з застосування конкретної мови програмування;

• чіткість и ортогональність конструкцій мови;

• застосування об’єктно-орієнтованого підходу.

Ортогональність мови програмування означає, що оператори управління і структури даних мови можна виразити за допомоги невеликого числа елементарних конструкцій, користуючись обмеженою кількістю способів. Назва “ортогональність” прийшла від математичного поняття ортогональних незалежних векторів. Ортогональність випливає із симетрії відношень між найпростішими елементами.

Ортогональність тісно пов’язана з простотою: більш ортогональніша конструкція має менше виключень із правил. Меньше виключень – значить мова більш системна, її легко вивчати та не йти на компроміси “виключення із правил, стверджує правило”.

На сьогодні найбільше розповсюдження отримали мови базовані на об’єктно-орієнтованій моделі. Вони, реалізуючи процедурну модель побудови мови, підтримують аплікативність конструкцій, дозволяючи представлять блок-схему виконання структурованої програми у вигляді деякого набору аплікативних функцій.

1.5. Стандартизація мов програмування

Концепція мов програмування безпосередньо зв’язана з її реалізацією. Для того, щоб компіляція однієї і тієї ж програми різними компіляторами завжди давала один і той же результат, розробляються стандарти мов програмування. Існують спеціалізовані організації для підтримки стандартизації. Серед них можна виділити Американський національний інститут стандартів ANSI (American National Standards Institute), Інститут інженерів з електротехніки та електроніки IEEE (Institute of Electrical and Electronic Engineers), Организація міжнародних стандартів ISO (International Organization for Standardization).

Як правило, при створенні мови розробник випускає свій стандарт. Якщо мова отримує широке розповсюдження, то з часом з’являються різні версії компіляторів, які не точно відповідають цьому стандарту. В більшості випадків йде розширення зафіксованих спочатку можливостей мови. Для узгодження найбільш вдалих реалізацій мови між собою розробляється погоджувальний стандарт мови. Важливим фактором тут є своєчасність появи такого стандарту. В процесі розвитку мови можуть появитися і нові стандарти. Так, мова FORTRAN спочатку була стандартизована в 1966 году ( стандарт FORTRAN 66). Потім були стандарти FORTRAN 77 і FORTRAN 90.