- •Міністерство освіти і науки чернігівський національний технологічний університет соціальна психологія
- •1 Лекція 1 соціальна психологія як наука
- •1.1 Поняття соціальної психології. Соціальна психологія як явище і наука.
- •1.2 Предмет соціальної психології як науки
- •1.3 Поняття «методологія». Методи дослідження в соціальній психології
- •1.4 Поняття статусу соціальної психології.
- •2 Лекція 2 історія формування та розвитку соціальної психології
- •2.1 Передумови виникнення соціальної психології
- •2 Період (середні віки та епоха Відродження):
- •2.2 Виокремлення соціальної психології в самостійну область знання
- •2.3 Основні тенденції розвитку сучасної соціальної психології.
- •3 Лекція 3 структура соціальної психології
- •3.1 Поняття структури соціальної психології
- •3.2 Структура соціальної психології за характером задач, що вирішуються
- •3.3 Соціальна психологія за характером пізнання соціально-психологічних явищ
- •3.4 Структура соціальної психології за характером формування цілісності соціально-психологічних утворень
- •4 Лекція 4 прикладна соціальна психологія
- •4.1 Призначення прикладної соціальної психології
- •4.2 Структура прикладної соціальної психології.
- •4.3 Предмет прикладної соціальної психології, її функції та завдання
- •4.4 Характеристика прикладних соціально-психологічних досліджень
- •5 Лекція 5 соціальна психологія людства та великих соціальних груп (народів і мас)
- •5.1 Соціальна психологія людства. Психологія народів і мас.
- •5.2 Поняття групи в соціальній психології
- •5.3 Класифікації великих соціальних груп
- •4. Структура великої групи (див. Рисунок 5.1)
- •6 Лекція 6 соціальна психологія малої групи
- •6.1 Поняття «мала соціальна група», її ознаки
- •6.2 Головні підходи у вивченні малої групи
- •6.3 Класифікація малих груп
- •6.4 Структура малої групи.
- •7 Лекція 7 соціальна психологія сім’ї
- •7.1 Поняття сім’ї в соціальній психології, її суспільна цінність
- •7.2 Ознаки, типи сімей та їх загальна характеристика
- •7.3 Функції сім’ї
- •7.4 Соціально-психологічний підхід до аналізу сім’ї
- •8 Лекція 8 проблема особистості в соціальній психології
- •8.1 Особистість як предмет дослідження в соціології і психології
- •8.2 Поняття особистості в соціальній психології
- •8.3 Специфіка соціально-психологічної проблематики особистості
- •9 Лекція 9 теорії адаптації та соціалізації особистості
- •Поняття адаптації та соціалізації особистості
- •9.2 Сфери розгортання процесу соціалізації особистості.
- •9.3 Стадії процесу соціалізації.
- •9.4 Соціально-психологічні механізми соціалізації
- •10 Лекція 10 соціально-психологічні властивості особистості
- •10.1 Методологічні основи визначення соціально-психологічних властивостей особистості
- •10.2 Види соціально-психологічних властивостей
- •10.3 Соціальний інтелект та соціальна компетентність
- •11 Лекція 11 соціальні норми, цінності і установки
- •11.1 Проблема обумовленості соціальної поведінки особистості
- •11.2 Соціальні норми
- •11.3 Соціальні цінності
- •11.4 Поняття соціальної установки та її структура
- •12 Лекція 12 роль і статус особистості в групі
- •Поняття «статус» в соціальній психології, види статусів
- •12.2 Основні складові статусу
- •12.3 Поняття «роль», головні підходи до розуміння поняття
- •12.4 Зв’язок соціальної ролі зі статусом
- •13 Лекція 13 лідерство та керівництво в малій групі
- •13.1 Поняття лідерства і керівництва, їх особливості
- •13.2 Теорії походження лідерства
- •13.3 Типологія лідерів та керівників
- •14 Лекція 14 проблема спілкування в соціальній психології
- •14.1 Визначення поняття «спілкування». Його суб’єкт та об’єкт.
- •14.2 Структура спілкування
- •14.3 Типи та види спілкування.
- •14.4 Функції спілкування
- •14.5 Спілкування як потреба людини
- •15 Лекція 15 спілкування як комунікативний процес
- •15.1 Поняття комунікації як форми та використання каналів передачі інформації
- •15.2 Співвідношення вербальних та невербальних способів передачі інформації
- •16 Лекція 16 спілкування як взаємодія
- •16.1 Інтеракція – взаємодія у спілкуванні
- •16.2 Взаємодія як контакт між людьми
- •16.3 Взаємодія як загальна характеристика спілкування
- •16.4 Структура взаємодії
- •17 Лекція 17 спілкування як взаєморозуміння
- •17.1 Спілкування як взаєморозуміння людьми один одного
- •17.2 Об’єкт та суб’єкт соціальної перцепції
- •17.3 Сприйняття та розуміння один одного партнерами по спілкуванню
- •18 Рекомендована література
6.4 Структура малої групи.
