2.3 Основні тенденції розвитку сучасної соціальної психології.

Основні школи сучасної соціальної психології:

1. Трансакціональний аналіз (трансактний) – метод дослідження і лікування емоційних розладів, спрямований на корекцію взаємовідносин із людьми і подолання труднощів (50-ті рр. ХХст., Е. Берн).

2. Інтеракціонізм. Має на меті безпосередню міжособистісну комунікацію, найважливішою особливістю якої признається спроможність людини «приймати роль іншого», і відповідно інтерпретувати ситуацію (Дж.Г.Мід).

3. Необіхевіоризм. Прихильники вважали, що утримання поняття перемінних проміжних, що позначало «спостерігає» пізнавальні і мотиваційні компоненти можна виявити по ознаках, обумовлених за допомогою операцій дослідника (30-ті рр. ХХ ст).

4.Неофрейдизм. Взяв свій початок з фрейдизму З.Фройда. Лідери цього напрямку критикували деякі фундаментальні підходи і твердження З.Фройда й акцентували роль соціальних і культурних детермінант у життєдіяльності особистості і товариства.

У вітчизняній соціальній психології головну роль про поводження людини грає рефлексологія – напрямок, що твердить про те, що немає жодного свідомого або несвідомого процесу думки, щоб не проявився зовнішньо, тобто в поводженні. (В.М. Бехтерєв).

Значний поштовх у розробці проблем соціальної психології сформувалося в діяльності А.С. Макаренко навчання про колектив.

50-60-ті рр. ХХ ст. - інтенсивне вивчення проблем колективу, положення особистості в групі , активної взаємодії індивіда з товариством у вітчизняній психології.

Найвідоміші вітчизняні психологи ІІ пол. ХХст.: Г.М. Андрєєва, А.А. Бодалєв, Л.П. Буєва, І.С.Кон, Є.С. Кузьмін, А.І. Китов, Я.Л. Коломинський, В.Б. Ольшанський, Б.Д. Паригін, Л.І.Уманський, А.В. Петровський, К.К. Платонов та інші.

Основні тенденції розвитку вітчизняної соціальної психології:

1. Прагнення до створення загальної соціально-психологічної теорії;

2. Переймання від зарубіжної соціальної психології всього позитивного;

3. Визначення соціальної і діяльнісної обумовленості соціально-психологічних явищ;

4. Розробка методологічних основ соціально-психологічних досліджень;

5. Дослідження нових соціально-психологічних явищ;

6. Зростання ролі прикладних і практичних соціально-психологічних досліджень;

7. Проблема використання результатів досліджень соціальних психологів в різних областях професійної діяльності людей.

3 Лекція 3 структура соціальної психології

3.1 Поняття структури соціальної психології

Структура (або будова, склад) соціальної психології в кожен історичний період її розвитку є результат взаємодії двох протилежних, але тісно пов’язаних процесів а) диференціація, т е. розділення, дроблення соціальної психології на складові її частини, розділи; б) інтеграції її з іншими і не тільки психологічними галузями науки, причому інтеграції соціальної психології як в цілому, так і окремими складовими її частинами.

Диференціація соціальної психології

Процеси розділення соціальної психології відбуваються по багатьом підставам, проте вже оформилося декілька головних напрямів.

1. Провідна орієнтація на різні (теоретичний, емпіричний, зокрема, експериментальний і практичний) методи аналізу соціально-психологічних явищ породжує, відповідно, теоретичну, емпіричну (включаючи експериментальну) і практичну соціальну психологію. Ці взаємозв’язані частини по-різному реалізують основні функції соціальної психології як науки описову, пояснювальну, прогностичну і функцію дії.

2. В результаті вивчення різних видів життєдіяльності людини її спільностей склалися відповідні ним галузі соціальної психології: психологія праці, спілкування, соціального пізнання і творчості, гри. У свою чергу, в соціальній психології праці сформувалися галузі, що вивчають окремі види трудової діяльності: управління, керівництво, підприємництво, інженерна праця і т д

3. Відповідно до додатку соціально-психологічних знань в різних сферах суспільного життя соціальна психологія традиційно диференціюється на наступні її практичні галузі: промислова, сільського господарства, торгівлі, освіти, науки, політики, масових комунікацій, спорту, мистецтва В даний час інтенсивно формуються соціальна психологія економіки, реклами, культури, дозвілля і інші.

4. Відповідно до основних об’єктів дослідження сучасна соціальна психологія диференціювалася на такі розділи, як:

• соціальна психологія особистості;

• психологія міжособової взаємодії (спілкування і відносин);

• психологія малих груп;

• психологія міжгрупової взаємодії;

• психологія великих соціальних груп і масових явищ

У соціальній психології надзвичайно поволі формується такий розділ, який можна було б назвати «психологією суспільства», ще одного якісно специфічного об’єкту вивчення. В даний час в дослідженні суспільства соціальна психологія в порівнянні з соціологією не має специфіки в методах його вивчення — це головна обставина, що утрудняє формування такого розділу в соціальній психології

Структуру сучасної соціальної психології неможливо зрозуміти, не розглянувши процеси її інтеграції в системі інших наук Як мінімум, виділяються два основні контури інтеграції: зовнішній і внутрішній.

Зовнішній психологічний контур інтеграції відноситься до її об’єднання з численними психологічними галузями, на стику з якими виникли відносно самостійні підгалузі — частини соціальної психології Наприклад, соціальна психологія особи сформувалася як результат інтеграції соціальної психології з психологією особи, а соціальна психологія праці — соціальній психології з психологією праці і т д. Можна констатувати, що у результаті такій інтеграції до кінця 90-х років XX століття вже оформилося близько 10 підгалузей соціальної психології.

Процес інтеграції соціальної психології з іншими психологічними галузями інтенсивно продовжується: в даний час формується соціально-економічна, соціально-екологічна, соціально-історична і інші підгалузі соціальної психології.

Внутрішній соціально-психологічний контур інтеграції відноситься до розвитку самої соціальної психології і виявляється в процесах об’єднання частин соціальної психології, процесів, що з’явилися в результаті, її диференціації, про яку йшлося вище.

По-перше, внутрішня інтеграція стосується одночасного застосування теоретичного, емпіричного і практичного методів аналізу соціально-психологічних явищ, що неминуче породжує комплексні типи досліджень в соціальній психології, наприклад теоретико-експериментальні, експериментально-прикладні тощо.

По-друге, вона яскраво виявляється в одночасному вивченні різних взаємозв’язаних об’єктів соціальної психології, наприклад: особи і малих трудових груп (бригад) в організації, малих груп у великих соціальних групах, особи (наприклад, лідера) у великій соціальній групі (наприклад, партії або суспільному русі) і т.д.

По-третє, найбільш очевидним напрямом внутрішній інтеграції є об’єднання тих частин соціальної психології, які диференціювалися по видах життєдіяльності людей і сферах суспільного життя. В результаті виникла безліч цікавих, а головне, корисних науково-практичних напрямів, таких як:

- психологія керівництва педагогічним колективом (на стику соціальної психології управління і освіти ведуться дослідження під керівництвом Р. X Шакурова),

- соціальна психологія творчості інженерів (Е.З.Чугунова і ін.),

- психологія керівництва науковим колективом (А. Г. Аллахвердян і ін.),

- психологія соціального пізнання в процесах праці і спілкування (О. Г. Кукосян і ін.) і т.д.

В даний час процес структуризації соціальної психології явно не завершений, і ми регулярно стаємо свідками закономірного народження нових складових її частин.