6.3 Зв’язок статичних і динамічних баз даних

Для того щоб почати працювати з динамічною БД, потрібен або доступний для завантаження динамічної БД файл на диску, або початкове завантаження динамічної бази вручну. Викликано це тим, що Пролог формує динамічну базу в оперативній пам’яті. Виключення комп’ютера або просто вихід з програми можуть привести до втрати даних. У цих умовах найцінніші дані можна представити фактами статичної бази даних безпосередньо в тілі програми.

При застосуванні такого підходу, для можливості зміни даних у процесі роботи програми або додавання нових фактів, слід перезаписати дані із статичної до динамічної БД.

У програмі 6_2 використовуються дві бази даних однакової структури

Адреса(Організація, Вулиця, Будинок, Группа_Організацій)

Одна з них є динамічною і описана предикатом address() у секції database, друга – статичною і описана предикатом adres() у секції predicates.

/* Програма 6_2 */

domains

firm, street, group = symbol

house = integer

database

address(firm, street, house, grup)

predicates

adres(firm, street, house, group )

place(firm, street, house, group )

load_dbd

del(firm)

school(firm)

bank(firm)

clauses

adres(„ІФНТУНГ”, „вул.Карпатська”, 15, „Bуз”).

adres(„Прикарпатський університет”, „вул.Шевченко”, 57, „Вуз”).

adres(„Аваль”, „вул.Сахарова”, 32, „Банк”).

adres(„Надра”, „вул.Чорновола”, 23, „Банк”).

load_dbd:- adres(X, Av, N, G), assertz(address(X, Av, N, G)), fail.

load_dbd:- !.

del(Firm):- retract(address(Firm, _, _, _)).

place(X, St, N, G):- bound(X), address(X, St, N, G), !.

place(X, St, N, G):- free(X), address(X, St, N, G).

school(Firm):- рlасe(Firm, St, N, „Вуз”), write(St, “ ”, N), nl.

bank(Firm):- place(Firm, St, N, „Банк”), write(St, “ ”, N), nl.

Предикат place() зв’язує місцерозташування організації в місті з її адресою. Процедура р1асе() накладає обмеження „один-до-багатьох” при доступі до динамічної БД address(), що забезпечує цілісність відношень при обробці запитів.

Предикати school() і bank() описують дві неявні БД для забезпечення користувача інтерфейсом доступу до динамічної БД.

Процедура load_dbd служить для занесення в динамічну БД address() інформації із статичної БД adres(). У цій процедурі використовується вже знайомий нам метод відкату після невдачі, який дозволяє перебрати всі твердження предиката adres() і додати відповідні їм факти в динамічну БД.

Предикат del(X) має всього один аргумент і визначається правилом, яке видаляє з динамічної БД запис про організацію, що має такуж назву, як і аргумент Х предиката.

Завантажимо програму в пам’ять і запустимо її на виконання. Якщо ввести запит:

Goal: adres(Firm, _, _, _)

то отримаємо список з чотирьох організацій за числом фактів, що входять до статичної БД. Відповідь на запит:

Goal: place(Firm, _, _, _)

буде негативною, оскільки немає даних в динамічній БД, хоча в статичній вони задані, а предикат place() визначений для динамічної БД. Якщо до формування запиту завантажити динамічну базу даних із статичної Goal: load_dbd та знову сформувати запит

Goal: place(Firm, _, _, Group)

то отримаємо список організацій.

При цьому, операцію завантаження динамічної БД слід виконувати тільки один раз під час сеансу роботи з програмою. Це обумовлено тим, що повторне звернення до предиката load_dbd викличе поповнення динамічної бази даних, вже існуючим в ній набором фактів. Тобто відбудеться дублювання даних.

Використання неявних баз даних дозволяє істотно спростити запити за рахунок організації для користувача інтерфейсу для роботи з динамічною БД. Його використання не вимагає від користувача знання всіх атрибутів динамічної БД і послідовності їх опису в предикаті, що декларує динамічну БД.

Окрім цього, неявні БД дозволяють фільтрувати початкову динамічну БД відповідно до деяких групових ознак. При цьому у адміністратора БД залишається можливість доступу безпосередньо до фактів динамічної БД.