2 Версії:
1)Жонглерська (більш архаїчна)
2)версія поета Томаса (більш поетична, куртуазна)
Першоджерело не зберіглося.
Сюжет:
Королевич Трістан, сирота, потрапляє в державу Корнвол, якою правив його дядько Марк. Марк переймався долею Трістана, ростив його своїм наступником, хоча оточенню Марка це не подобалося. Трістан допоміг Марку звільнити Корнволу від людської данини ірландцям. Проте Трістана було сильно поранено отруєним мечем. За його проханням його поклали в човен і пустили по річці. Зцілила його Ізольда – племінниця воїна, який поранив Тристана і якого він вбив. Тристан повернувся до дядька. Барони хотіли, щоб Марк одружився і народив спадкоємця. Марк «закохався» у випадково побачену золоту волосину Ізольди і каже, що одружиться лише на дівчині з таким волоссям. Трістан просить руки в батьків Ізольди, щоб сватати її за Марка. Мати дає їм в дорогу любовний напій, призначений для Ізольди і її майбутнього чоловіка Марка. Але внаслідок помилки слуг і спеки напій випили Ізольда і Трістан. Закохалися, стали коханцями. На першу шлюбну ніч замість Ізольди пішла її служниця, щоб врятувати свою господиню. Про адюльтер знали всі, окрім самого короля Марка. Коли Марку все ж стало відомо про зраду - Трістана засудили на страту – спалення, Ізольду – віддати гурту прокажених (після спілкування з ними внаслідок хвороби потворить зовнішність). Трістан врятував своє життя і кохану. Втекли до лісу. Зрадник видав їх. Король Марк знайшов їх у будиночку, вони мирно спали одягненні, між ними лежав меч. Марк зневірився, що вони коханці. Не вбив їх, а забрав Ізольду назад у палац, Тристана – у вигнання. Тристан переодягнувся жебраком, допоміг перенести Ізольду через калюжу, щоб вона не забруднила ніг. Барони вимагали божий суд: потримати розпечене залізо в руках (обпече – зраджувала, не обпече – невинна). Пройшла випробування, адже поклялася, що обіймала лише 2-х чоловіків жебрака, який переніс її (Трістана), та чоловіка.
Трістан у вигнанні по іроніїї долі знайшов іншу Ізольду – Ізольду Білоруку. Хоча не кохав її, одружився, щоб забути Ізольду, яка ніколи не належатиме йому. Жив з нею якийсь час, але нічного не вийшло. Повернувся жебраком у палац коханої, лише щоб побачити її. Але його знову поранили отруйною шпагою (не серйозно), він тяжко захворів. Повернувся до дружини в Бретань. Просить вірного друга, щоб той привіз до нього кохану Ізольду, яка колись його врятувала від подібної рани. Якщо вдасться її привезти – пливти під білим вітрилом, ні – під чорним. Друг привіз Ізольду Золотокосу, прийшов під білим вітрилом. Проте дружина збрехала Трістану про колір вітрил (він не міг встати з ліжка і подивитися у вікно). Трістан помер, не дочекавшись коханої, від душевного та фізичного болю. Тільки-но вона увійшла до нього – сама померла з жалю над його тілом. Король Марк наказав поховати їх по різні сторони каплички, але з їх могил виросли кущики (чи дерева), які переплелися разом.
Передвідродження
Данте Аліг’єрі – проміжна ланка між Середньовіччям та Ренесансом
1265-1321. Народився у Флоренції в дворянській родині в епоху феодальної роздробленості Італії. Діяли 2 великі політичні партії: Гвельфів (їх кандидат – римський папа), Гібеліни (їх кандидат – германський імператор).
Отримав середню освіту. Улюблений автор – Вергілій.
