Контрольні запитання до теми «Змішані форми».

1.Що таке змішані форми?

2.У чому різниця між варіаційним та сонатним принципом розвитку у змішаних формах?

3.Що характерно для змішаних форм у вокальній музиці?

4.Які різновиди репризних змішаних форм зустрічаються у вокальних творах?

Поліфонічні форми та жанри

Поліфонія (від грец. polyphonia – "багато звуку") – вид багатоголосся, оснований на одночасному звучанні двох і більше мелодичних ліній чи мелодичних голосів, об'єднаних ладотональними та гармонічними співвідношеннями.

Ці притаманні поліфонії риси відрізняють її від гомофонії – багатоголосся, у якому один голос виконує головну роль, а решта утворюють гармонічний супровід до нього.

У деяких випадках у поліфонічних творах протиставляються один одному не тільки окремі мелодичні голоси, але й комплекси голосів.

Такі приклади зустрічаються в оперних та симфонічних творах, у дво- і трихорній поліфонії. Поняття "поліфонія" співпадає з широким значенням терміну "контрапункт".

Відомий композитор М.Я. Мясковський відносив до контрапунктичної майстерності поєднання мелодично-самостійних голосів і поєднання водночас декількох тематичних елементів.

Поліфонія – один з найважливіших засобів композиції й художньої виразності. Багаточисельні прийоми поліфонії сприяють різносторонньому розкриттю змісту музичного твору, втіленню і розвитку художніх образів. Засобами поліфонії можна видозмінювати, співставляти й об'єднувати музичні теми.

Поліфонія спирається на закономірності мелодики, ритму, ладу, гармонії.

Існують різні музичні форми й жанри, які використовуються для створення творів поліфонічного складу: фуга, фугета, інвенція, канон, поліфонічні варіації, у ХІV-ХVІ ст. – мотет, мадригал та інші.

Поліфонічні епізоди (наприклад фугато) зустрічаються і в рамках інших форм.

Види поліфонії

Види поліфонії різноманітні й важко піддаються класифікації через велику плиннсть, властиву іданому роду музичного мистецтва.

У залежності від компонуючих елементів, по горизонталі утворюються імітаційна та контрастна (неімітаційна) поліфонія.

В імітаційній поліфонії багатоголосся утворюється завдяки проведенню однієї мелодії-темиабо її фрагменту по черзі в різних, але рівноправних голосах:

Нотний приклад № 117

На відміну від імітаційної, контрастна поліфонія поєднує самостійні, рівноправні, але диференційовані за своєю роллю та значенням мелодичні лінії.

Безперечно, при всій самостійності, голоси контрастної поліфонії підпорядковуються законам внутрішньої музичної логіки при домінуючому верхньому голосі. Вони можуть утворювати злагоджений, гармонічний ансамбль, а можуть і протиставлятись один одному. Найчастіше зразки неімітаційної поліфонії зустрічаються у творах для камерних ансамблів – дуетах, тріо, квартетах.

Нотний приклад № 118

«Дети бродиш, моя доле» Українська пісня

Неімітаційна підголоскова поліфонія поєднує нерівноправні голоси. Головний, ведучий голос підпорядковує собі інші голоси, які називаються підголосками. Самостійність підголосків може бути досить значною, але всі вони збігаються за формою з головною мелодією, поступаючись їй у виразності мелодичної лінії.