ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ” МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Кафедра філософії

П.В. Гончаренко 

ЛОГІКА

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

напряму підготовки «Філософія»

Запоріжжя 2014

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ” МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Кафедра філософії

П.В. Гончаренко 

ЛОГІКА

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

напряму підготовки «Філософія»

Затверджено

Вченою радою ЗНУ

Протокол № 6 від 25 лютого 2014 р.

Запоріжжя 2014

УДК 16 (075.8)

ББК Ю4я73

Гончаренко П.В. Логіка: навчально-методичний посібник для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки «Філософія». – Запоріжжя: ЗНУ, 2014. – 116 с.

У посібнику розглядається коло логічних питань і проблем, що характеризуються як теоретична і практична логіка. Аналізуються питання практичного застосування логіки, зокрема, при аналізі філософських текстів і написанні наукових робіт. Особливе значення мають теми, присвячені логіко-епістемологічним аспектам доведення і спростування. У посібнику поєднується традиційна тематика з сучасним рівнем логіко-методологічніх досліджень.

Навчально-методичний посібник містить плани лекційних та семінарських занять, завдання для самостійної роботи студентів, термінологічний словник, модульні контрольні роботи, індивідуальні завдання, структурований список рекомендованої літератури курсу «Логіка».

Призначений для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки «Філософія».

Рецензент доктор філософських наук, доцент І.Г. Утюж

Відповідальний за випуск доктор філософських наук, професор Л.Д. Кривега

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….…...…4

Змістовий модуль І. Теоретична логіка………………………………………...6

Тема 1. ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД ЛОГІКИ………………………………….....…6

Тема 2. СЕМІОТИЧНИЙ ХАРАКТЕР ЛОГІКИ………………………….....…8

Тема 3. ІМ’Я ТА ПОНЯТТЯ……………………………………………..…...….12

Тема 4. ВІДНОШЕННЯ МІЖ ПОНЯТТЯМИ……………………………..….15

Тема 5. ЛОГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ НАД ПОНЯТТЯМИ…………………………..19

Тема 6. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ………………………………………...….…23

Тема 7. ПОНЯТТЯ ПРО СУДЖЕННЯ……………………………….….……..26

Тема 8. ДЕСКРИПТИВНЕ ВИСЛОВЛЮВАННЯ…………………..….…..…30

Тема 9. ЛОГІЧНІ СПОЛУЧНИКИ ТА ЇХНЄ ТАБЛИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ…………………………………………………………………….34

Тема 10. ЗАКОНИ ЛОГІКИ ВИСЛОВЛЮВАНЬ…………………………..…36

Тема 11. ВІДНОШЕННЯ МІЖ ВИСЛОВЛЮВАННЯМИ………………...…39

Тема 12. ЛОГІКА МОДАЛЬНИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ………………………43

Тема 13. ЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАПИТАНЬ І ВІДПОВІДЕЙ……….……….46

Тема 14. ЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ФІЛОСОФСЬКИХ ТЕКСТІВ………………50

Змістовий модуль ІІ. Практична логіка…………………………………….….54

Тема 1. БЕЗПОСЕРЕДНІ МІРКУВАННЯ……………………………………...54

Тема 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОСТОГО КАТЕГОРИЧНОГО СИЛОГІЗМУ………………………………………..……59

Тема 3. ФІГУРИ ТА МОДУСИ ПРОСТОГО КАТЕГОРИЧНОГО СИЛОГІЗМУ………………………………………………………………………63

Тема 4. ЕНТИМЕМА………………………………………………………….…..67

Тема 5. ПОЛІСИЛОГІЗМ………………………………………………….……..71

Тема 6. ПРЯМІ ДЕДУКТИВНІ МІРКУВАННЯ………………..…………..…75

Тема 7. НЕПРЯМІ ДЕДУКТИВНІ МІРКУВАННЯ………………….….….…79

Тема 8. ІНДУКТИВНІ МІРКУВАННЯ…………………………………….…...83

Тема 9. МЕТОДИ ВСТАНОВЛЕННЯ ПРИЧИННИХ ЗВ’ЯЗКІВ………...…87

Тема 10. ПОМИЛКИ В ПРАВДОПОДІБНИХ МІРКУВАННЯХ………...…91

Тема 11. МІРКУВАННЯ ЗА АНАЛОГІЄЮ……………………………………93

Тема 12. ОСНОВИ ДОВЕДЕННЯ І СПРОСТУВАННЯ………………..……96

Тема 13. ПРАВИЛА І ПОМИЛКИ У ДОВЕДЕННІ…………………………100

Тема 14. НАПИСАННЯ НАУКОВОГО ТЕКСТУ……………………...……103

МОДУЛЬНІ КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ……………………………….………107

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДЛЯ СТУДЕНТІВ………………………..109

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ………………………………………………..….…...111

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………..…...114

ВСТУП

У наш час постановка і вирішення завдань наукового пізнання здійснюються на основі інтеграції неформальних і формальних методів, інтуїтивних і формалізованих мов. Така інтеграція вимагає звернення до наук про пізнавальну діяльність, перш за все, про мислення. Особливе місце серед цих наук займає логіка.

