14.5 Спілкування як потреба людини

Спілкування являє собою найважливішу потребу людини, умо­ву її нормального індивідуального існування.

Особистість як діяльний суб’єкт завжди відчуває потребу в оцінці її діяльності з боку іншої людини, щоб співвіднести цю оцінку з само­оцінкою. Б.Г.Ананьєв цю потребу характеризує як вияв особистістю потреби у спілкуванні й соціальній стимуляції свого розвитку. Ця постійна потреба в іншій людині, значення «іншого» є найважливі­шим в житті людини будь-якого віку. Ще на початку XX ст. англійсь­кий філософ, психолог і педагог У.Джеймс казав, що для людини немає більш жорсткішого покарання, ніж бути в суспільстві і бути непомітним для інших людей. Людині важливо, щоб її помічали. В спілкуванні людина підтверджує значення свого «Я».

Психологічне непідтведження – це покарання, яке дуже важ­ко перенести людині. Воно виявляється в насмішці, осудженні, не­прийнятті і руйнує особистість, бо інша людина в нашому житті грає першу скрипку. Інша людина через підтвердження або непідтвердження нашого психологічного існування управляє нашою самооці­нкою, емоційним самопочуттям і навіть психічним здоров’ям. Непідтвердження – це трагедія, яка не знає вікових меж. І більш за все від нього страждають діти. Наприклад, самим жорстким покаран­ням у підлітків вважається «бойкот», який розбуджує у жертви страх і приниження, випробування, які руйнують психіку.

Потреба людини бути підтвердженим іншими, існувати для них, мати в їх очах самостійну цінність і значення не є відкриттям ос­танніх років. Культура народів передбачає існування обов’язкового для виконання мінімуму, підтвердження. Цей мінімум є в мові, пра­вилах, манерах поведінки («Добридень», «Здравствуйте» тощо).

Афіліація як потреба в спілкуванні

Афіліація (англ. З’єднання, зв’язок) – потреба (мотивація) у спілкуванні, в емоційному контакті, дружбі, любові. Афіліація виявляється у прагненні бути в спілкуванні з іншими людьми, взаємодіяти з оточуючими, давати комусь допомогу і підтримку і приймати її від іншого.

Вперше термін афіліація було введено в психологію відомим американським психологом Генрі Мюрреєм, який вважав основ­ною потребою людини потребу в афіліації. В західній психології активне дослідження афіліації починається у другій половині. XX ст. Досліджуються ситуації, які сприяють афіліації, мотиви афіліації, її результати. Так, американський психолог Фокс провів опитування з метою з’ясування, в якому випадку респонденти хотіли б залишатись самі, а коли – у спілкуванні з іншими. Результати показали, що прагнення бути з іншими збільшується в таких умовах: в приємних обставинах, які приносять задово­лення (коли у людей радість), а також в обставинах загрожую­чих (у небезпеці, коли тривожно або страшно). Прагнення зали­шатись наодинці виявилось сильнішим в неприємних обстави­нах (коли людина нервується, коли напруга), а також у обстави­нах, що потребують зосередженості.

Було встановлено, що загальними чинниками афіліації є:

1) необхідність порівняти себе з іншими, позбавитись не­впевненості;

2) необхідність отримати позитивну стимуляцію завдяки ціка­вому живому спілкуванню;

3) потреба в отриманні схвалення, уваги;

4) потреба в емоційній підтримці.

Особливо активно вивчалась афіліація як реакція на загрозу. Вивчаючи мотиви цієї афіліації, вчені прийшли до висновку, що тут відіграють роль три основних мотиви: соціальне порівняння, редук­ція тривоги і пошуку інформації.

Деякі дослідники розглядають афіліацію в ситуації загрози без­пеці під кутом зору теорії прив’язаності. Суть пояснення полягає в тім, що дорослі у ситуації загрози шукають людину, яка б змогла надати інформацію для оцінки ситуації. Це відбувається подібно тому, як діти, стикнувшись з новим подразником, звертаються до батьків, шукаючи керівництва. Отже, афіліація пов’язана з соціаль­ною підтримкою.

Соціальна підтримка – це почуття, що тебе підтримують інші. Соціальна підтримка включає чотири компоненти: по-перше, це емоційна підтримка (впевненість в тому, що про тебе хтось турбуєть­ся, любить і піклується); по-друге, це оціночна підтримка (соціаль­не порівняння і відповідь на запитання, чи правильно я ставлюсь до того чи іншого явища); по-третє, це інформаційна підтримка (інфор­мація про те, як сприймати явища); по-четверте, це інструменталь­на підтримка (отримання конкретної дієвої допомоги).

Численні дослідження показують позитивний вплив соціаль­ної підтримки для зниження стресу. Особливо дієвою є емоційна підтримка в контексті близьких стосунків, тому що людина в ситу­ації стресу може розмовляти лише з тими, хто її сприймає, на кого можна звалити негативні емоції без ризику бути знехтуваним і хто може допомогти повернути віру в себе.