3.2 Політичне становище Гетьманщини після смерті б. Хмельницького. І. Виговський

Не зважаючи на історичне значення національно-визвольної війни, після її закінчення Україна опинилась у дуже складній ситуації. В історії України настав період який отримав назву «Руїна». Його ознаками є: 1. розподіл України, яка до того часу цілком входила до складу Речі Посполітої; 2. шукання в різних політичних орієнтаціях порятунку; 3. страшне спустошення країни, винищення величезної кількості населення; 4. занепад економічного добробуту і культурного життя.

Дискусійним є питання, щодо хронологічних меж «Руїни». Так, історики Н. Полонська-Василенко, О. Єфименко вважають, що «Руїна» почалася зі смертю Б. Хмельницького. Історик М. Костомаров обмежує цей період 1663-1687 рр. вважаючи, що «Руїна» розпочалась в перше гетьманство Ю. Хмельницького. А от Т. Яковлева пов’язує початок «Руїни» з правлінням І. Виговського (1658 р.). В офіційній українській історіографії прийнята така періодизація «Руїни» - 1658-1687 рр.

Отже, розглянемо ті події, які призвели до «Руїни» в українській державі… Наступником Б. Хмельницького став гетьман І. Виговський (1657-1659 рр.). Він зробив спробу відродити українсько-польсько-литовську Річ Посполиту, створивши Руське князівство у складі Речі Посполітої. Князівство мало наступний устрій:

1. реєстр козаків 60 тис. мав власну адміністрацію і суд на чолі з гетьманом;

2. гетьман – головнокомандуючий козацького війська;

3. люд посполитий знаходитиметься під юрисдикцією кандела, воєводи, трибуналу у Києві, міських судів, законодавчо-дорадчої влади – шляхетських сеймиків.

Усе це мало реалізуватись в результаті підписання Гадяцького трактату 1658 р. між Гетьманщиною і Польщею, але польських шляхтичів не задовольнили умови договору, тому Руське князівство проіснувало не довго.

У серпні 1658 р. Виговський розпочав війну з Московщиною, проти московських гарнізонів у Києві і на Лівобережжі. Цар погоджувався забрати з українських міст гарнізони і надати гетьманові посаду київського воєводи. Проте до переговорів не дійшло, тим часом в Україну було вислано величезне військо під приводом С. Трубецького. Битва українсько-польсько-татарських військ з росіянами відбулася під Конотопом влітку 1659 р. В результаті битви Москва отримала поразку.

Однак, Москва уміло організувала опозицію політиці І. Виговського в Гетьманщині. У результаті чого розпочалась жахлива громадянська війна: «Одно містечко воює проти іншого, син проти батька, батько проти сина – страшне тут твориться, якесь вавілонське замішання» - писав про це сучасник тих подій. Цим скористалась Росія. Знову в Україну було надіслано військо князя Трубецького, який займав міста майже без опору і змушував населення присягати на вірність цареві. Восени 1659 р. І. Виговський емігрував до Польщі і скоро був розстріляний поляками за звинуваченням у зраді.

3.3 Юрій Хмельницький. Переяславська угода 1659 р. Поділ України на Правобережну і Лівобережну. Андрусівський мир 1667 р.

У 1659 гетьманом було обрана Ю. Хмельницького (1659-1663 рр.). Російський уряд який направив в Україну нове військо, примусив молодого гетьмана прийняти ганебні Переяславські статті. За ними:

• в Переяславі, Ніжині, Брацлаві, Умані розташовувались російській гарнізони разом з воєводами. Утримували їх коштом місцевого населення;

• українські війська залишали Білорусію;

• віднині гетьмана мусили обирати тільки з дозволу царя;

• гетьман мав видати всю родину Виговських Росії;

• Росії поверталися всі конотопські трофеї козаків і полонені;

• гетьманові заборонялось займатись зовнішньою політикою;

• козацьке керівництво затверджувалося Москвою.

Розчарований Ю. Хмельницький в жовтні 1660 р. виступив на боці Речі Посполітої. Він допоміг розбити московські війська під Чудновом і підписав з Польщею новий договір. Але лівобережні війська під командуванням Я. Сомка залишилися вірними Росії. Тому вони чинили запеклий опір Ю. Хмельницькому. Безсилий припинити опозицію він у 1663 р. зрікся влади.

Характерною рисою «Руїни», що розпочалась фактично після смерті Б. Хмельницького, було двовладдя. З початку 60-х рр. гетьманом Лівобережної України був обраний І. Брюховецький (1663-1668 рр.) а Правобережної – Павло Тетеря (1663-1665 рр.). І. Брюховецький проводив промосковську політику, віддавши Україну під безпосередню владу царя. Він три роки прожив в Запоріжжі і здобув любов запоріжців. Воював із прихильниками Ю. Хмельницького, а потім з Тетерею і поляками.

Навпаки П. Тетеря тримався чіткої пропольської орієнтації. Його поставив гетьманом сам Ю. Хмельницький на правому боці Дніпра. Тетеря був людиною добре освіченою, але занадто мало клопотався про долю свого краю. За свого гетьманування він допомагав королеві Якові-Казиміру вернути до польської корони Лівобережну Україну. Під захистом Гетьмана польська шляхта знов вернулась до України.

Іншою характерною рисою «Руїни» був розкіл України на Правобережну і Лівобережну. Так, 30 січня 1667 р. між Польщею та Росією було укладене Андрусівське перемир'я, яке закріпило розподіл України між двома державами, без відома її гетьманів. 3 боку Московського царства (Росії) перемир'я підписав О.Л. Ордин-Нащокін, а з боку Польщі жмудський староста Ю. Глебович. Згідно з умовами Андрусівського перемир’я польсько-руська війна (1654 - 1667 рр.) припинялася і встановлювалося перемир'я строком на 13,5 років (до червня 1680 року). Річ Посполита повернула Росії смоленські і чернігівські землі, визнала возз'єднання з Росією Лівобережної України. Під владою Росії зупинились - сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ. Правобережна Україна і Білорусія з Вітебськом, Полоцьком і Двінськом залишалися у складі Речі Посполитої. Київ передавався Московській державі. Запорізька Січ відходила під спільне управління Польщі і Московії, які зобов'язувалися у разі татарських набігів на Україну разом виступити проти Кримського хана.

Умови перемир'я викликали велике обурення серед українського товариства, яке переросло в повстання під керівництвом гетьмана Івана Брюховецького. Перемир'я, зруйнувало умови Переяславської Ради 1654 року і закріпило насильницький розділ української етнічної території на дві частини - Правобережну Україну і Лівобережну Україну.

Сумною, за таких умов, видалась і доля українських гетьманів. І. Брюховецький був убитий біля с. Деканьки у травні 1665 р. під час одного із збройних виступів козаків. А П. Тетеря ще раніше втік до Польщі.