Література Основна:

1. Алексеев А.П. Философский текст: идеи, аргументация, образы. – М.: Прогресс-Традиция, 2006. – 328 с.

2. Коэн М., Нагель Э. Введение в логику и научный метод: [Частина книги: Книга II. Прикладная логика и научный метод. Глава XVIII. Логика и критическая оценка] / Пер. с англ. П.С. Куслия. – Челябинск, Пермь: Социум, 2010. – С. 474-507.

3. Рузавин Г.И. Методология научного познания: Учеб. пособие для вузов: [Частина книги: Глава 9. Методы и функции понимания]. – М.: Юнити-Дана, 2012. – С. 165-185.

Додаткова:

1. Брюшинкин В.Н. Системная модель аргументации для фрагмента философского текста // РАЦИО.ru. – 2009, №1. – С. 43-62.

2. Дерида Ж. Письмо та відмінність [Частина книги: Структура, знак і гра в дискурсі наук про людину] / Пер. з фр. В. Шовкун. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. – С. 563-590. – Режим доступу: http://litera-ua.livejournal.com/9227.html

3. Жан И. Логика и существование. Очерк логики Гегеля. – Изд-во: Владимир Даль, 2006. – 320 с. – Режим доступу: http://klubknig.ru/9932-logika-i-sushhestvovanie.-ocherk-logiki-gegelya.html

4. Кислов А.Г. Культура интеллектуального досуга: поэтика задач и риторика решений // РАЦИО.ru. – 2011, № 5. – С. 106-129.

5. Сокал А., Брикмон Ж. Интеллектуальные уловки. Критика философии постмодерна / Перев. с англ. А. Костиковой и Д. Кралечкина. Предисловие С.П. Капицы. – М.: Дом интеллектуальной книги, 2012. – 248 с.

6. Харт К. Постмодернизм: [Глава 4. Фрагментарность] / Пер. с англ. К. Ткаченко. – М: Фаир-пресс, 2006. – С. 106-134.

 Словник-мінімум

«Бритва Оккама» – методологічний принцип, сформульований англійським філософом і логіком У. Оккамом, що вимагає усунення з науки усіх понять, що не є інтуїтивно очевидними і не піддаються перевірці у досвіді: «Сутності не слід множити без необхідності».

Парадигма – сукупність теоретичних і методологічних положень, прийнятих науковим співтовариством на відомому етапі розвитку науки, що використовуються у якості зразка, моделі, стандарту для наукового дослідження, інтерпретації, оцінки і систематизації наукових даних, для осмислення гіпотез і рішення завдань, що виникають у процесі наукового пізнання.

Приклад – факт або окремий випадок, що використовується у якості відправного пункту для подальшого узагальнення та підкріплення зробленого узагальнення. Використання фактів або окремих випадків у якості прикладу треба відрізняти від використання їх у якості ілюстрації або зразка. Виступаючи у якості прикладу, окремий випадок робить можливим узагальнення, у якості ілюстрації він підкріплює вже встановлене положення, у якості зразка він спонукає до наслідування.

Факти – події, що були зафіксовані тим або іншим способом, вони також є найпоширенішим видом аргументів.

«Філософська логіка» – назва, що використовується для позначення різноманітних додатків до ідей та апарату сучасної формальної логіки для аналізу понять і проблем філософії. Звернення до філософії є необхідною умовою прояснення підстав логіки. З іншого боку, застосування у філософії понять і методів логіки дозволяє глибше осмислити деякі філософські проблеми.