Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История украины.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4.64 Mб
Скачать

Політичні партії Західної України на території Польщі

Назва партії

Дата утворення

Лідери

Програма діяльності

Українське національно-

демократичне об’єднання

(УНДО)

1925 р.

Д. Левицький

Здобуття незалежності України легальни-

ми парламентськими методами, демокра-

тичний розвиток Української держави

Українська радикальна

партія (УРП)

1890 р.

Л. Бачинський

Поєднання принципу демократичного со-

ціалізму з ідеєю незалежності України,

здобуття незалежності України легальни-

ми парламентськими методами

Українська соціал-

демократична партія

(УСДП)

1899 р.

М. Ганкевич,

Л. Ганкевич

Приєднання західноукраїнських земель

до радянської України

Комуністична партія

Західної України (КПЗУ)

1919 р.

О. Клірик,

Р. Кузьма

Приєднання західноукраїнських земель

до радянської України

Організація українських

націоналістів (ОУН)

1929 р.

Є. Коновалець,

А. Мельник

Здобуття незалежності України за до-

помогою терористичних методів. Ідео-

логією ОУН став розроблений Д. Дон-

цовим інтегральний націоналізм,

який проголосив найвищою цінністю

національну державу на чолі з верховним

провідником — вождем

Важливим напрямом громадсько-політичного життя була культурно-освітня діяльність української громади. Осередками української культури стали Наукове товариство імені Т. Шевченка (НТШ) і Львівський (таємний) український університет.

Значну роль у житті західноукраїнського суспільства відігравала греко-католицька церква на чолі з митрополитом А. Шептицьким, який боровся проти пацифікації, одночасно підтримуючи політику «нормалізації» польско-українських відносин й засуджуючи екстремізм ОУН і виступи комуністів.

Українскі землі у складі Румунії

Згідно із Сен-Жерменським мирним договором з Австрією 1919 р. до Румунії відійшла Північна Буковина. У 1920 р. Антанта визнала захоплення Румунією Бессарабії. У 1918-1928 рр. у західно-українських землях, що перебували у складі Румунії, діяв воєнний стан, в умовах якого заборонялася легальна політична діяльність і проводилася жорстка політика румунізації. Румунська мова була визнана державною, водночас українська мова заборонялася в офіційних установах, закривалися українські школи, змінювалися на румунські назви населених пунктів. Татарбунарське повстання 1924 р., незважаючи на поразку, змусило румунську владу послабити тиск на українські землі.

У 1928-1938 рр. в умовах лібералізації політичного життя в Румунії утворилися українські політичні партії.

З 1938 р. в Румунії розпочався новий період реакції, який супроводжувався активізацією профашистських сил, забороною діяльності політичних партій і громадських організацій.