- •Міністерство освіти і науки чернігівський національний технологічний університет соціальна психологія
- •1 Лекція 1 соціальна психологія як наука
- •1.1 Поняття соціальної психології. Соціальна психологія як явище і наука.
- •1.2 Предмет соціальної психології як науки
- •1.3 Поняття «методологія». Методи дослідження в соціальній психології
- •1.4 Поняття статусу соціальної психології.
- •2 Лекція 2 історія формування та розвитку соціальної психології
- •2.1 Передумови виникнення соціальної психології
- •2 Період (середні віки та епоха Відродження):
- •2.2 Виокремлення соціальної психології в самостійну область знання
- •2.3 Основні тенденції розвитку сучасної соціальної психології.
- •3 Лекція 3 структура соціальної психології
- •3.1 Поняття структури соціальної психології
- •3.2 Структура соціальної психології за характером задач, що вирішуються
- •3.3 Соціальна психологія за характером пізнання соціально-психологічних явищ
- •3.4 Структура соціальної психології за характером формування цілісності соціально-психологічних утворень
- •4 Лекція 4 прикладна соціальна психологія
- •4.1 Призначення прикладної соціальної психології
- •4.2 Структура прикладної соціальної психології.
- •4.3 Предмет прикладної соціальної психології, її функції та завдання
- •4.4 Характеристика прикладних соціально-психологічних досліджень
- •5 Лекція 5 соціальна психологія людства та великих соціальних груп (народів і мас)
- •5.1 Соціальна психологія людства. Психологія народів і мас.
- •5.2 Поняття групи в соціальній психології
- •5.3 Класифікації великих соціальних груп
- •4. Структура великої групи (див. Рисунок 5.1)
- •6 Лекція 6 соціальна психологія малої групи
- •6.1 Поняття «мала соціальна група», її ознаки
- •6.2 Головні підходи у вивченні малої групи
- •6.3 Класифікація малих груп
- •6.4 Структура малої групи.
- •7 Лекція 7 соціальна психологія сім’ї
- •7.1 Поняття сім’ї в соціальній психології, її суспільна цінність
- •7.2 Ознаки, типи сімей та їх загальна характеристика
- •7.3 Функції сім’ї
- •7.4 Соціально-психологічний підхід до аналізу сім’ї
- •8 Лекція 8 проблема особистості в соціальній психології
- •8.1 Особистість як предмет дослідження в соціології і психології
- •8.2 Поняття особистості в соціальній психології
- •8.3 Специфіка соціально-психологічної проблематики особистості
- •9 Лекція 9 теорії адаптації та соціалізації особистості
- •Поняття адаптації та соціалізації особистості
- •9.2 Сфери розгортання процесу соціалізації особистості.
- •9.3 Стадії процесу соціалізації.
- •9.4 Соціально-психологічні механізми соціалізації
- •10 Лекція 10 соціально-психологічні властивості особистості
- •10.1 Методологічні основи визначення соціально-психологічних властивостей особистості
- •10.2 Види соціально-психологічних властивостей
- •10.3 Соціальний інтелект та соціальна компетентність
- •11 Лекція 11 соціальні норми, цінності і установки
- •11.1 Проблема обумовленості соціальної поведінки особистості
- •11.2 Соціальні норми
- •11.3 Соціальні цінності
- •11.4 Поняття соціальної установки та її структура
- •12 Лекція 12 роль і статус особистості в групі
- •Поняття «статус» в соціальній психології, види статусів
- •12.2 Основні складові статусу
- •12.3 Поняття «роль», головні підходи до розуміння поняття
- •12.4 Зв’язок соціальної ролі зі статусом
- •13 Лекція 13 лідерство та керівництво в малій групі
- •13.1 Поняття лідерства і керівництва, їх особливості
- •13.2 Теорії походження лідерства
- •13.3 Типологія лідерів та керівників
- •14 Лекція 14 проблема спілкування в соціальній психології
- •14.1 Визначення поняття «спілкування». Його суб’єкт та об’єкт.
- •14.2 Структура спілкування
- •14.3 Типи та види спілкування.
- •14.4 Функції спілкування
- •14.5 Спілкування як потреба людини
- •15 Лекція 15 спілкування як комунікативний процес
- •15.1 Поняття комунікації як форми та використання каналів передачі інформації
- •15.2 Співвідношення вербальних та невербальних способів передачі інформації
- •16 Лекція 16 спілкування як взаємодія
- •16.1 Інтеракція – взаємодія у спілкуванні
- •16.2 Взаємодія як контакт між людьми
- •16.3 Взаємодія як загальна характеристика спілкування
- •16.4 Структура взаємодії
- •17 Лекція 17 спілкування як взаєморозуміння
- •17.1 Спілкування як взаєморозуміння людьми один одного
- •17.2 Об’єкт та суб’єкт соціальної перцепції
- •17.3 Сприйняття та розуміння один одного партнерами по спілкуванню
- •18 Рекомендована література
13 Лекція 13 лідерство та керівництво в малій групі
13.1 Поняття лідерства і керівництва, їх особливості
Єдність, організованість, мобільність соціальної групи залежать від багатьох зовнішніх (особливості структури, в яку група включена) і внутрішніх чинників. Впливовими чинниками внутрішньогрупової єдності є керівництво і лідерство.
