2. 3. Етап творчого розроблення

Етап творчого розроблення має на меті поглиблення та уточнення первинного творчого задуму, узгодження композиційних, функціональних, санітарно-гігієнічних, нормативних, протипожежних та інженерних вимог до проекту й остаточне формування проектної пропозиції.

Основні завдання етапу:

- розроблення пропозицій щодо розроблення основних функціональних зон та організації культурно-побутового обслуговування населення;

- уточнення розташування і конфігурації житлових зон різного типу забудови, розміщення громадського центру ПС, житлово-виробничих та житлово-обслуговуючих утворень, культової споруди, пожежного депо та цвинтаря;

- уточнення вулично-дорожньої мережі ПС з метою дотримання нормативних ухилів проїжджої частини, радіусів поворотів та організації перехресть і примикань, підбір профілів головних, житлових вулиць та проїздів;

- детальне планування території громадського центру та парку з необхідним благоустроєм;

- створення цілісної та виразної композиції ПС.

Розроблення, захист та затвердження ескіза. Ескіз виконується в олівці, на аркушах формату А3 та А1(для генплану ПС) на основі затвердженої комісійно ескіз-ідеї та містить всі креслення архітектурного проекту.

2. 4. ЗАВЕРШАЛЬНИЙ ЕТАП

Виконання архітектурного проекту та оформлення креслень. Архітектурний проект виконується у вигляді альбому креслень формату А3 (А2), виконаних у комп’ютерній графіці та роздрукованих (можливо виконання креслень вручну, техніка - креслення в туші з відмивкою кольором).

Загальні вимоги до оформлення креслень:

• титульний аркуш оформляється відповідно до;

• зворотний бік титульного аркуша містить перелік усіх креслень і оформляється згідно з [5, додаток Г];

• аркуші виконуються відповідно вимог до будівельних креслень (рамка, штамп, умовні позначки, на кресленні генерального плану (ГП-4) обов’язково експлікація будівель і споруд);

• на кожному аркуші показується напрям на північ з розою вітрів, умовні позначки, експлікація.

Склад архітектурного проекту:

1. Титульний аркуш (обкладинка альбому) з переліком креслень на звороті – А3.

2. Схема приміської зони та адміністративного району (ГП-1), М 1:200 000 – А3.

3. Схема території сільської ради (ГП-2), М 1:50 000 – А3;

4. Функціонально-композиційна схема (ГП-3) – А3;

5. Генеральний план села (ГП-4) – А1;

6. Пояснювальна записка (ПЗ) обсягом 12-15 сторінок шрифтом не менше 3,5 мм) повинна містити відомості проектного вирішення, що не знайшли відображення на кресленнях (розрахунки обсягів житла, типів забудови, розрахунки потреб в соціально-культурному і побутовому обслуговуванні, техніко-економічні показники та баланс території)

3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ ПОСЕЛЕННЯ-СУПУТНИКА

Загальні положення проектування традиційного сільського поселення, його функціонального зонування, формування житлової зони та громадського центру достатньо грунтовно викладені у методичних вказівках [6]. Поселення-супутник як основний тип поселення приміської зони має певні особливості: перш за все відсутність виробничої зони сільськогосподарського напряму та щоденні міграційні трудові переміщення працездатного населення цих сіл у міста-центри.

Проте досить часто можна бачити змішані типи поселень з поєднанням житлової функції з рекреаційною чи виробничою, іноді поселення-супутники є частинами існуючих сільських поселень. Це дає підстави для виділення певних типів поселень-супутників: з організованою рекреацією (з виділенням рекреаційної території у вигляді пансіонату сімейного відпочинку, турбази тощо); з неорганізованою рекреацією (з виділенням дачних територій); спального типу, котеджні містечка; з виробничою базою (невеликі підприємства несільскогосподарського напряму). Цю типологію необхідно ураховувати при формуванні концепції і обгрунтуванні типу забудови ПС.

Приміські поселення-супутники можна класифікувати за наступними основними ознаками: відстанню до міста-центру, відношенням до зовнішніх транспортних зв’язків, людністю, типом забудови, наявністю та рівнем громадського та соціально-побутового обслуговування. Ці чинники взаємопов’язані між собою, тому обумовлюють вирішення функціонально-планувальної та архітектурно-просторової організації поселення. На формування типу забудови ПС основне значення має відстань до міста-центру.

