- •Аналіз музичних творів
- •Передмова
- •Головні елементи музики
- •Мелодія
- •Гармонія
- •Нотний приклад №4
- •Нотний приклад №5
- •Темп і ритм
- •Нотний приклад № 6
- •Нотний приклад № 7
- •Фактура
- •Нотний приклад № 14
- •Нотний приклад № 17
- •Нотний приклад № 18
- •Нотний приклад № 19
- •Контрольні запитання до теми «Головні елементи музики».
- •Основні види тем
- •Нотний приклад № 22
- •Нотний приклад № 23
- •Нотний приклад № 25
- •Нотний приклад № 26
- •Способи перетворення тем
- •Контрольні запитання до теми «Тема. Основні види тем».
- •Принципи розвитку в музичній формі
- •Контрольні запитання до теми «Принципи розвитку в музичній формі».
- •Функції частин у формі. Типи викладу
- •Нотний приклад № 30
- •Нотний приклад № 31
- •Вступам другого виду надається тематичний зміст і вони можуть мати:
- •Контрольні запитання до теми «Функції частин у формі. Типи викладу»
- •Контрольні запитання до теми „Період”.
- •Прості форми
- •Проста двочастинна форма
- •Проста тричастинна форма
- •Вступ та кода (доповнення) у простих формах
- •Особливі види простих форм та проміжні форми
- •Сфера використання простих форм
- •Контрольні запитання до теми „Прості форми”
- •Складні форми
- •Складна тричастинна форма
- •Особливі види складної тричастинної форми та тричастинна форма, проміжна між складною та простою
- •Сфера використання складної тричастинної форми
- •Складна двочастинна форма
- •Контрольні запитання до теми „Складні форми”.
- •Концентрична форма
- •Контрольні запитання до теми „Концентрична форма”
- •Контрольні запитання до теми „Рондо”
- •Варіаційна форма
- •Нотний приклад № 89
- •Нотний приклад № 98
- •Нотний приклад № 99
- •Контрольні запитання до теми «Варіаційна форма».
- •Сонатна форма
- •Нотний приклад № 101
- •Нотний приклад № 102
- •Нотний приклад № 103
- •Нотний приклад № 104
- •Нотний приклад № 105
- •Нотний приклад № 106
- •Нотний приклад № 107
- •Контрольні запитання до теми «Сонатна форма».
- •Різновиди сонатної форми
- •Контрольні запитання до теми «Різновиди сонатної форми»
- •Рондо-соната
- •Нотний приклад №108
- •Нотний приклад № 109
- •Нотний приклад № 110
- •Нотний приклад № 111
- •Контрольні запитання до теми «Рондо-соната».
- •Сонатна і рондо-сонатна форми у вокальній музиці
- •Контрольні питання до теми «Сонатна і рондо-сонатна форма у вокальній музиці».
- •Музичні форми бароко
- •Старовинна двочастинна форма
- •Нотний приклад № 112
- •Старовинна концертна форма
- •Старовинна сонатна форма
- •Нотний приклад № 113
- •Нотний приклад № 114
- •Нотний приклад № 115
- •Контрольні запитання до теми «Музичні форми бароко»
- •Циклічні форми
- •Сонатно-симфонічний цикл
- •Інші види циклічних форм
- •Контрольні запитання до теми «Циклічні форми».
- •Змішані форми
- •Різновиди змішаних форм
- •Змішані форми у вокальній музиці
- •Контрольні запитання до теми «Змішані форми».
- •Поліфонічні форми та жанри
- •Види поліфонії
- •Нотний приклад № 117
- •Нотний приклад № 118
- •Нотний приклад № 91
- •Поняття про строгу та вільну поліфонію
- •Загальний огляд інвенційних форм
- •Види імітації
- •Точна імітація у прямому русі.
- •Складний контрапункт
- •Інші поліфонічні форми
- •Приклади для аналізу поліфонічних форм
- •Контрольні запитання до теми «Поліфонічні форми».
- •Додаток і джазові форми Особливості будови блюзу
- •Нотний приклад № 146
- •Регтайм (ragtime)
- •Нотний приклад № 147
- •Варіації в джазі
- •Нотний приклад № 148
- •Нотний приклад № 149
- •Додаток іі Словник музичних термінів
- •Словник іноземних термінів
- •Література
- •Тема ........................................................................................................................................14
- •Вступ та кода (доповнення) у простих формах ....................................................48
- •Складні форми ........................................................................................................................51
- •Циклічні форми .......................................................................................................................93
- •Змішані форми ........................................................................................................................101
- •Поліфонічні форми та жанри .................................................................................................104
- •Дадаток іі ...................................................................................................................................125
Нотний приклад № 148
Нотний приклад № 149
Додаток іі Словник музичних термінів
Алеманда – помірно повільний, чотиридольний танець німецького походження, переважно поліфонічного складу.
