16.3 Взаємодія як загальна характеристика спілкування

Вказівка на факт взаємодії в процесі спілкування є найбільш загальною характеристикою останнього, так само як і будь-якого іншого природного або соціального явища.

Розгляд спілкування як процесу взаємодії разом з тим украй істотно і для розуміння його природи, структури, механізмів і законів функціонування.

Величезне значення взаємодії людей і як чинника суспільного розвитку, що визначає відтворення існуючих соціальних відносин.

Ідея взаємодії як принцип підходу до розуміння соціально-психологічного спілкування, його місця і ролі в соціальному житті загальноприйнята і набула поширення серед соціологів і психологів.

Проблема міжіндивідуальної взаємодії ставиться і по-різному освітлює в роботах провідних американських соціологів Т.Парсонса, Д.Янга, Л.Фрімена, П.Сорокина і ін. На думку Т.Парсонса, елементарну взаємодію індивідів складає зміст первинного рівня соціальної структури. Аналогічної думки дотримуються і інші соціологи. Взаємодія між двома і більш людськими індивідами зараз визнається як основний об’єкт дослідження і одиниці, що підлягає соціологічному аналізу.

К.Янг і Л.Фрімен відзначають, що концепція взаємодії завжди розглядалася як центральна і в соціальній психології, і в соціології, оскільки людина з самого моменту народження є невід’ємною частиною взаємозв’язаних і взаємодіючих соціальних одиниць.

16.4 Структура взаємодії

Основними компонентами в процесі взаємодії між людьми є вони самі, їх взаємний зв’язок і взаємна дія один на одного.

Не менш істотним компонентом в процесі взаємодії індивідів, що спілкуються, є і факт їх взаємних змін як результат взаємовпливу один на одного.

Навіть у такому, здавалося б, чисто символічному акті міжіндивідуальної взаємодії, яким є сприйняття людини людиною, присутні всі необхідні компоненти даного процесу. Сприйняття людини людиною разом з розумінням однією людиною, що ґрунтується на нім, іншого, є абсолютно обов’язковою стороною процесу будь-якої спільної діяльності людей, необхідною умовою доцільного орієнтування і дій сприймаючого суб’єкта в суспільному середовищі. Важ процес, починаючи з дії однієї людини і кінчаючи у відповідь реакцією на нього що сприймає, є єдиний рефлекторний акт взаємодії людини з іншою людиною в певній ситуації (А.А. Бодальов).

Я. Щепанский зробив спробу узагальненої і систематичної характеристики структури спілкування як процесу взаємодії. Взаємодія, на його думку, є систематичним стійким виконанням дій, які направлені на те, щоб викликати у відповідь реакцію з боку партнера, при цьому викликана реакція, у свою чергу, породжує реакцію того, що впливає.

Взаємодія, таким чином, складається з дій. Кожна ж соціальна дія є системою, що включає ряд елементів:

а) індивід, що діє,

б) об’єкт дії або індивід, на якого діють,

в) засоби або знаряддя дії,

г) метод дії або спосіб використання засобів,

д) реакція індивіда, на якого діють, або результат дії.

Структурна характеристика спілкування як взаємодії не вичерпується вказівкою на основні елементи даного процесу. В цілому взаємодія в структурному відношенні може розглядатися як процес, який складається, з одного боку, з фізичного контакту, сумісного переміщення в просторі, сумісної групової або масової дії і, з іншого боку, з духовного вербального або невербального інформаційного контакту.

Історично першими формами людського спілкування були якраз такі взаємодії між індивідами, які припускали головним чином впорядкування, інтеграцію, кооперацію і диференціацію їх зусиль і не зачіпали до певного часу сферу духовного, інтелектуального контакту.

Спочатку мова, або, точніше сказати, мовні рефлекси, виступали тільки як засіб соціальної взаємодії, без всякої розумової функції. І лише пізніше мова стає найважливішим знаряддям нашої думки (Б. Ф. Поршнев).

Природно, що аспект спільної групової просторово-часової діяльності як один з моментів взаємодії заслуговує уваги і самостійного вивчення.

Не можна не враховувати разом з тим, що спільна групова діяльність в процесі спілкування знаходиться в прямій залежності від рівня інформаційного, а в певному значенні і духовного контакту між людьми і що, нарешті, самі способи як групової кооперації, так і інформаційного зв’язку в процесі взаємодії мають відносно самостійне значення. А з цього виходить, що в структурі спілкування можна розрізняти наступні основні аспекти, що характеризують взаємодію як процес:

а) сукупній, кооперативній діяльності;

б) інформаційному зв’язку;

в) взаємовплив;

г) взаємини;

д) взаєморозуміння.

Вся структура спілкування як процесу взаємодії повинна розглядатися історично і в динаміці. Є підстава, зокрема, припускати, що такі пласти взаємодії, як взаємовідношення і взаєморозуміння, отримували розвиток поступово, лише у міру диференціації міжіндивідуальних і соціальних відносин і у міру формування людської особи.