Підсумки проведення селянської реформи 1861 р.

Назва реформи

Дата проведення

Зміст реформи

Значення реформи

Судова реформа (викликана невідповідністю старого законо-давства новим умовам)

1864р.

• уводився єдиний для всіх верств населення суд, що полягав з коронного суду (по кримінальних справах) і світового (мирового) суду (по цивільних і дрібних кримінальних справах;

• уведена незалежність суду від адміністративних органів (губернаторів, міністрів і т.п.); суддів призначав уряд, але звільнити с посади могли тільки за рішенням суду;

• рішення суду вважалося остаточним і могло бути оскаржене лише у вищій судовій інстанції тільки у випадку порушення порядку судочинства;

• гласність суду– відкрите, публічне засідання суду (у присутності публіки й преси);

• уводився суд присяжних від усіх станів;

• загальність сторін (прокурор – адвокат).

• це найбільш послідовна з буржуазних реформ Російської імперії в середині XIX в.;

• однак вона суперечлива, тому що зберігала станово-феодальні пережитки:

  1. залишалася деяка нерівність для громадян різних станів (окремі суди для духівництва і військових, волосні суди для селян);

  2. залишалася публічність страти (повішення);

  3. залишалося 65 покарань за релігійні злочини;

• у 1889 р. скасували «мирові» суди, крім Петербурга, Москви і Одеси.

• Однак реформа сприяла підвищенню законності в судочинстві, впливу громадськості на судовий процес.

Земська реформа

(викликана прагненням царату послабити демократиний рух у країні шляхом залучення на свою сторону лібералів, які замість критики держави повинні були працювати в державних органах місцевого самоврядування)

1864 р.

1. створювалися виборні органи влади у межах губернії, повіту, земства;

2. у земствах були представники всіх верств населення;

3. земства були позбавлені політичних прав, займалися винятково місцевими господарськими і соціально-культурними питаннями (піклуванням і змістом шкіл, лікарень, пошти, божевільних будинків, ветеринарних служб);

4. земствам заборонялося збирати податки із промислових підприємств, що позбавляло їх фінансів;

5. виконавча влада земств була обмежена, тому що для виконання своїх обов’язків, наприклад, за дозволом збирати податки, будувати школи, лікарні і т.п., треба було звертатися у вищі державні установи;

6. губернатор і міністр внутрішніх справ мали право вето на діяльність земств.

1. Земства зіграли позитивну роль:

   1. у розвитку налагодження системи охорони здоров’я;

   2. у статистичнім вивченні господарства Росії й України (земства щороку випускали статистичні збірники про наявність на своїй території кількості селян, городян, дітей, лісових угідь і т.д.).

2. Земства зі своїх рядів висунули багато відомих суспільних діячів, які відбувалися в основному з демократично настроєної інтелігенції.

3. Земства брали участь як у загально-демократичному, так і в національному русі.

Реформа міського самовряду-вання

(викликана прагненням влади перекласти на плечі місцевого керування ряд невирішених царатом проблем)

1870-1876 рр.

створювалися виборні органи влади – міські думи, які мали свій виконавчий орган – міські управи; на чолі якої – міський голова;

міські думи вирішували питання місцевого благоустрою, охорони здоров’я, створення, розвитку промисловості і торгівлі.

Міські думи, як і земства, у сферах своєї діяльності мали позитивні результати.

Військова реформа

(викликана ви-могою реорганізації армії після поразки в Крим-ській війни)

1864-1883 рр.

територія Росії ділилася на 10 військових округів. В Україні було створено три військових округи: Київський, Одеський, Харківський;

уведена загальна військова повинність для чоловіків з 21 року (замість рекрутської служби строком 25 років);

скорочення терміну військової служби (піхота – 6 років і 9 років у запасі), флот – 7 років і 3 роки у запасі);

для осіб, яки мали освіту, встановлювався більш короткий термін служби;

скасування тілесних покарань в армії;

поліпшувалися навчання військ і підготовка офіцерських кадрів;

відкривалися військові училища і гімназії, юнкерські училища;

армія була обладнана сучасними видами зброї;

створений паровий військовий флот;

дворянство й духівництво звільнялися від військової служби.

Підсилювалася мобільність і боєздатність російської армії.

Шкільна реформа

(викликана збі-льшенням по-питу на фахівців у зв’язку з початком капі-талістичного розвитку (по-треба в інжене-рах, механіках, лікарях і т.п.)

з 1864 р.

вводилася єдина система початкової освіти (державні і приватні школи, засновані громадськими організаціями; керували ними шкільні ради);

створювалася мережа чоловічих, жіночих, класичних і реальних гімназій; у класичних гімназіях – перевага гуманітарних предметів, випускники яких без вступних іспитів зараховувались на подальше навчання до університетів; реальні гімназії надавали знання з природного циклу, випускники мали право продовжувати навчання лише у вищих технічних навчальних закладах;

право на освіту одержували всі версти населення, які були здатні заплатити за навчання;

університети з 1866 р. одержали більшу автономію;

удосконалені програми навчання;

звернули увагу на створення популярної літератури, підручників;

відкриті земські школи;

створювалися недільні школи для навчання дорослих.

Розширилася мережа навчальних закладів.

Демократизація процесу навчання.

Поліпшення якості освіти. Однак реформа всі проблеми розв’язати не могла: - різко підвищувалася плата за навчання; - жінкам як і раніше заборонялося навчатися в університеті; - існувало обмеження на навчання євреїв.

Цензурна реформа

(для посилення контролю над найбільш осві-ченою частиною населення України)

1863 р.

• створені спеціальні органи цензури;

• цензурні установи виводилися з-під відомства міністерства народної освіти і підкорялися міністерству внутрішніх справ;

• у складі міністерства внутрішніх справ створювалося управління по справах печаті і центральний комітет іноземної цензури;

• продовжувала діяти і церковна цензура.

Здійснюючи демократизацію суспільного життя, влада одночасно поступово встановлювала свій твердий контроль над освіченою частиною населення України.

Фінансова реформа

(викликана по-требою країни у реформуванні фінансів після Кримської вій-ни і необхідніс-тю пошуку за-собів для про-ведення селян-ської реформи, для надання фі-нансової допо-моги країни у зв’язку з пере-ходом на шлях капіталістичного розвитку)

1862 р.

1864 р.

1. централізоване управління грошовим господарством у руках міністерства фінансів; створений Державний банк (1860 р.);

2. створений єдиний державний ревізійний центр;

3. створені єдині державні каси, які зосереджували у своїх руках усі доходи і витрати держави;

4. введення акцизного податку на спиртних напоїв;

5. збільшені податки на товари масового споживання.

6. Упорядковане управління фінансами.

7. Сформована більш-менш чітка податкова система, хоча при цьому ще довго зберігався невиправдано важкий подушний податок.