Архаїчний блюз ( іноді зустрічається під назвою «country» або «folk» ) – традиційний тип блюзу, що сформувався в першій половині ХІХ ст. і має тісний зв'язок з іншими традиційними жанрами народної музики американських негрів (баладою, спірічуелом, холлером та ін.).
Блок-акорди – джазова техніка фортепіанної гри, що ґрунтується на паралельному моноритмічному акордовому русі в партіях обох рук піаніста.
Блюзові тони – зони нестійкого інтонування окремих ступенів ладу, які не співпадають з прийнятим в європейській практиці поділом октави на тони та півтони. В семиступеневому звукоряді вони розташовані на ІІІ та УІІ ступенях («блюзова терція» та «блюзова септима»), які умовно нотуються як пониження ІІІ та пониження УІІ ступенів мажору.
Брейк – 1) коротка імпровізаційна вставка, яка перериває звучання ансамблю. Може виконувати роль каденційної «відповіді», що завершує розділ джазової п’єси ; 2) гармонічна побудова, яка має назву каденція. Інша назва цієї інструментальної вставки – «філл».
Блюз походить від англійського слова blue, що означає сум і в своєму класичному вигляді являє собою сольні пісні.
Бугі-вугі – інструментальна форма блюзу.
Варіантний розвиток – утворення таких нових різновидів теми, які вільно змінюють ті чи інші риси теми, але зберігають безпосередню спорідненість з загальним образним характером теми.
Варіація – видозмінене повторення музичної думки.
Варіювання, варіаційність, варіаційний розвиток – ці терміни означають методи, які використовує композитор при роботі з матеріалом
Дроблення – співставлення побудови з наступними більш короткими.
Гармонія – сфера виразових засобів музики, що заснована на закономірному поєднанні тонів у співзвуччя й на закономірному зв’язку співзвуч.
Гомофонія – (або гомофонно-гармонічний склад) має ведучий голос, супроводжуючі голоси і бас (основа гармонії).
Домінантовий предикт – нагромадження домінантового напруження в тональності, що очікується.
Епізод – 1) у складній тричастинній формі різновид середньої частини, для якого характерні відсутність чіткої самостійної форми та наявність розробковості й тонально-гармонічної нестійкості; 2) у формі рондо та рондо-сонаті побудова між двома проведеннями рефрену; 3) у концертній формі розділ між двома проведеннями основної теми; 4) нова тема, яка вводиться в розробку сонатноі форми, або весь другий розділ сонатної форми,який будується на новому тематичному матеріалі, має, як правило, самостійну форму й замінює собою розробку.
Жига – швидкий, колективний, комічний танець ірландського походження зі специфічним тріольним ритмом та фугованим викладом.
Золотий поділ – геометрична пропорція; поділ відрізка на дві частини, при якому ціле (c) так відноситься до більшої частини (a), як більша частина до меншої (b) – c:a=a:b. Термін ввів Леонардо да Вінчі. Золотий поділ сприяє врівноваженості, красі пропорцій. Його можна виявити в пропорціях тіла людини, в архітектурі, живописі. У музиці на точку золотого поділу часто припадає кульмінація.
Інвенція – невелика інструментальна п'єса, побудована на основі імітаційного розвитку.
Каденція – 1) гармонічний зворот, який завершує музичну побудову (каданс). За ступенем завершеності каденції бувають повними, половинними та перерваними. За функціональним складом – автентичні (D-T) та плагальні (S-T). За положенням у формі – серединні, заключні та додаткові, Каденція, яка завершується в першому такті наступної побудови ( відбувається так зване накладення) називається такою, що вторгається; 2)віртуозне соло імпровізаційного характеру в інструментальному концерті, оперній арії та інших творах.
Кантата – відносно крупний вокально-інструментальний твір для одного чи декількох солістів, хору й оркестру.
Канон (або канонічна імітація) – безперервно проведена імітація, при якій імітуючий голос повторює не тільки початкову частину мелодії першого голосу, що попереджує вступ імітуючого голосу, але й подальший розвиток першого голосу.
Канцона поліфонічна – ( від італ.canzone ) багатоголосна пісня поліфонічного складу; з початку ХІ ст. – назва інструментальної п’єси близької до фуги, при наспівному характері теми.
Концентричність – дзеркально-симетричне розташування тематичного матеріалу. Має п’ять або сім складових частин (ABCBA, ABCDCBA…).
Корус або квадрат – гармонічна основа, яка зберігається і звучить на протязі 12, 16 або 32 тактів.
