Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История украины.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4.64 Mб
Скачать

8.2 Напад Німеччини на срср. Окупаційний режим

22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина напала на СРСР. План «Барбаросса» передбачав «блискавичну війну»: за короткий термін (2-2,5 місяці) знищення Червоної армії та вихід на лінію Архангельськ-Астрахань.

Початковий період війни був вкрай невдалим для Радянського Союзу. Червона армія у 1941-1942 рр. несла тяжкі поразки. Причини:

  1. раптовість нападу, некомпетентність керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації,

  2. матеріальна непідготовленість, небоєздатність частин Червоної армії,

  3. брак кваліфікованих командирських кадрів (внаслідок репресій було знищено 20% командного складу Червоної армії).

18 серпня 1941 р. розпочався наступ німецьких армій на Київ. Більше двох місяців (липень – вересень) тривала оборона столиці УРСР.

73 дні (серпень – жовтень 1941 р.) тривала оборона Одеси, 250 днів (жовтень 1941 р. – липень 1942 р.) – оборона Севастополя. Однак наприкінці 1941 р. німецькі війська окупували майже всю Україну. Радянська армія змушена була відступити. Проте ціною героїчного опору народу план «Бліцкриг» був зірваний.

Економіка країни перебудовувалася на новий лад. Сенсом життя радянського суспільства стало гасло «Все для фронту, все для перемоги!». Розпочалася евакуація матеріальних і людських ресурсів на схід СРСР. З України були евакуйовані 550 підприємств, майно колгоспів, Академію Наук України, культурно-освітні засоби. Усе, що не можна було вивезти, підлягало знищенню.

В воєнних умовах сталінське керівництво продовжувало керувати репресивними методами. Жорстокі накази Сталіна: «Ні кроку назад!» нерідко прирікали на загибель цілі з’єднання.

За пропозицією радників Генерального Штаба, потрібна була активна стратегічна оборона, накопичення резервів. Проте Сталін наполягав на наступальних операціях. Погано продумані і слабо матеріально і технічно забезпечені наступи радянської армії на Кримському Фронті, у Харківському напрямку у лютому-травні 1942 р. закінчилися невдачами.

22 липня 1942 р. після захоплення німцями м. Свердловська Ворошиловградської (нині Луганської) області вся територія УРСР була остаточно окупована.

19 літого 1943р. Перша й Четверта танкові армії німців перейшли в контрнаступ, маючи на меті захоплення Курська. За підтримки 750 літаків Четвертого повітряного флоту. Долаючи опір Червоної армії, танки Є. Манштейна вийшли на лінію Барвинкове- Лазова. Однак лише 2 березня німцям вдалось, нарешті оволодіти райцентром Харківщини Барвінкове. 16 березня радянські війська залишили Харків, а через два дні німці захопили Белгород. Невдале планування наступальних операцій дорого коштувало Червоній Армії: до 1 березня в жорстоких боях було знищено або розбито 23 радянськи бригад, у тому чеслі 15 танкових та шість моторизованих, частина стрілецьких дивізій і окремих частин. У 69-й армії не залишилось жодного танка, у 340-й стрілецькій дивізії налічувалося всього 275 бійців тощо. Втрати за 20 січня- 15 березня 1943р. становили 156 тис. убитими й пораненими, 10 554- полоненими, було втрачено 1061 танк, 485 гармат. У братській могилі на території радгоспу «Червоний велетень» ( Харківщина) поховано 235 бійців, хоча загинуло їх тут у березні понад 11 тисяч; біля знаменитої Таранівки вбито неменше 13 тис. солдатів та офіцерів, але офіційно поховано лише 940 осіб.

На більшості окупованих українських земель (63,3% території) було утворено Рейхскомісаріат „Україна”, який очолив Ерік Кох. Центр – м. Рівне, та інші адміністративно-територіальні одиниці.