Дослід 3 Визначення гідрогенсульфіду

Сутність методу Наявність сірководню у воді виявляють використовуючи фільтрувальний папір, змочений лужним розчином плюмбум ацетату

H₂S + Pb(CH₃COO)₂  PbS + 2CH₃COOH

Проведення досліду Фільтрувальний папір підвішують в склянці над досліджуваною водою, затискаючи між листком і корком, залишають його на 15 – 20хв.

Під час досліду пробу води нагрівають.

Обробка результатів

Бурий або чорний колір папірця вкаєує на присутність гідрогенсульфіду

у воді.

Висновок про відповідність досліджуваного показника вимогам НД

Дослід 3 Визначення окислювальності води

Сутність методу Окислення води калій перманганатом є умовним показником, який характеризує вміст у воді відновників. Сутність методу полягає в тому, що калій перманганат, як сильний окислювач, взаємодіє в присутності сульфатної кислоти, яка утримує у воді відновники.

2KMnO₄ + 3H₂SO₄ = 2MnSO₄ + K₂SO₄ + 3H₂O + 5O₂

Залишки калій перманганату зв’язуються з розчином щавлевої кислоти:

5С₂Н₂О₄ + 2KMnO₄ + 3H₂SO₄ = 10CO₂ + K₂SO₄ + 2MnSO₄ + 8H₂O

Щавлеву кислоту, яка не вступила в реакцію, титрують розчином калій перманганату.

Проведення досліду В конічну колбу ємністю 250 – 300 см³ наливають 100 см³ дослідженої води, додають 5 см³ сульфатної кислоти (1:3), а із бюретки додають 10 см³ 0,01 моль/дм³ розчину калій перманганату, рідину доводять до кипіння. Кипіння триває 10 хвилин. Після кипіння додають 10 см³ 0,01 моль/дм³ розчину щавлевої кислоти, обезбарвлений гарячий розчин титрують 0,01 моль/дм³ розчином калій перманганату до появи стійкого блідорожевого кольору. Паралельно проводять холостий дослід з такою ж кількістю реактивів без додавання досліджуваної води.

Обробка результатів

Окислювальность в мг KMnO₄ на 1000 см³ води (х) розраховують за формулою (1.2)

(1.2)

де V₁ – загальний об’єм розчину калій перманганату,

С_е=0,01 моль/дм³ , який добавлений до води спочатку досліду і витрачено на титрування залишків щавлевої кислоти, см³;

V₂ – об’єм розчину калій перманганату, С_е=0,01 моль/дм³ , витраченого на титрування холостої проби, см³;

0,32 – кількість калій пермаганату, який відповідає 1 см³ розчину калій перманганату С_е = 0,01моль/дм³, мг;

V – об’єм проби води, взятої для титрування, см³.

Для умовного вираження окислювальності в мг оксигену на 1000 см³ води одержаний результат ділять на 4.

Окислювальність води повинна бути не більше 4 мг-екв/1000см³

Висновок про відповідність досліджуваного показника вимогам НД

Дослід 4 Визначення твердості води

Сутність методу Твердість води обумовлює вміст в ній солей лужноземельних металів(кальцію, магнію). Під загальною твердістю води розуміють суму вмістимості у воді бікарбонатів, карбонатів, гідратів та солей інших слабких кислот, які вступаюать в реакцію з хлоридною кислотою.

Твердість води виражається в умовних одиницях, градусах або міліграм-еквівалентах (1 мг-екв твердості відповідає вмісту 20,04 мг/1000 см³ кальцію, один градус (1 ⁰) твердості відповідає вмісту 10 мг/ 1000 см³ оксиду кальцію).

Проведення досліду В конічну колбу ємністю 250-300 см³ вимірюють 100 см³ прозорої аналізуємої води, додають 5 см³ аміачно-буферного розчину, 6-7 крапель хрому темно-синього і титрують розчин із мікробюретки розчином трилона Б, С_е = 0,1моль/дм³, до появи синювато-бузькового кольору.

Кожний см³ точного розчину трилона Б С_е = 0,1моль/дм³, містить 0,1 мг-екв трилона Б.

Обробка результату

Твердість, (мг-екв)/1000 см³, розраховують за формулою (1.3)

(1.3)

де к – коефіцієнт поправки розчину трилона Б, С_е = 0,1моль/дм³,;

а – об’єм 0,1 моль/дм³ розчину трилона Б,С_е = 0,1моль/дм³,, витраченого на титрування, см³.

Твердість аналізуємої води в градусах розраховують за формулою:

(1.4.)

де V –об’єм розчину трилона Б, С_е = 0,1моль/дм³, витраченого на титрування, см³

0,0028 – кількість грамів оксиду кальцію, який відповідає 1 см³ розчину трилона Б,С_е = 0,1моль/дм³,;

0,01 – перерахунок грамів СаО в градуси;

1000 – перерахунок в 1000 см³

Визначення коефіцієнта К

10 см³ розчину MgSO₄, С_е = 0,1моль/дм³, вносять в мірну колбу на 100 см³ , доводять до мітки. Вміст переносять в конічну колбу, додають 5 см³ аміачно-буферного розчину, 6-7 крапель хрому темно-синього і титрують розчин із мікробюретки розчином трилона Б, С_е = 0,1моль/дм³, до появи синювато-бузькового кольору.

Розраховують коефіцієнт К за формулою (1.5)

(1.5)

де V- об’єм розчину трилона Б, С_е = 0,1моль/дм³, витраченого на титрування, см³

10 – об`єм розчину MgSO₄, С_е = 0,1моль/дм³ в мірній колбі, см³

Твердість повинна бути до 7 мг-екв/1000 см³, а вода, яка не оброблюється, при узгоджені з органами санепідстанції до 10 мг-екв/1000 см³ .

Висновок про відповідність досліджуваного показника вимогам НД

Дослід 5 Визначення вмісту хлору у воді

Сутність методу Метод обумовлений на здібності вільного хлору витискувати йод із розчину калій йодиду. Звільнений йод з розчином крохмалю дає синій колір. В еквівалентній кількості йод кількісно визначають титруванням натрій тіосульфату

Хімізм

2КІ + 2СІ = 2І + 2КСІ

2І + 2Na₂S₂O₃ = 2NaI + Na₂S₄O₆

Проведення досліду В склянку ємністю 200-300 см³ відбирають 100 см³ досліджуваної води і додають 10 см³ 10% розчину калій йодиду. Потім підкислюють 2 см³ сульфатної кислоти (1:3) і титрують при постійному збовтуванні розчином натрій тіосульфату, С_е = 0,1моль/дм³ ,до тих пір, коли рідина не буде забарвлена в дуже слабкий жовтий колір. Потім додають 2 – 3 см³ 1% розчину крохмалю і продовжують титрування до повного зникнення синього кольору. 1см³ розчину натрій тіосульфату С_е = 0,1моль/дм³ відповідає 0,355 мг хлору.

Вміст вільного хлору виражають в міліграмах на 1000 см³ води, дані в таблиці 1.3

Таблиця 1.3

Залишки хлору	Концентрація залишків хлору мг/1000 см3	Необхідний час контакту хлору з водою, хв.
Вільний	0,3-0,5	30
Зв’язаний	0,8-1,2	60