Логічні закономірності мислення складають зміст внутрішніх механізмів інтелектуальної діяльності. Розвиток інтелекту як здатності фахівців неминуче спирається на логічні закономірності мислення. Проте, використання подібних закономірностей може бути як явним (у випадках вивчення і застосування результатів науки логіки), так і неявним (у випадках використання накопиченого досвіду). У наш час переважаючим виявляється останнє – неявне використання логічних закономірностей. Логічні операції, такі як визначення, класифікація, доведення, спростування тощо, застосовуються кожною людиною у її розумовій діяльності, зазвичай, неусвідомлено і нерідко з погрішностями, без чіткого уявлення про усю глибину і складність тих розумових дій, з якими пов’язаний кожен, навіть самий елементарний акт мислення.

Логічна теорія є своєрідною. Вона вивчає звичайне людське мислення – те, що може здатися на перший погляд без необхідності ускладненим. До того ж її основний зміст формулюється на особливій, створеній спеціально для своїх цілей штучній мові. Звідси виникає складність першого знайомства з логікою: на звичне і стале потрібно поглянути новими очима і побачити глибину за тим, що уявлялося само собою зрозумілим.

Подібно до того як вміння говорити існувало задовго до виникнення науки граматики, так і мистецтво правильно мислити існувало задовго до науки логіки. Переважна більшість людей і зараз розмірковують, не звертаючись за допомогою до особливої науки і не розраховуючи на цю допомогу. Деякі схильні навіть вважати власне мислення природним процесом, що вимагає аналізу і контролю не більше ніж, скажімо, дихання або ходьба. Зрозуміло, що це помилка. Знайомство вже з першими темами посібника покаже необґрунтованість такого надмірного оптимізму відносно наших навичок правильного мислення, які склалися стихійно.

Проблематика сучасної логіки є складною і різноманітною, тому багато що залишилося за межами навчально-методичного посібника, а приклади, що використовуються у посібнику, пов’язані, як правило, із звичайною діяльністю мислення. Деякі з них побудовані на матеріалі художньої літератури та історії науки. Ці приклади покликані не лише оживити виклад матеріалу, але і наочно продемонструвати, що логічна культура – це не лише предмет спеціальних роздумів, але і те, з чим постійно стикається кожен. Крім того, приклади дозволяють показати, що реальне мислення не зводиться просто до логічної послідовності. У процесі рішення виникаючих завдань важливим виявляється, як правило, все: послідовність, інтуїція, емоції, образне бачення світу тощо.

Сенс і значення вивчення основних розділів логіки видатні педагоги і представники цієї науки завжди вбачали у практичному оволодінні засобами і методами логічного аналізу і доведення, у розвитку вмінь і навичок строгого і несуперечливого мислення, на що спрямований і наш навчально-методичний посібник.

Основна мета курсу полягає у формуванні студентами власної культури мислення на основі логіки, орієнтуванні у логіці розумової діяльності та основах методології наукової роботи.

Основні завдання курсу полягають у тому, щоб дати загальне, доступне уявлення про закони нашого мислення і про науку, що їх вивчає, показати логічний аналіз у дії, у застосуванні до змістовно цікавих проблем, які зустрічаються у повсякденному житті та науковій роботі.

У результаті вивчення курсу «Логіка» студенти повинні

знати:

- розумові проблемні ситуації логіки і методології правильного мислення;

- основні формально-логічні операції;

- визначення основних понять;

- шляхи від інтуїтивного вміння оперувати судженнями і поняттями, термінами і висловлюваннями до свідомого застосування логічних правил і законів;

- засоби аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, обмеження, встановлення причинно-наслідкових зв’язків у міркуваннях;

- методи побудови правильних умовиводів при доведенні і спростуванні;

- особливості та різновиди логічних помилок в усній та письмовій мові, правильні шляхи спростування цих помилок;

- логічні принципи у дії при рішенні змістовних проблем, зокрема у діяльності повсякденного спілкування та написанні наукової роботи;

вміти:

- правильно мислити за допомогою наукових понять і термінів;

- запобігати помилковим судженням і умовиводам;

- забезпечувати правильність побудови думок, уміння логічно і аргументовано доводити істину або спро­стовувати хибні положення;

- знаходити можливості логічного мислення у практичній діяльності;

- користуватися отриманими знаннями з курсу логіки для засвоєння різних навчальних дисциплін та наукової роботи студентів.

