Основні види тем

Вже у творах Й. С. Баха встановлюються три види тем, які можна вважати основними, оскільки вони охоплюють переважну кількість найрізноманітніших випадків побудови тем у музичних творах.

1. Короткі теми (або порівняно короткі) як правило не завершені кадансами й ніби відкриті для дальшого мелодичного руху; вони легко втрачають свій первісний характерний вигляд, часто «розчиняються» у подальших формах мелодичного руху. Такі теми умовно можна назвати темами-зернами.

Нотний приклад № 22

2. На відміну від тем-зерен, другий тип тем характеризується достатньою тривалістю в часі й композиційною завершеністю. Такі розгорнуті та завершені теми-мелодії відіграють більш значну тематичну роль у музичних творах, ніж короткі теми-зерна. Теми-мелодії, неодноразово з’являючись у різних голосах і тональностях, у різному гармонічному контексті, як правило, не зазнають істотних змін. Вони досить протяжні й композиційно завершені.

Нотний приклад № 23

Теми синтетичні поєднують ознаки, властиві двом першим видам. Це теми більш складної інтонаційної і композиційної структури. Процес формування синтетичної теми характеризується такими тенденціями: інтонаційне ядро прагне розширити свої межі, набути певної форми, дістати композиційну завершеність на основі посилення виразових можливостей, підкреслення найбільш яскравих інтонаційних особливостей на основі поглиблення закладених у ній суперечностей. У таких умовах зміцнюється роль інтонаційного ядра синтетичної теми. Це ядро, зазвичай, міститься на початку теми. Воно зберігається протягом всього музичного твору, стаючи його своєрідною інтонаційною основою. Як правило, така синтетична тема перестає бути тільки мелодичною побудовою, вона збільшується у своїх розмірах, стає формою, що виражає найрізноманітніший музичний зміст.

Нотний приклад № 24

Такій класифікації піддається мелодичний тематизм, тобто такий, у якому ведучим елементом є мелодія. Такий тип мелодизму є найбільш поширеним в музичній літературі. Ритм або гармонія, взяті окремо, можуть набувати тематичного значення лише в окремих випадках. Спеціальної уваги заслуговує фігураційний тематизм, котрий основується на фігураціях певного типу. Тема і процес її розвитку завдяки характерній для неї гнучкості здатні відтворювати індивідуальні особливості музичного мислення, притаманні даному стилю, композитору, конкретному музичному твору. І тут виникає потреба розглянути найменші звукові утворення, фрагменти музичної тканини. Це – мотиви.

Мотив (від лат.movere – рухати) – це група звуків, об’єднаних одним акцентом, що являє собою найменшу смислову одиницю. За словами Рімана, «…мотив є зерниною тематичного образу». Мотив можна визначити як найменшу одиницю музичної побудови.

Якщо за даною побудовою (зокрема мотивом) з’являється подібна, то їх розділяє просте або змінене повторення. Так утворюються прийоми, за допомогою яких дрібні елементи з’єднуються один з одним, об’єднані терміном структурна періодичність або періодичність структури. Це послідовність елементів однакової довжини.

Співставлення двох або декількох побудов з наступною більшою, яка часто дорівнює їх сумі, називається сумуванням.