В залежності від відстані до міста поселення можуть мати забудову:

• змішану за типами та поверховістю (рекомендовано створення поступового переходу від секційної 8-4 поверхової до 2-поверхової котеджної) – у поселеннях, що безпосередньо межують або знаходяться на відстані 1-5 км, з перспективою можливого об’єднання з містом;

• блоковану або садибну (чи їх поєднання) – у поселеннях, що знаходяться на незначній відстані (до 5 км), але мають природні чи антропогенні обмеження до злиття з містом (лісовий масив, виробнича зона із значним санітарним розривом, цінні сільськогосподарські угіддя тощо);

• переважно садибну забудову з ділянками 0,10-0,15 га – у поселеннях, що знаходяться на відстані 10-20 км.

За відношенням до зовнішніх транспортних зв’язків та значних магістралей поселення поділяються на такі, що примикають до них або знаходяться на значній відстані. Відповідно з цим формується транзитна, тупикова, чи вузлова планувальна структура. Примикання поселення до значної транспортної магістралі обумовлює формування між нею та поселенням шумопоглинаючої буферної зони, яка може бути у вигляді зелених насаджень або логістичної виробничої зони. Розміщення громадського центру може бути: при транзитній планувальній структурі – на в’їзді в поселення, ближче до магістралі, при вузловій – на перехресті основних шляхів, при тупиковій – в геометричному центрі поселення.

При проектуванні нового поселення-супутника людність частіше розраховують від наявності вільної території під забудову, в умовах реконструкції це може бути частина поселення чи певний житловий квартал. В залежності від розрахованої людності та території поселення може мати повне чи часткове обслуговування.

3.1. ПРОЕКТУВАННЯ ПОСЛЕННЯ-СУПУТНИКА ЯК ЕЛЕМЕНТА ПРИМІСЬКОЇ ЗОНИТА СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ

При розробленні концепції поселення та його планувально-композиційної організації враховують місце і роль цього поселення як у приміській зоні так і в системі розселення адміністративного району та первинної територіальної громади. Це пояснюється необхідністю формування єдиної системи розселення адміністративного району та приміської зони для раціональної організації соціально-побутової та навчально-культурної інфраструктури.

Рекомендовано враховувати наступні тенденції перспективного сільського розселення:

1. диференціація сільських поселень за функцією і роллю в системі розселення та культурно-побутового обслуговування;

2. організація зручного транспортного та інших видів зв’язку між містом-центром, районним центром та іншими поселеннями;

3. формування мережі фермерських господарств, які можуть розташовуватись у межах поселення або на його околиці, на місці виробничих зон, що перестали функціонувати;

4. вирішення проблем сільського розселення з урахуванням економічних, соціальних та екологічних завдань охорони і збагачення довкілля.

3.2. ОСНОВНІ ПРНЦИПИ І ПРИЙОМИ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОСЕЛЕННЯ-СУПУТНИКА

Головним принципом планувальної організації ПС є функціональне зонування, мета якого - об’єднання усіх основних об’єктів схожого функціонального призначення у межах однієї зони для створення сприятливих умов для проживання, побуту і відпочинку людей.

Головна функція ПС – проживання, побут і відпочинок людей. Тому таке поселення складається переважно з однієї функціональної зони – сельбищної. У межах сельбищної зони роташовується житлова зона, громадський центр, вулиці, головний майдан, сквери, парк, стадіон та спортивні майданчики. Для розміщення невеликих підприємств, в т. ч. обслуговуючого та комунального напряму можлива організація житлово-виробничих та житлово-обслуговуючих утворень, що об’єднують 4-5 садиб навколо цього об’єкту виробництва і не потребують санітарно-захисної зони (приймається за погодженням з викладачем) (рис.1.).

Рис.1. Житлово-виробниче утворення – 5 садибних ділянок поєднані з об’єктом виробництва [13]

Функціонально-планувальна організація ПС повинна забезпечити компактне розміщення всіх його елементів з урахуванням максимального розділення пішохідно-транспортних зв’язків. При цьому слід ураховувати природні умови (рельєф, водні водойми, орієнтацію та напрям вітрів), економічні, санітарно-гігієнічні і композиційні вимоги.

При вирішенні планувальної організації за концепцією змішаної житлової забудови, її рекомендовано формувати за принципом поступового зниження поверховості одним з наступних способів:

1. рівномірно периметральне навколо громадського центру, якщо об’єкти обслуговування знаходяться в центрі поселення (рис.2);

2. від межі з містом-центром, якщо ця частина міста має високоурбанізований характер забудови, громадський центр знаходиться в зоні середньої поверховості – блокованої забудови.

Одна з особливостей формування ПС, особливо котеджних містечок, є виділення в’їздної зони з автостоянкою для тимчасового паркування приїжджих.

