Тестові завдання

ІІ. Тема «Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення. Риторика як наука красномовства»

1. Риторика – це:

А відповідь, заперечення, зауваження одного з учасників діалогу іншому;

Б наука про правильну вимову та наголошення слів;

В теорія ораторського мистецтва;

Г емоційне ствердження або заперечення якогось факту.

2. Батьківщиною красномовства вважають:

А Давній Єгипет;

Б Стародавній Китай;

В античну Грецію;

Г Давній Рим.

3. Батьком риторики називають:

А Арістотеля;

Б Платона;

В Демосфена;

Г Цицерона.

4. Видатні оратори Київської Русі – це:

А Демосфен та Цицерон;

Б Іларіон та Кирило Туровський;

В Феофан Прокопович та Григорій Сковорода;

Г Михайло Ломоносов та Георгій Кониський.

5. Тема виступу – це:

А основний шлях, завдяки якому через мовлення інформація доходить до слухача;

Б роз’яснення, тлумачення, інтерпретація подій та фактів;

В основна галузь роздумів оратора, у межах якої він добирає явища та факти, що розглядаються у виступі;

Г уміння оратора виступати без підготовки.

6. План лекції – це:

А повний письмовий виклад змісту виступу;

Б слова та звороти, які означають поняття та явища певної галузі знанн

В узагальнюючі думки, що мають лаконічну, відточену мовну форму;

Г послідовність і взаємозв’язок тематичних частин виступу, зафіксований у вигляді переліку

ключових понять або суджень.

7. Ясність мовлення – це:

А насиченість виступу новими фактами, актуальними проблемами;

Б смислова прозорість виступу, що забезпечує його зрозумілість, доступність у засвоєнні слухачами;

В якість мовлення, що відбиває здатність оратора спонукати слухачів до творчої діяльності;

Г якість мовлення, яка полягає в його мелодійності, плавності, інтонаційній виразності.

8. Образність мовлення оратора – це:

А ясність, точність, логічна переконливість публічного виступу;

Б уміння говорити ясно, без ускладнень, надуманих образів і туманних зворотів;

В наявність у виступі живих картин, які дають змогу не лише осмислювати почуте, а ніби

сприймати його всіма почуттями – бачити, чути тощо;

Г якість виступу, що відбиває здатність оратора розглядати конкретні факти і явища, давати

їм чіткі наукові та політичні оцінки.

9. Лаконічність мовлення відбиває:

А словниковий запас оратора;

Б нормативність, літературність мовлення оратора;

В здатність оратора говорити стисло, залишаючись максимально зрозумілим;

Г емоційність, натхненність і піднесеність мовлення.

10. Гумор – це:

А добродушне осміювання чиїхось вад;

Б різке висміювання чогось негативного;

В особливо дошкульна викривальна насмішка, що виявляє ненависть і презирство до зображуваного;

Г приховане глузування, засноване на називанні супротивного, коли про щось говориться ніби в позитивному плані, але підтекст засвідчує протилежне.

11. Кульмінація публічного виступу – це:

А частина виступу, спеціально відпрацьована оратором лексично, стилістично тощо;

Б спосіб закінчення виступу, коли кожна наступна фраза емоційно підсилює попередню;

В частина виступу, яка полягає у роз’ясненні, витлумаченні подій та фактів;

Г розвивання, металізування, поглиблення раніше висловлених оратором думок.

12. Основні думки виступу потрібно повторювати:

А завжди тими самими словами;

Б щоразу варіюючи їхнє мовне оформлення;

В пропонуючи слухачам повторити їх хором;

Г пропонуючи слухачам їх записати.

13. Найчастіше в публічних виступах на суспільну тему вдаються:

А до ораторського підстилю публіцистичного стилю;

Б до науково-навчального підстилю наукового стилю;

В до белетристичного підстилю художнього стилю;

Г до розмовно-побутового стилю.

14. Зразком іронії є така фраза:

А Теорія, мій друже, сіра, зеленим є лиш дерево життя. (Г. Гейне.);

Б Цитування – дослівне передавання чужого висловлювання. (З підручника.);

В Древо мислі вродило – цитати, цитати, цитати. (Л. Костенко.);

Г Молодим оратором рекомендується не топити в цитатах власні думки. (З посібника.)

Правильні відповіді на тестові завдання І: 1а, 2а, 3а, 4б, 5г, 6в, 7в, 8а, 9г, 10в, 11б, 12г.

Правильні відповіді на тестові завдання ІІ: 1в, 2в, 3г, 4б, 5в, 6г, 7б, 8в, 9в, 10а, 11б, 12б, 13а, 14в.

ВИСНОВКИ

Ці методичні рекомендації по підготовці до семінарських занять конкретизують завдання студентам, допомагають зорієнтуватися в необхідній літературі, дають уявлення про структуру навчальної дисципліни і висувають вимоги до знань та умінь студентів на кожне семінарське заняття, що сприяє логічно послідовному вивченню даної дисципліни. Ці методичні вказівки також дають студентам можливість здійснити самоконтроль та контроль знань за допомогою тестових завдань поданих в додатку 1 з використанням ПЕОМ.

Плани семінарських занять орієнтують студентів на реалізацію мети цих занять і дають рекомендації щодо алгоритму підготовки до занять такого типу.