Кульмінація – (від лат.culmen – вершина ) точка найвищої напруги в музичному творі або його частині).
Куранта – помірно-швидкий, тридольний танець (парно-сольний).
Меса – циклічний вокальний чи вокально-інструментальний твір на латинський текст однойменного головного богослужіння католицької церкви.
Метр – закономірно упорядкована система ритмічних співвідношень.
Модуси – особливі ладо-звукорядні структури, які зберігаються протягом п’єси, але при цьому допускають вільне комбінування тонів у рамках певного звукоряду
Музичний ритм – організована послідовність довжин музичних звуків.
Надбагатоголосся – явище протилежне до пуантилізму, яке виникло в ХХ ст. Поліфонічна фактура охоплює голосів більше, ніж може сприйняти людська свідомість (від 8-10 до 80 ).
Наскрізний розвиток – розвиток, якому властиві безперервність, поступальність, незворотність.
Ораторія (лат. oro – молю) – монументальний вокально-симфонічний твір для солістів, хору, оркестру (органу), в якому завжди втілюється значна ідея в героїчному, епічному чи драматургічному плані.
Органний пункт – звук, що витримується або повторюється в басі, у той час як в інших голосах відбувається незалежний від нього гармонічний розвиток. Найчастіше зустрічається тонічний органний пункт (у вступних та заключних частинах) та домінантовий (в предиктах та перехідний побудовах).
Органум – рання форма багатоголосся з дублюванням ведучого голосу в кварту (квінту), розділяє просте або змінене повторення.
Пасіони (від лат. passio – страждання) – це циклічні музичні твори, в основі яких лежить текст євангельських розповідей про страждання Ісуса Христа.
Поліфонія (від грец. Πολίφωυία – "багато звуку") – вид багатоголосся, оснований на одночасному звучанні двох і більше мелодичних ліній чи мелодичних голосів, об'єднаних ладотональними та гармонічними співвідношеннями.
Поліфонія пластів – вид багатоголосся, у якому багатозвучні фактурні слої контрапунктують між собою.
Пуантилізм – характеризується розпиленою (роздробленою) на звукові крапки фактурою.
Предикт – побудова, у якій відбувається накопичення домінантової напруженості. Предикт готує наступний розділ форми, використовується в кінці серединних, зв’язуючих та вступних частин.
Регтайм – жанр фортепіанної музики (raggear – рваний, time – час). Назва виникла у зв’язку з появою в 1897 році фортепіанної п’єси Уоррена Біба «Ragtime March».
Реквієм (від початкових слів лат. тексту Requiem aeternam) – траурна меса.
Респонсорний принцип (від лат.respondeo) – один з універсальних принципів музичного формотворення, який передбачає такий тип зв’язку елементів музичної форми (побудов, розділів, частин, мотивів, фраз, речень та ін.), при якому ці елементи утворюють пари, що взаємодоповнюються. Принцип «питання – відповідь» знайшов втілення в багатьох європейських музичних формах. Респонсорна техніка широко представлена і в афро- американській музиці. Найпростішим способом реалізації даного принципу у виконавській практиці є так званий антифон ( лат. antiphonos – протизвучання ) – чергування двох груп ансамблю, перекличка між солістом та ансамблем та ін.)
Річеркар – (від італ. ricercato – вишуканий) інструментальна поліфонічна п’єса, побудована на безперервному розвитку теми та її варіантів і, в багатьох зразках, не відрізняється від фуги.
Сарабанда – дуже повільний, тридольний танець-соло іспанського походження.
Соната – (від італ. Sonare - звучання інструменту) з кінця ХVI до серед.XVIII ст. всякий інструментальний твір; з серед XVIII ст. циклічний твір.
Стрета – це інтенсивне імітаційне проведення теми фуги, в якій імітуючий голос вступає до моменту закінчення теми в початковому голосі.
Структурна періодичність або періодичність структури – це прийом, за допомогою якого дрібні елементи зв’язуються один з одним.
Сумування – співставлення двох або декількох побудов з наступною більшою, яка часто дорівнює їх сумі .
Тематична робота – сукупність прийомів для початкового розвитку теми, направлених на розвиток її елемементів.
Фуга – імітаційно-поліфонічний твір, оснований на багатократному проведенні та розвитку теми (чи декількох тем) у всіх голосах.
Фугато – незакінчена фуга з експозицією, що далі переходить у побудову гомофонного складу.
Фугета – маленька фуга.
Хореїчний мотив – мотив, що починається з сильної долі й закінчується на більш слабкій – мотив метрично низхідний.
Ямбічний мотив – мотив, що починається зі слабої долі (затакту) і спрямований до сильної (метрично висхідний).
