9.5 Особливості соціально-економічного розвитку урср у 1965-1985 рр. Причини нарастання кризових явищ в економиці

Протягом 1965-1985 рр. в Україні спостерігалися спроби реформувати економіку, зробити її більш дієздатною і ефективною, але вони ставали марними саме через традиційний приіоритет політики та ідеології над економікою, адже перші диктували правила останнім.

У 1965 р. розпочалася економічна реформа за ініціативою О. Косигіна. Зміст програми реформи був сповнений протиріч. З одного боку вона спрямовувалась на розширення господарської самостійності підприємств, місцевої ініціативи, посилення економічних стимулів до праці. З іншого боку, реформа значно підсилювала позиції центральних відомств. Ліквідовувались раднаргоспи і відновлювались промислові міністерства в центрі. Утворювались Державний комітет по цінах, Державний комітет з постачання та ін. Майже всі місцеві економічні проблеми вирішувались через Москву. За центром залишалось головне - розподільчі функції. Основне протиріччя реформи 1965 р. полягало у намаганні владних стурктур водночас посилити централізм в економіці та задіяти ринкові економічні регулятори (рентабельність, прибуток, госпрозрахунок тощо).

Наростаюча бюрократизація економіки, фактичне збереження авторитаризму в політиці призвели до появи і поглиблення кризових явищ у народному господарстві, але говорити про “застій” в економіці України у 60-80-х рр. достатніх підстав не було. Адже, в період з 1965 по 1985 р. всі основні показники економічного розвитку республіки зростали.

Розвиток економіки республіки уповільнювали:

1. несприятлива демографічна ситуація (зниження приросту населення, міграція населення із сіл у міста, старіння населення);

2. наростаюче домінування зрівнялівки в оплаті праці, що не сприяло активізації людського фактора на виробництві;

3. криза організації праці, тобто нездатність існуючої системи забезпечити раціональне використання людських ресурсів та інтелектуального потенціалу. З питань науково-технічної революції (НТР) було прийято 40 постанов ЦК КПРС, майже 200 комплексних програм розвитку народного господарства (енергетична, продовольча тощо), але кардинальних позитивних зрушень не відбувалося;

4. висока інтенсивність використання матеріальних, людських та фінансових ресурсів України у межах загальносоюзного господарського комплексу.

Ці негативні тенденції у народному господарсті, були притаманними всім республікам СРСР. Проте Україна мала й особливості власного економічного розвитку.

1. Деформована структура розміщення продуктивних сил. Наприклад: в республіці, на яку припадало 2,6 % території СРСР, було побудовано майже 40 % атомних енергоблоків. Деформованість економіки зумовила появу товарного дефіциту, а також загострення ряду економічних, демографічних та соціальних проблем;

2. катастрофічна екологічна ситуація. В Україні технічне навантаження на природу в шість-сім разів перевищувало загальносоюзний рівень.

3. Хронічне відставання за принциповими економічними показниками. За період від 1960 до 1985 р. Україна за темпами зростання загального обсягу продукції промисловості міцно займала 13 місце в СРСР.

Кризові явища в економіці негативно позначилися на вирішенні соціальних питань. З 1965 до 1985 р. у 1,85 раза збільшилася середньомісячна зарплата. Якщо у 1965 р. в Україні на 100 сімей припадало: 21 телевізор, 8 холодильників, 19 пральних машин, то в 1985 р. ці показники зросли - відповідно до 92, 88, 65. З іншого боку в соціальній сфері України намітилися негативні тенденції:

1. уповільнення темпів зростання реальних доходів населення;

2. збереження і поглиблення відставання від країн Заходу, щодо споживання на душу населення. За рівнем споживання на душу населення СРСР займав 77 місце в світі;

3. загострення житлової проблеми;

4. зниження рівня охорони здоров’я. Видатки на охорону здоров’я і фізичну культуру в структурі державного бюджету зменшилися з 12,3 % у 1970 р.- до 9% у 1985 р.

Отже, для соціально-економічного розвитку країни за період з 1965 до 1985 р. були характерні затухання і диспропорційність.