Керівництво — здійснюваний індивідом чи колективним суб’єктом соціально-психологічний вплив на інших людей з метою структурування дій та відносин у групі (організації).
Керівництво є суто управлінським феноменом, офіційно регламентованим соціально організованим процесом. Реалізують функції керівництва спеціалізовані структури (у великих організаціях), а також безпосередньо керівник.
Керівник — індивід, на якого офіційно покладені функції управління І організації діяльності в групі (установі, фірмі та ін.).
Завдання його полягає у визначенні цілей спільної діяльності, які фіксують напрям розвитку організації, тобто задають образ кінцевого стану, до якого повинна дійти вона через певний проміжок часу. У визначенні таких цілей, структуруванні діяльності й відносин у спільності під час розв’язання нею різноманітних завдань, у впливі на персонал полягають сенс і сутність процесу керівництва.
З феноменом керівництва пов’язаний феномен лідерства у групі (організації). Вони іноді бувають тотожними, а часом породжують у своїй взаємодії протистояння і конфлікти.
Лідерство (англ. leader — провідник, ведучий, керівник) — один з процесів організації й управління малою соціальною групою, який сприяє досягненню групових цілей в оптимальні терміни та з оптимальним ефектом.
Цей процес значною мірою обумовлений панівними у суспільстві соціальними відносинами. Його характеризують відносини домінування і підкорення, впливу і наслідування в системі міжособистісних відносин у групі. Лідерство спрямоване на пробудження в членів групи мрії, до якої вони прямуватимуть, наснаження їх необхідною для цього енергією. Ефективність його залежить від наявності у соціальній групі визнаного всіма, авторитетного лідера.
Лідер — наділений найбільшим ціннісним потенціалом індивід, який має провідний вплив у групі.
Феномен лідерства є динамічним процесом малої групи, який може бути доволі суперечливим: домагання лідера і готовність до його провідної ролі можуть і не збігатися. Лідер не висувається групою на відповідну посаду, а спонтанно займає керівну позицію за явної чи прихованої її згоди. Найчастіше він перебирає роль неофіційного керівника, а з його особистістю ідентифікується специфічна система групових норм та цінностей, яка не завжди тотожна офіційній системі. Оскільки лідерство є системою відносин у групі, його слід розглядати як групове явище, адже лідер завжди є елементом цієї .структури. Психологічна сутність лідерства полягає у здатності впливати на індивідів і групу, спрямовувати їхні зусилля на досягнення цілей.
Між лідерством і керівництвом, керівником і лідером існують певні відмінності. Поширеним є твердження, що лідерські можливості збільшують силу впливу керівника; за активної реалізації керівником якостей ділового і мотиваційного лідера зростає задоволеність індивідів членством у групі. Але існують міркування, що ролі керівника і лідера у групі мають належати різним особам. Щодо цього використовують такі аргументи:
діяльність лідера і керівника має неоднакову спрямованість. Керівник зорієнтований на реалізацію завдань групи, лідер — на її внутрішні інтереси;
експресивний лідер, стаючи формальним керівником, розвалює групову діяльність або змушений переорієнтовуватися на інструментальні функції (ділова сфера). Це може спричинити його конфлікт з групою (він або не стає керівником, або перестає бути лідером);
існує не так багато груп, яким властиве поєднання в одній особі керівника та інструментального лідера. Як правило, такими є наукові колективи;
у багатьох групах (шкільний клас, студентська група) таке поєднання неможливе через вікові, статусні відмінності керівника і групи.
Незважаючи на відмінності, керівник і лідер часто вирішують і взаємопов’язані проблеми, покликані стимулювати групу, націлювати її на розв’язання групових завдань та ін. Чимало спільних рис містять і психологічні характеристики їх діяльності, зокрема:
керівник і лідер є координаторами, організаторами соціальної групи;
керівник і лідер, хоч і різними засобами, здійснюють соціальний вплив у групі;
керівник і лідер використовують субординаційні відносини (керівник — чітко регламентовані, лідер — заздалегідь не передбачені).
Особа, яка претендує на роль лідера, передусім має компенсувати недоліки і прорахунки у діяльності групи та її керівника. В такому разі лідер повинен взяти на себе відповідальність за реалізацію інтеграційної та об’єднуючої функцій. Не менш важливою є регулятивна функція, спрямована на персоніфікацію функціонально-рольових відносин в групі, встановлення і підтримку сприятливих соціально-психологічних відносин, вироблення і підтримку групових норм. Це особливо важливо для груп, у діяльності яких домінують формальні, позбавлені уваги керівника до підлеглих, відносини. Отже, вирішальна роль лідера полягає в інтеграції членів групи та регулюванні взаємин у ній. Намагання придушити вияви у групі лідерської ініціативи зобов’язує лідера підтримувати цю ініціативу в усіх її легітимних формах.
