Р івновага фірми-монополіста в довгостроковому періоді.

Монополіст виробляє продукцію лише тоді, коли окупає всі сукупні витрати.

Монополія обирає найбільш прибуткові масштаби виробництва для свого перспективного розвитку.

Короткострокова рівновага монополії може встановлюватись у точках і .

Кращим варіантом розвитку буде стан рівноваги , який одночасно є довгостроковою рівновагою, оскільки в точці а перетинаються криві граничного виторгу і граничних витрат коротко – і довгострокового періоду:

.

Рівноважна ціна і в довгостроковому періоді перевищує довгострокові середні і граничні витрати: .

Досягнення та утримання ринкової влади.

Монопольна влада – здатність впливати на ринкову ціну – реалізується на основі цінової стратегії монополії.

Один з принципів монополістичного ціноутворення – „витрати плюс” – передбачає встановлення ціни на рівні граничних витрат з деякою надбавкою.

Величина надбавки пов’язана з еластичністю попиту. Її обчислюють на основі правила MR=MC з врахуванням показника еластичності.

Показник „відносної націнки” слугує для вимірювання монопольної влади і називається індексом Лернера : . Формула не використовується у випадку, коли E_d= -1.

Джерела ринкової влади

обставини, які дозволяють монополісту обмежувати конкуренцію.

1. "Ринкова частка" (ступінь концентрації)

2. Існування бар'єрів вступу на ринок.

- капіталовкладення, які пов'язані з ефектом масштабу, диференціацією продукції, витратами на рекламу маркетингові дослідження, патенти тощо

- законодавчі або регулятивні бар'єри

3. Особливості функціонування реальних монополізованих ринків

Аналіз поведінки реальних монополій.

Ринки природних монополій та суміжні ринки

коли попит на товар чи послугу найкраще задовольняють одна або кілька компаній, а конкуренція є неможливою або небажаною

ліквідація цих компаній або розукрупнення економічно недоцільні.

Ринки природних монополій та суміжні ринки є найчисленнішою групою монополізованих ринків в Україні.

майже 40 відсотків монополізованих товарних ринків відноситься до комунальних послуг: централізоване водопостачання і водовідведення, теплопостачання тощо)

ринки комунальних послуг, що не належать до сфери природних монополій ринки з експлуатації і поточного ремонту житлового фонду, технічного обслуговування та ремонту приладів обліку води, газу, тепла, електроенергії та ін..

регіональні ринки послуг, пов’язаних із здійсненням функцій держави та самоуправління: оформлення та реєстрація документів на право власності на нерухоме майно, аналіз і підготовка висновків та інших документів для оформлення дозволів, ліцензій.

потенційно конкурентних ринки, демонополізацію яких з різних причин не завершено: хліба і хлібобулочних виробів, борошна, нафтопродуктів у деяких регіонах.

збереження неринкових організаційних структур та розподільних систем: ремонт та утримання доріг загального користування.