Система вулично-дорожньої мережі вирішується як основа раціональної функціонально-планувальної та композиційної організації ПС. Вулиці і дороги за функціональним призначенням поділяються на наступні категорії:

1. головна вулиця поєднує всі основні елементи планувальної структури ПС між собою і з громадським центром – не менше 25 м у червоних лініях;

2. житлові вулиці поєднують окремі житлові квартали між собою із головною вулицею – 15-18 м у червоних лініях;

3. проїзди і господарські під’їзди поєднують невеликі групи будинків із житловими вулицями, прокладаються з тильної сторони кварталів блокованої забудови, що мають присадибні ділянки – 7-12 м шириною;

4. господарські під’їзди до окремих або групи громадських будівель – 3,5-5 м шириною.

Територія ПС не повинна перетинатися автомобільними дорогами 1-3 категорій.

При розробленні поперечних профілів вулиць, ширину їх проїжджої частини слід приймати згідно ДБН 360-92** [1], табл. 7.1. Проїжджа частина тупикових вулиць і проїздів повинна мати в кінці розворотний майданчик розмірами 12×12 м у плані.

Рис. 2. Змішана забудова у с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області [9, 10]

Чітке функціональне зонування і раціональне вирішення транспортної системи створює головну передумову формування виразної планувально-просторової композиції ПС. Вона формується, виходячи з певної концепції з урахуванням рельєфу, водойм, зелених насаджень і реалізується у системі вулиць, розміщення житлових і громадських об’єктів на завершенні їх перспективи, з дотриманням композиційних засобів метру і ритму, розміщення акцентів і домінант.

Планувальна композиція повинна сприяти чіткій орієнтації людини у просторі ПС. Для цього слід вдало розмістити громадський центр, закріпивши основними об’єктами-акцентами замикання перспективи головної вулиці зі сторони в’їзду у село. Включення у композицію існуючих зелених насаджень, водойм, мальовничих схилів місцевості створює передумови виразного архітектурно-просторового ансамблю ПС. При цьому слід уникати невиправданої скупченості та одноманітності забудови, занадто великих майданів, широких і довгих вулиць, розривів між будинками. Для зменшення довжини вулиць рекомендовано приймати ширину присадибних ділянок у межах 25-30 м вздовж вулиці.

Недотримання вказаних вище вимог може призвести до зорового порушення цілісності та єдності простору і забудови поселення-супутника.

Таблиця 1

Характерні прийоми планування житлових груп різних типів забудови

При- йоми	Типи житлових будинків			Приклади
	садибні	блоковані	секційні
рядова
кварталами
групами

3. 3. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТЛОВОЇ ЗАБУДОВИ

Для забезпечення більшої щільності і компактності забудови приміських територій розміри присадибної ділянки у ПС рекомендовано приймати 1000- 1500 м² (0,1-0,15 га). Для скорочення протяжності вулиць та інженерних мереж ширину садибних ділянок доцільно приймати мінімально допустимою відповідно санітарних та прoтипожежних вимог – 20-25 м (максимально допустимою – 30 м). Житлові будинки розташовуються з відступом від червоних ліній головних вулиць - 6 м, житлових – 3 м.

Рис. 3. Змішана житлова забудова блокованих будинків усередині групи секційних будинків [11]

а) б) в) г)

д) е) є) ж)

Рис.4. Прийоми формування житлових кварталів різними типами будинків [11]:

а) блоковані вздовж криволінійних вулиць; б) тупикова садибними будинками;в) петельна садибна і групова секційна; г) з петельним проїздом; д) поєднання рядової забудови з курдонерами; е) групова блокованими будинками; є) групова садибними будинками;

ж) тупикова садибними будинками

Рис. 5. Змішана житлова забудова з розміщенням секційних будинків усередині групи блокованих будинків [11]

Рис. 6. Змішана житлова забудова навколо озеленених ділянок загального користування [11]

При розміщенні житлових будинків і господарських споруд слід дотримуватись протипожежних вимог. Відстань між індивідуальними будинками повинна становити 6 м, між одно- і двоквартирними будинками з присадибними ділянками у межах однієї пари будинків вона не нормується. Відстань від цієї пари до будинків сусідньої ділянки повинна бути не менше 8-10 м, а між секційними 2-3-поверховими – 15 м. На рис. 3-6 показано основні прийоми формування житлових кварталів.

Розміри ділянки блокованого житлового будинку приймаються 500-600 м² (0,05-0,06 га), а секційного без ділянок при квартирах і кількістю поверхів 2-4, відповідно 0,02-0,04 га.

