Нотний приклад № 6
Ямбічний мотив починається зі слабкої долі (затакту) і спрямований до сильної (метрично висхідний).
Такі мотиви притаманні активним образам.
Нотний приклад № 7
Амфібрахічні мотиви з’єднують активність ямба (затакт) і плинність хорея (м’яке закінчення).
Нотний приклад № 8
Ритмічний малюнок мелодії утворюється від сполучення однакових або різноманітних довжин, певним чином акцентованих. Ці сполучення є характерними, вони легко запам’ятовуються. Ритмічний малюнок є одною з важливих ознак того чи іншого жанру.
Рівномірний ритм створений звуками однакової довжини. Такий ритм, не маючи власної характерності, залежачи від темпу, легко поєднується з іншими засобами. Він може бути використаний і при звуконаслідуванні, бути урочистим, статичним або навіть застиглим, а також для п’єс типу Perpetum mobile.
Нотний приклад № 9
Пунктирний ритм у швидкому темпі надає енергійності, рішучості, а в помірному темпі – урочистості.
Нотний приклад № 10
Синкопа, як правило, несе в собі пружність (тому часто використовується в танцювальних жанрах).
Нотний приклад № 11
Звернемо увагу й на таку явище, як наростання напруження, що пов’язане з ритмічним пожвавленням, і плавний рух мелодії, що характеризується більш або менш вирівняним
ритмом.
Нотний приклад №12
В.Косенко Прелюд
Нотний приклад № 13
Фактура
Фактура (від лат. facio – роблю) будова музичної тканини, враховуючи характер і співвідношення голосів, що її утворюють. Якщо ритміка – це часова організація звукового матеріалу, гармонія – звуковисотна, то фактура – це просторове його розміщення або спосіб викладу.
Перш за все види фактури можна класифікувати за кількістю голосів:
одноголосся (монодія);
багатоголосся.
Монодія – старовинне одноголосся; стародавня грецька музика; знаменні розспіви; одноголосся з прихованим багатоголоссям, що зустрічається в сюїтах для violoncelli solo І.С.Баха (хоча не є в чистому вигляді монодією).
Багатоголосся:
Органум – рання форма багатоголосся з дублюванням ведучого голосу в кварту (квінту).
Гетерофонія – особливо типова для народного багатоголосся. За визначенням Т. Бершадської, „підголосок – це варіант основної мелодії, їй підпорядкований”. Великий розвиток отримала гетерофонія у професійній музиці XX ст.
Поліфонія – з’єднання індивідуальних рівноправних голосів. має два види – імітаційнф та неімітаційна.
Гомофонія – (або гомофонно-гармонічний склад) має ведучий голос, супроводжуючі голоси й бас (основа гармонії).
Нотний приклад № 14
Специфічним проявом гомофонії є акордова фактура (моноритмічне дублювання лінії верхнього голосу або басу).
Нотний приклад № 15
Нотний приклад № 16
Поняття „супроводжуючі голоси” є сукупністю різнорідних функцій. До них належать: а) гармонічний голос; б) імітуючий голос; в) контрапункт; г) педаль (органний пункт). Виклад як головних так і побічних голосів може ускладнюватися дублюванням та фігурацією. Дублювання – один із найпростіших і найефективніших способів. Розрізняють стале дублювання (вибраний дублюючий елемент витримується) та змінне (дублюючі елементи змінюються).