Був все життя закоханий у доньку батькового друга – Беатріче (померла у 25 років). Шокований її смертю, він береться за перо. Книжка «Нове життя» (вірші про кохання до Беатріче і прозовий текст про їх знайомство і його горе після її смерті) прославила його. Здобуває освіту в Болонському університеті, намагається займатися політикою. Пристав до партії Гвельфів. Згодом розчарувався у церковниках. Гвельфи розпалися на Білих та Чорних (за германського імператора). Він пристав до Чорних, але Білі прийшли до влади у Флоренції. Всі ті, хто не підтримували нову владу, оголошувалися поза законом. Він був за межами міста, коли це сталося, і йому заборонили повертатися до рідної Флоренції (де залишилася його сім’я – дружина Джемма (її батьки належали до партії переможців)та сини). Знайшов притулок у місті Рімені. Там і помер. Після смреті флорентійці намагалися повернути його прах на батьківщину, але ріменійці не згодилися: за життя Данте кілька раз намагався повернутися до Флоренції, але йому багато разів відмовили або ставили ганебні умови повернення.
«Божественну комедію» писав протягом 1307 – 1321 років. Сам автор назвав свій твір просто «Комедією» (бо хорошо закінчувався). Епітет «Божественна» додали вже після смерті Данте (в сенсі «неперевершена, досконала» - додав Боккаччо).
В основі композиції твору (жанр – поема) число 3 та його похідні. Поема складається з 3-х частини: Пекло, Чистилище, Рай. Кожна частина складається з 33 пісень. + вступна пісня (загальна к-ть – 100 пісень). Поема написана терцинами (3-рядкова строфа). Жанр теологічних видінь.
Історія починається 1300-го року у страсну п’ятницю (Великодні свята). 3 провідники Данте: Вергілій (по Аду), Беатріче (по Раю), Святий Бернард (по Імперею – обителі Бога та ангелів). Новаторство – сам себе робить персонажем твору.
Сюжет:
Данте заблукав у лісі (символ духовних шукань). Назустріч йому 3 тварини: барс чи леопард (сластолюбство), лев (гординя), вовк (жадібність). Беатріче послала йому рятівника – Вергілія, який має провести його всіма колами Аду, щоб той подивився на те, як страждають грішні людські души, і зробив певні висновки.
На порозі Пекла стоять ті, хто був байдужий до добра і зла.
1 коло: Лімб. Душі дохристиянських достойників. Душі не страждають, а просто перебувають, томляться. Всі персонажі Античності.
2 коло: сластолюбці. Вихор кружляє їх, як осіннє листя. Коханці тут поряд і не розлучаються після смерті. Клеопатра, Дідона, Єлена, Парис, Ахілл, Трістан, Франческа і Паоло.
3 коло: черевоугодники. В багнюці під дощем їх іноді гризуть собаки. Друг Данте – Чако
4 коло: скупердяї та марнотратники. Перебувають у багнюці, танцюють химерні танці. Священнослужителі
5 коло: гнівливі та ледачі. Гнівливі на поверхні болота бігають «стінка на стінку», бігають по лінивим
6 коло: єретики. Смажаться в трунах. Епікурейці, ті, хто не вірили в безсмертя душі.
7 коло: насильники (охороняють кентаври, перевезли Данте на спині через потік)
7.1.насильники над іншими людьми. В кривавому киплячому потоці. Атилла.
7.2 насильники над власним єством – самогубці. Їх перетворили на рослини, а їх рвуть кігтями гарпії.
7.3 богохульники + содоміти. Бігали вздовж вогняної плотини. Бруно Латіні (вчитель Данте)
Тексти трагедій Король Лір, Макбет, Отелло
Сюжет, проблематика, образи
Класицистичний театр. Драматургія класицизму
1.Класицизм в л-рі: загальна х-ка
2.Пьєр Корнель – життєвий і творчий шлях
3.Трагедія Корнеля «Сід» (джерела сюжету, історія створення та постановки на сцені, сюжет і проблематика твору)
4. Життєвий і творчий шлях Мольєра
5.Комедія Мольєра «Тартюф» (історія написання, складна доля п’єси, сюжет та проблематика твору)