Садиби індивідуального і блокованого будинку, земельні ділянки секційного житла є головними архітектурно-планувальними елементами житлової забудови. Архітектурно-композиційна виразність забудови забезпечується поєднанням різних прийомів розташування житлових і громадських будівель:

• ритмічне розміщення будинків уздовж пластичних у плані вулиць (рис. 4, а, в);

• поєднання рядової забудови з курдонерами (рис.4, д);

• організація житлових груп з тупиковими проїздами (рис.4, б, е-ж);

• розташування житлових будинків з одного боку вулиці, що орієнтована на зовнішні транспортні магістралі та мальовничі елементи ландшафту;

• розміщення домінантної 2-4-поверхової забудови у найбільш відповідальних у композиційному відношенні місцях (біля громадського центру, на в’їзді у ПС, на замиканні перспективи основних вулиць).

Навчально-виховний комплекс, що формується загальноосвітньою школою та дитячим садком може бути як в межах житлової забудови, так і в зоні громадського центру. Ці будівлі допускається кооперувати між собою. Відстань від будівлі дитячого садка та школи до червоної лінії вулиці і до стін житлових будинків не повинна бути менше 25 м, відстань від їх ділянки до житлових будинків з вікнами повинна бути не менше 10 м, а до глухої стіни – 5 м. Фізкультурно-оздоровча зона школи може бути як на її ділянці, так і об’єднана із спортивним ядром. Площа земельної ділянки дитячого садка приймається із розрахунку 35-45 м² на одне місце, а загальноосвітньої школи розраховується залежно від місткості школи: у школах на 162 учня -86 м², на 270 учнів – 59 м² на одного учня.

4. ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОГО ЦЕНТРУ

Громадський центр (ГЦ) ПС зосереджує в собі громадське ділове та культурне життя поселення, що пов’язано зі створенням виразного архітектурного образу. Тому при вирішенні ГЦ намагаються побудувати масштабну просторову композицію та єдиний ансамблевий характер його забудови. Економічна доцільність обумовлює концентрацію обслуговування, скорочення територіальних розмірів центру, створення багатофункціональних типів будівель на основі кооперування і блокування. Раціональне розміщення громадського центру визначається наступними чинниками:

• природними та містобудівними умовами (рельєфом, орієнтацією схилів, панівними вітрами, водоймами, лісовими масивами, зовнішніми транспортними зв’язками тощо);

• загальною концепцією архітектурно-просторової та функціонально-планувальної організації поселення;

• забезпеченням зручних зв’язків центру з іншими планувальними елементами поселення: житловою забудовою, зоною відпочинку та зовнішніми траспортними зв’язками.

Органічний зв'язок з довкіллям, розміщення на домінуючих висотах створюють передумови вдалого вирішення композиції ГЦ. Ідея архітектурно-планувальної та просторової організації ПС досить часто визначає розташування центру. Буває і так, що загальна композиція ПС продиктована вдалим вибором ідеї організації ГЦ.

В практиці проектування набули поширення наступні планувальні схеми ГЦ:

• лінійна – з розвитком вздовж головної вулиці;

• кутова – з розвитком на повороті або на перехресті вулиць;

• площа-курдонер – на завершенні в’їзду у поселення;

• вільна схема – сад;

• взаємозв’язок площ і просторів;

• панорамне розміщення центру.

Площа-курдонер

Головна вулиця

Центр-сад

Система площ

Панорама

Рис. 7. Основні планувальні схеми вирішення ГЦ поселення

Для архітектурно-просторового вирішення центру велике значення мають параметри відкритого простору майдану. Занадто великий простір порушує масштаб забудови, а малий – ускладнює його багатофункціональне використання. Для відкритого простору із замкненою планувальною структурою співвідношення між висотою будівель та найбільшим габаритним розміром майдану має знаходитись у межах 1:6 – 1:8. При вільній забудові центру розмір внутрішнього вільного простору має бути не менше двох висот навколишньої забудови.

Експлікація будівель і споруд:

1. блоковані житлові будинки

2. кооперована громадська будівля

3. дитячий садок

4. автостоянка

Рис. 8. Вирішення громадського центру у вигляді єдиної кооперованої будівлі

4. РОЗРАХУНОК ЖИТЛОВОЇ ЗАБУДОВИ ТА МІСТКОСТІ УСТАНОВ КУЛЬТУРНО-ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

Житлова зона поселень-супутників формується переважно змішаною з різними процентним співвідношенням секційної, блокованої та садибної забудови. В учбовому архітектурному проекті рекомендовано наступне співвідношення: 2-3 поверхова секційна забудова –30%; 2-поверхова блокована забудова – 30%; 1-2-поверхова садибна забудова – 40%.