Мала група є складною системою спілкування та взаємин як між членами групи, так і з середовищем, які визначають її структуру.
Структура малої групи — сукупність зв’язків між членами групи.
Основними сферами активності індивідів у малій групі є спільна діяльність і спілкування. На цій підставі виокремлюють структуру зв’язків і відносин, породжених спільною діяльністю і спілкуванням.
Більшість малих соціальних груп виникає через необхідність розв’язання певних суспільних завдань, під час реалізації яких члени групи виконують спільну діяльність, обмінюються інформацією тощо. Такі їх відносини мають офіційний характер, оскільки фіксуються й охороняються соціальними інститутами, законодавством, інструкціями, наказами. Тому їх названо формальними. Вони утворюють формальну (ділову) структуру групи.
Формальна структура малої групи — взаємини і зв’язки між індивідами в групі, за допомогою яких здійснюються ділові контакти, офіційні відносини, спрямовані на виконання групового завдання.
Головними особливостями формальної структури малої групи є поділ праці, спеціалізація функцій, ієрархія посад, наявність системи координації дій, стабільні лінії комунікації та схематичні способи передавання інформації.
Поступово у межах офіційної структури формується неформальна (емоційна) структура.
Неформальна структура малої групи — емоційно забарвлені зв’язки, які відтворюють неофіційні взаємини між членами групи.
За формальних відносин ці міжособистісні зв’язки є вторинними, однак за певних умов вони можуть бути консолідуючим чинником, сприяти підвищенню продуктивності праці, досягненню поставленої мети, об’єднанню людей у неформальні угруповання. Вступ індивіда до неформальної системи зв’язків зумовлюють потреби в допомозі, захисті, інформації, спілкуванні, вияві симпатії тощо. Побутує думка, що емоційні взаємини між людьми — не головне, адже життя у групі вибудовується передусім за діловими зв’язками. Заперечує її твердження, що неформальна організація є своєрідним протестом індивідів проти знеосібнених принципів, породжених формальною організацією. Тому важливо максимально зблизити ці структури малої групи, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування організації. З цим не всі погоджуються, оскільки формальні та неформальні відносини мають різну цільову та функціональну спрямованість, збіг яких може спричинити продовження спілкування за заздалегідь заданими схемами.
Співвідношення формальної і неформальної структур малої соціальної групи може мати такі варіанти:
— обидві структури відносин не суперечать одна одній, а взаємодоповнюються, тобто емоційні взаємини сприяють досягненню накреслених цілей формальної структури;
— відносно самостійний, незалежний розвиток і функціонування формальної та неформальної систем відносин;
— наявність істотних суперечностей між офіційною та неофіційною системою відносин.
Комунікативну структуру групи утворює мережа офіційних та неофіційних каналів, шляхів, за допомогою яких у групі відбувається обмін діловою інформацією та міркуваннями.
Структура соціальної влади і впливу в малій групі — сукупність зв’язків між членами групи, спрямованість та інтенсивність їх взаємного впливу.
У малій групі соціальна влада реалізується як лідерство і керівництво. Лідери, керівники мають різну впливовість. Залежно від способу впливу виокремлюють такі типи соціальної влади, як примус, винагорода, експертна влада тощо. Владні відносини передбачають волевиявлення; можливість однієї частини панувати над іншою, впливати на неї, змінюючи її світосприймання, відносини, поведінку; здійснювати свою волю у взаємодії, за необхідності нав’язувати її іншим. Характерною особливістю малої соціальної групи є її рольова структура, яка передбачає розподіл групових ролей.
Групові ролі — типові способи поведінки, які пропонують, очікують і реалізують учасники групового процесу.
У процесі групової взаємодії найчастіше виявляють себе ролі, пов’язані з розв’язанням завдань («ініціатор» пропонує нові підходи, ідеї щодо вирішення проблеми, способи подолання труднощів; «координатор» спрямовує групу до її цілей, підсумовує результати; «оцінювач» критично оцінює роботу групи і пропозиції інших та ін.), і ролі, пов’язані з наданням підтримки іншим особам групи («натхненник» підтримує чужі ідеї, розуміє думки інших; «диспетчер» створює можливості для спілкування, спонукає до нього інших, регулює процеси спілкування; «примирник» поступається в чомусь своїми думками, намагаючись збалансувати їх із думками інших).
