Розділ 5 Українські землі під владою Російської імперії і Австро-Угорщини у іі половині хіх ст.

План

5.1. Скасування кріпацтва. Модернізаційні реформи Олександра ІІ

5.2. Суспільно-політичний рух на українських землях під владою Російської імперії

5.3. Політика Російського царизму, щодо України у другій половині ХІХ ст.

5.4. Розвиток громадівського руху. Заснування та діяльність Південно-західного громадівського відділу Російського географічного товариства

5.5. Національна політика австрійського уряду, щодо українських земель у другій половині ХІХ ст.

5.6. Розвиток кооперативного руху, трудова еміграція

5.7. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у 60-90-х рр. ХІХ ст. Діяльність культурно-освітнього товариства «Просвіта»

5.8. Політизація національного руху й утворення перших політичних партій: Русько-української радикальної партії (РУРП), Української Національно-демократичної партії (УНДП), Української соціал-демократичної партії (УСДП).

5.1. Скасування кріпацтва. Модернізаційні реформи. Олександра іі

1. Селянська реформа 1861 р. В Україні

Питання про необхідність реформ наприкінці 50- х років ХІХ століття виявилося в центрі суспільно-політичного руху, у якому брали участь представники всіх станів суспільства. Держава стала перед вибором: або скасувати кріпосництво “зверху”, або воно буде знищено масовим селянським бунтом. Царат змушений був піти на реформи.

Серед поміщиків напередодні реформи 1861 р. не була згоди, щодо заходів спрямованих на поступки селянству. У тих районах де земля давала відчутний прибуток, вони прагнули залишити за селянами менші земельні площі і, навпаки, там де земля була бідною, готові були віддати селянам більше. В Україні тільки окремі поміщики погоджувалися на звільнення селян із землею без викупу. Це й визначило хід реформи – половинчастої, непослідовної, з орієнтацією, у першу чергу, на інтереси дворянства.

Мета селянської реформи: зміцнення монархічної влади, збереження панування на селі її опори – поміщиків, прискорення розвитку сільського господарства. Форма проведення – реформа запропонована була “верхами” і здійснювалася під їхнім керівництвом і контролем.

Основні етапи проведення реформи

Дата	Зміст подій та документів
30 березня 1856 р.	- Олександр II у промові перед московським дворянством проголосив курс на проведення реформ
3 січня 1857 р.	- був створений Таємний комітет, пізніше перейменований у Головний комітет із селянської справи. Селянське питання повинні були вирішувати дворяни. До складу Комітету з підготовки реформи входили і дворяне із України (Григорій Галаган, Василь Тарновський та інші)
протягом 1858р.	- у кожній губернії створювалися комітети з розборки проектів реформи
17 лютого 1859р.	- створені редакційні комітети на чолі з генералом Я.Ростовцевим для розбори основних положень реформи
19 лютого 1861р.	- Олександр II підписав “Маніфест” про скасування кріпосного права і “Положення про селянах, звільнених від кріпосної залежності”
З 9 березня по 2 квітня 1861р.	- були оприлюднені в Україні “Маніфест”, загальне та місцеві положення
1866 р.	було оприлюднене “Положення про державних селянах”

СУТЬ СЕЛЯНСЬКОЇ РЕФОРМИ:

1. Селяни одержували особисту волю:

• поміщик не мав права купувати, продавати, дарувати селян;

• селяни могли тепер одружуватися без дозволу поміщика;

• селяни могли надходити на службу або в навчальні заклади, переходити в інші верстви населення (міщан, купців);

2. селяни одержали економічні права:

• могли самостійно укладати договори та торговельні угоди;

• могли вільно займатися промислами або торгівлею;

• мали право придбати рухоме та нерухоме майно, вільно їм розпоряджатися й одержувати його в спадщину за законом;

3. селяни одержали право на власну землю:

• розмір селянської земельної ділянки визначався відповідно до закону і за узгодженням з поміщиком;

• селяни одержали земельні наділи, які були значно менше, ніж до реформи. “Надлишок” землі вилучався на користь поміщика. Такі землі одержали назву “відрізки”;

• за землю селяни повинні були сплачувати викуп (20% суми викупу – одноразово; 80% суми уряд повинний було компенсувати у вигляді облігацій, а селяни повинні були виплачувати уряду цю суму з відсотками протягом 49 років (до 1907 р. селяни виплатили державі більш 1.5 млрд. руб., що набагато перевищувало вартість землі);

• до переходу на викуп (до висновку викупної угоди про сплату 20%) селянин вважався тимчасово зобов’язаними, повинен був працювати на панщині або платити оброк (за згодою з поміщиком);

• 94% селянських родин одержали мізерні наділи (близько 5 десятин);

• державні селяни ( їх було в Україні 50%) і козаки одержали волю й землю пізніше, але їх наділи були більше й коштували менше;

4. змінилася система взаємин між поміщиком і селянином:

• поміщик не мав права встановлювати додаткові повинності;

5. в Україні була введена загальноросійська система селянського управління:

• сільські громади, які поєднувалися у волості;

• у громади існувала кругова порука – загальна відповідальність за сплату податків;

• хоча реформа передбачала самоврядування для сільських громад, нагляд за ними здійснювали урядові чиновники.

Особливості проведення селянської реформи 1861 р. в Україні:

2. на Лівобережжі і на Південній Україні наділ який отримували селяни надавався у 1.6 рази менше, ніж в інших місцевостях Росії;

3. на Правобережжі (де існувала польська шляхта) уряд, щоб залучити на свою сторону селян, давав землі на 18% більше, але по більш високих цінах;

4. в Україні угода про викуп носила особистий характер (а в Росії вона укладалась між поміщиком і громадою);

5. в Україні поміщикам вдалося переділити землю в ході реформи і залишити у своїй власності найбільш родючі наділи (відрізки).

Примітки:

^*Реформа дала могутній імпульс розвитку ринкових відносин:

• розширювалася сфера дії ринкових відносин;

• почав складатися ринок робочої сили, робоча сила перетворилась в товар;

• земля виявилася в центрі ринкового обороту;

• товарно-грошові відносини ставали ведучими в господарствах поміщиків і заможних селян;

• заохочувався розвиток селянського підприємництва;

• утворювалися суспільні шари – підприємці й наймані робітники;

• почався інтенсивний процес розшарування селянства.

^**Юридично вільне селянство не мало справжньої цивільної рівності з іншими членами суспільства:

• селяни одержували паспорт лише на один рік;

• виконували рекрутську повинність;

• перебували залежно від поміщика доти, поки не викуплять у власність землю;

• зберігалися тілесні покарання різками.