Навчально-методичні матеріали з курсу логіки забезпечують самостійне вивчення дисципліни під керівництвом викладача.

Змістовий модуль і. Теоретична логіка

Тема № 1

Предмет та метод логіки План

1. Визначення логіки.

2. Міркування та його структура.

3. Правильні та неправильні міркування.

4. Логічна форма міркування.

 Методичні вказівки

Історія логіки налічує приблизно 2,5 тисячі років та поділяється на два етапи: традиційний (ІV ст. до н.е. – перша половина ХІХ ст.) та сучасний (друга половина ХІХ ст. – до нашого часу). Відповідно до цих етапів говорять про традиційну та сучасну логіки. Засновником традиційної логіки вважається Аристотель, сучасної логіки – Готфрід Ляйбніц.

Незалежно від того, про яку логіку йдеться, вона вивчає три форми мислення – поняття, судження та умовиводи. Тобто, будь-яке міркування складається з цих трьох форм або двох компонентів: засновків (висловлювань, в яких міститься вихідне, відоме знання) та висновку (висловлювання, в якому міститься нове знання і яке отримують логічним шляхом із засновків).

Міркування поділяють на правильні, у яких дотримуються всіх правил та законів логіки, та неправильні, у яких припускаються логічних помилок внаслідок порушення правил або законів логіки.

Такі порушення пов’язують з логічними помилками, які поділяють на паралогізми та софізми. При цьому, правильність міркування ще не означає істинності його засновків та висновку. Взагалі логіка не займається визначенням істинності та хибності засновків та висновків міркувань. Проте у логіці існує таке правило: якщо міркування побудоване правильно і при цьому воно спирається на істинні засновки, то висновок такого міркування завжди буде безумовно істинним. У інших випадках істинність висновку не може бути гарантована.

Логіку як науку цікавить не просто міркування, а його логічна форма (схема). Побудова моделі, у якій змістовним міркуванням відповідають їхні формальні аналоги, у логіці називається формалізацією. Компонентами логічної форми є логічні та нелогічні терміни.

Логічні терміни у природній мові виражають за допомогою таких слів та словосполучень: «будь-який», «деякий», «є», «не», «якщо..., тоді...», «...і...», «...або...» тощо.

У нелогічних термінах фіксують певну інформацію, про яку йдеться у виразі. Це можуть бути як окремі слова, словосполучення, так і цілі речення.

Зміст міркування виражається у нелогічних термінах. У зв’язку з цим поняття логічної форми уточнюють таким чином: логічна форма міркування – це його структура, яку виявляють у результаті абстрагування від значень нелогічних термінів.

Приклад. Розглянемо висловлювання: «Якщо я підготуюся до іспиту, то складу його як годиться». Цей вираз містить один логічний термін: «якщо..., то...» і складається з двох простих висловлювань:

1. Я підготуюся до іспиту – р;

2. Я складу іспит як годиться – q.

Логічна форма виразу: Якщо р, то q.

Для того, щоб з’ясувати логічну форму міркування, необхідно:

1. З’ясувати засновки та висновок міркування. Якщо міркування подане не у повному вигляді, то відновити його.

2. Визначити логічні терміни, що входять до складу засновків та висновку міркування.

3. Замінити прості висловлювання, що входять до складу засновків та висновку міркування, і позначити їх певними символами.

4. Виразити логічну форму міркування за допомогою відповідної схеми.

 Завдання для самоконтролю

1. Відновіть міркування у повному обсязі, тобто з’ясуйте всі його засновки та висновок: «Якщо є причина, то є наслідок. Але причини немає».

2. Визначте логічну форму наведеного висловлювання: «Якщо б у цьому світі не було б зла, людина ніколи б не міркувала про божество» (П. Гольбах).

3. Визначте логічну форму наведеного міркування: «Той, хто все заперечує, нічому не вірить; хто нічому не вірить, знаходиться у протиріччі сам із собою, оскільки він вірить у припущення, що все неймовірно; хто знаходиться у протиріччі сам із собою, той мислить нелогічно. Отже, хто все заперечує, той мислить нелогічно».