2 Період (середні віки та епоха Відродження):

Філософські роботи наступних часів включають багато різних соціально-психологічних проблем. Наприклад, «теорії суспільного договору» французьких просвітителів, в яких природа держави пояснювалась природними людськими інстинктами, потягами та іншими психічними властивостями. Або французьких матеріалістів XVIII ст. Гольбаха (див. рисунок 2.3), Гельвеція (див. рисунок 2.4), які писали про роль потреб, здібностей, що обумовлені соціальним середовищем.

Рисунок 2.3 – Гольбах

Рисунок 2.4 - Гельвецій

Великого філософа, найяскравішого представника німецької класичної філософії Г.В.Гегеля (див. рисунок 2.5), справедливо можна назвати й соціальним психологом. В своїх «Лекціях з філософії історії» він пояснює історію як розвиток «духу народу», а релігію і державу як виявлення тих або інших змін в «духові народу». Г.В. Гегель підкреслює значення «почуття ми» для національної спільноти, а у діях людей виділяє такі детермінуючі фактори як потреби, інтереси, здібності.

Велике значення для формування філософських передумов соціальної психології мали погляди Л.Фейербаха (див. рисунок 2.6), який послідовно і яскраво показав всю важливість емоційних, особистісних відносин між людьми, відносин «я» і «ти».

Рисунок 2.5 – Г.В.Гегель

Рисунок 2.6 - Л.Фейербах

2.2 Виокремлення соціальної психології в самостійну область знання

ІІ. Етап відносно самостійного становлення соціально-психологічного знання (60-ті р. ХІХ ст. – 20-ті роки ХХ ст.)

Передумовою формування соціальної психології як напрямку думки стали дослідження соціально-психологічних проблем в різних галузях наукового знання.

М.Лазарус і Г.Штейнталь були основоположниками теорії «Психологія народів».

У журналі «Психология народов и языкознание» – виклали думку, що сила історії - народ, «дух цілого», що виражається в мові, міфах, традиціях тощо. Тому головне завдання психології полягає у вивченні цього духу.

А душа індивіда це частина народної душі.

В роботах антропологів, етнографів, археологів соціально-психологічні проблеми досліджувались у зв’язку з аналізом психологічних особливостей етносів (Л.Г.Моргай), побуту людей первісної культури (Е.Тейлор), особливостями мислення людей стародавнього світу (Л.Леві-Брюль).

З’являється соціально-психологічний напрямок в психології:

«Психологія мас» (Г.Лебон, С.Сігеле) – основою соціальної поведінки є наслідування, індивід в масі (в натовпі) знеособлений, почуття переважають, інтелект і відповідальність втрачаются, масі порібен вождь оскільки вона хаотична, невпорядкована).

«Теорія інстинктів соціальної поведінки» (У.Мак-Дауголл) – вроджені інстинкти визначають поведінку і емоції людей (боротьби - страх, втечі -самозбереження, продовження роду - ревнощі, тощо).

З’являється соціально-психологічний напрямок в психології (роботи психологів Б. Болдуіна, В. Мак-Даугалла, В. Вундта, Т. Рібо), в психіатрії (Бехтерєв, 3. Фрейд). Формується психологічний напрямок в соціології.

Основи соціально-психологічного підходу в соціології були створені французьким соціологом Е.Дюркгеймом (див. рисунок 2.7).

Рисунок 2.7 - Е.Дюркгейм

Він доводив, що поведінка індивіда визначається сукупністю соціальних фактів, які здійснюють тиск на індивіда і штовхають його на ті чи інші вчинки. Механізм регуляції соціальної поведінки людини він уявляє як дві можливі форми «соціального примусу»: з одного боку, соціальна поведінка людини регулюється і обмежується зовнішніми об’єктивно існуючими правилами соціальної взаємодії, а з іншого - не менш дійовим способом регуляції виступають інтеріоризовані соціальні норми і цінності.

Соціальна психологія в самостійну науку виокремилась з соціології та психології в кінці ХІХ ст. - на початку ХХ ст.

Один з основоположників соціальної психології Б.Д.Паригін (див. рисунок 2.8) виділяє 3 стадії оформлення соціальної психології як науки:

• формування соціальної психології як напрямку думки;

• формування соціальної психології як системи знань;

• диференціація прикладних розділів, відділення їх від загальної соціальної психології, перетворення соціальної психології у загальну теорію і методологічну основу людинознавства.

Рисунок 2.8 – Б.Д.Паригін

Отже, накопичення емпіричних даних на основі досвіду практичної діяльності людей; філософські роботи, в яких розглядались соціально-психологічні питання; дослідження соціально-психологічних проблем в людинознавстві; формування соціально-психологічного напрямку в психології і психологічного - в соціології, склали передумову до оформлення соціальної психології в соціальну науку, а саме, до етапу становлення її як системи знань.

Цей етап є третьою стадією формування соціальної психології як науки, вона є переходом від напрямку наукового мислення до системи наукових знань.

ІІІ. Етап експериментально-теоретичного розвитку соціальної психології у ХХ ст.

Відбувається подальший розвиток соціальної психології та поява її нових галузей знань у ХХ ст.

Ця стадія передбачає визначення статусу соціальної психології в системі інших наук, визначення предмету дослідження, інструментального апарату, методів дослідження, а також експериментальної і фактологічної бази науки.

І етап – панування експерименту в соціальній психології (20-ті – 40-ві р.)

Починаючи з 20-х рр. соціальна психологіїя стає головним напрямком у розвитку науки в США, Англії, Німеччині, Франції, Японії.

Основи соціальної психології спочатку заклалися під впливом 3-х напрямків психологічної науки ХХ ст. - гештальтпсихології, біхевіоризму та психоаналізу (Е. Фромм, Г. Саллівен, Г.Шепард, Г.Хаймен, Л.Фестингер, Т. Лірі, С.Аш, М.Дойч, Д.Маклелланд, К.Хорні, А.Кардинер та інші).

Прикладний напрям в соціальній психології:

• Дослідження впливу групи на поведінку індивіда.

• Перехід до виявлення закономірностей соціально-психологічних процесів.

• Дослідження обумовленості поведінки стимулами, несвідомим і цілісними структурами психіки та ін.

ІІ етап - розвиток теоретичного і експериментального соціально-психологічного знання (з 50-х р. ХХ ст. до цього часу).