За погодженням з викладачем та виходячи з конкретних умов приймається інше процентне співвідношення, або поєднання садибної та блокованої забудови.

За завданням на проектування необхідно провести розрахунок кількості населення, яке можна заселити на території 50 га, кількість різних типів житлових будинків із даним співвідношенням. Відповідно з ДБН 360-92** на території 50 га можна розселити 1000 осіб у 1-2-поверхових житлових будинках.

Розрахунок сельбищної території залежно від типу забудови:

2-3-поверхова секційна забудова – 50 га×0,3= 15 га;

1-2- поверхова блокована забудова – 50 га×0,3= 15 га;

1-2 –поверхова садибна забудова – 50 га×0,4=20 га.

Всього: 50 га.

Розрахунок кількості жителів у різних типах будинків:

2-3-поверхова секційна забудова – 1000 жит. ×0,3= 300 жит.;

1-2- поверхова блокована забудова –1000 жит. ×0,3= 300 жит.;

1-2 –поверхова садибна забудова – 1000 жит. ×0,4 = 400 жит.

Розрахунок сімей у різних типах будинків, коефіцієнт сімейності приймаємо 3,5, відповідно:

2-3-поверхова секційна забудова –300 : 3,5 =86*

1-2- поверхова блокована забудова –300 : 3,5 =86 сімей (будинків)

2. - поверхова садибна забудова – 400 : 3,5 =115 сімей (будинків)

*86 сімей можна розселити у 8-ми житлових будинках по 12 квартир або у 15 будинках по 6 квартир (залежно від авторського містобудівного вирішення секційної забудови).

Розрахунок загальної площі різних типів житлових будинків залежно від кількості кімнат див. [6].

Загальна площа громадського центру без урахування парку та площинних спортивних споруд становить 8-12 м² на одного мешканця, таким чином:

8м²×1000= 8000 м² (0,8 га)

Таблиця 2

Розрахунок місткості установ громадського обслуговування

№ за/п	Установа	Одиниця виміру	Норма ДБН360-92**	Розрахунок місткості	Розмір земельної ділянки, га
1	2	3	4	5	6
1	Дитячі ясла-сад	місце	60	60	0,2
2	Загальноосвітня школа	учень	150	150	1,5
3	Фельдшерсько-акушерський пункт	об’єкт	1 об’єкт		0,2
4	Аптека	-/-			0,2
5	Площинні спортивні споруди	1 га	0,9	0,9	0,7
6	Спортивний зал	1м2 підлоги	200	200	0,6
7	Плавальний басейн	1м2дзеркала води	39,1	39,1
8	Культурний центр	Місціь у гляд. залі	380	380	За завданням на проект.
9	Бібліотека	Тис. один.	4,5	4,5	-/-
10	Магазин прод. товарів	1 м2 торг. площі	80	80	0,2
11	Магазин непрод. товарів	1 м2 торг. площі	150	150	0,2
12	Підприємство гром. харчув.	місць	40	40	0,2
13	Підприємство побут. обслугов.	Роб. місць	9	9	0,2
14	Готель	місць	4,8	5	0,2
15	Баня	Помив. місць	5,8	6	0,2
16	Пральня	Кг білизни	98,2	98,2	0,1
17	Установа управління	Об’єкт		За завданням на проект.	60 м2 на 1 місце
18	Пожежне депо	Пожежна машина	Не менше 2-х		0,9
19	цвинтар	га	0,24	0,24	0,24
20	Зелені насадження	м2	13	1,3	1,3
Всього 7,14 га

4. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО БЛАГОУСТРОЮ ТЕРИТОРІЇ ПС

Зовнішній благоустрій – це комплекс заходів із ландшафтної, архітектурно-просторової та естетичної організації ПС. Вони включають такі заходи:

• формування системи зелених насаджень (декоративне озеленення, квітники,мощення майданчиків, улаштування підпірної стінки тощо;

• розміщення малих архітектурних форм, створення мальовничого ландшафтного середовища та композиційно-інформаційних акцентів.

Планувально-композиційна структура поселення відносно ландшафту може:

• візуально розкриватись на довкілля, паркова територія розташовуватись на периферії сельбищної зони;

• забудова зосереджується біля зеленого масиву або водойми, які включаються у межі поселення;

• забудова розташовується окремими житловими групами серед елементів ландшафту.

При в’їзді в поселення необхідно передбачити дорожній знак із назвою та автостоянку. Дорожній знак розміщується на відстані не менше ніж 3 м від краю узбіччя з організацією майданчика розмірами 10×15 м із відповідним благоустроєм.