Контрольні запитання до теми «Циклічні форми».

1.Що спільного між багаточастинними та циклічними формами? Чим вони відрізняються?

2.З яких танців складалася старовинна сюїта?

3.Які нетанцювальні частини входили до старовинної сюїти?

4.За якими принципами будуються програмні сюїти?

5.Що означають поняття «сонатна форма» та «соната»?

6.У чому полягає різниця між сонатою та тріо, квартетом. Квінтетом?

7.Як називається твір сонатного типу для інструменту з оркестром, специфічною особливістю якого є принцип змагання сольної та оркестрової партій?

8.Яку структуру має класична симфонія?

9.Що спільного між сонатою та симфонією? Чим вони відрізняються?

10.Чим відрізняються ораторії від кантат?

11. У чому суть сюжетного та тематичного принципу об’єднання пісень, романсів у камерно-вокальних циклах?

12.Що спільного між пасіоном, месою та реквіємом? Чим вони відрізняються?

13.Як називається піснеспів на слова середньовічної секвенції?

14.Які циклічні музичні твори ораторіально-кантатного типу ви знаєте?

Змішані форми

У ХІХ столітті відроджується тенденція до можливого синтезу різних мистецтв (літературна сюжетика в інструментальних творах, поєднання поезії, музики і сценічної дії в опері, симфонізація опери і, навпаки, деяка „театралізація” симфонічної музики і т. д.). Синтетичні тенденції одночасно проявляються і в музичному відношенні, що виражається у взаємопроникненні і змішанні різних принципів формоутворення та розвитку.

Таким чином, починаючи приблизно з другої чверті ХІХ століття, широкого розповсюдження дістали, поряд з іншими формами, описаними в попередніх розділах, змішані форми.

Це одночастинні (нециклічні) форми, у яких взаємодіють і доповнюють один одного композиційні принципи різних форм. Однією з причин поширення змішаних форм стало прагнення композиторів зробити музичну форму більш гнучкою, здатною більш повно відповідати індивідуальному змісту (дуже часто програмному) кожного окремого твору.

Великого поширення дістають твори, що поєднують риси лірики, драми та епосу (наприклад, жанр балади), а це часто призводить до взаємопроникнення різних форм, виникнення нових поєднань форм, жанрів, прийомів розвитку.

У змішаних формах часто пишуться симфонічні поеми, одночастинні сонати, концерти, увертюри, фантазії, рапсодії, балади, іноді – окремі частини циклічних творів.

Різновиди змішаних форм

Найважливіші шляхи до утворення змішаних форм є такими:

1. Варіаційний принцип розвитку, що розуміється значно ширше, аніж раніше, у вільному вживанні дістає дуже значного розповсюдження. Він, окрім варіаційної форми, проникає і в інші, зовсім різні форми, у поєднанні з іншими принципами розвитку, а саме:

а) вільна варіаційна форма, окремим частинам якої надається індивідуальний характер і будова, що, по суті, дуже наближується до сюїти (див. тему з варіаціями з Шостої симфонії Глазунова);

б) варіаційність у поєднанні з дво-, тричастинністю форми проявляється у проведенні в середній частині крупних елементів з першої частини, а також в динамізації репризи;

в) варіаційність, пов’язана з рондоподібними формами при варіюванні головної теми, проникає в них ще глибше при видозміненому повторенні епізодичних тем (подвійні форми): а в а₁ в₁ а₂;

г) варіаційність у сонатній формі проявляється в монотематичній будові експозиції (сполучна партія, побічна партія, заключна партія – як варіації головної партії), а також у варійованому проведенні у розробці великих розділів тем з експозиції і, нарешті, у змінах елементів репризи.

2. Сонатний принцип поєднується у зовнішньому співставленні з іншими принципами. Приклад – складна тричастинна форма, крайні частини якої – в сонатній формі, повній (наприклад, скерцо з Дев’ятої симфонії Бетховена) чи неповній (скерцо з Другої симфонії Бородіна). Увертюра до опери „Тангейзер” Вагнера є зразком поєднання крайніх частин (хорал) в подвійній тричастинній формі і середньої частини в сонатній формі із дзеркальною репризою і епізодом взамін розробки:

Повільно Швидко Сонатна форма Повільно Хорал Експозиція Епізод Реприза Хорал

а в с d с в а

Г.П. П.П. П.П. Г.П.

Хоч цей приклад, на перший погляд, також дає зовнішнє співставлення зміненої сонатної форми в середній з крайніми, тематично однаковими, частинами й утворення дуже крупної складної тричастинної форми, водночас у цілому утворюється семичастинна форма.

Більш органічне сплетення сонатності з концентричною будовою спостерігається в арії Ігоря з опери „Князь Ігор” Бородіна:

Експозиція зв’язка Епізод Реприза

3о 63 8 40 31 53

b – As As – f Des – b b – B B – b

Г.П. П.П. П.П. Г.П.

Поєднання рис сонати і рондо розглядалось при описі рондо-сонатної форми. Як відомо, її основні риси – повторення головної партії в головній тональності після побічної партії в експозиції. Але й без цієї умови зближення сонати і рондо можливе на основі повторення головної теми, хоча б і в не освітній тональності, всередині розробки або взамін неї. (Наприклад: Фантазія Шопена f­moll).

Особливий інтерес представляє взаємодія одночастинності і контрастної циклічності. Це виражається в утворенні крупних одночастинних, досить самостійних форм, в яких очевидно виявляються риси тематичних і темпових контрастів (останні в циклічній формі є головним принципом).

Таким чином, дуже масштабний одночастинний твір, що має ясно виражені контури сонатної форми зі звичайними тональними відношеннями головних тем в експозиції, репризі, водночас вміщує в собі епізоди, близькі за характером до звичайного типу середніх частин чотирьохчастинного сонатного циклу (наприклад: соната h­moll Ліста).

Взагалі, у музичній літературі зустрічається дуже багато найрізноманітніших змішаних форм.

У будь-якому випадку, кожна індивідуальна форма повинна вважатись правильною, якщо вона відповідає приблизно наступним умовам:

1. кількість тем обмежена і вони, всі чи частково, повторюються в тому чи іншому порядку;

2. є головна тональність, що достатньо виражена в заключенні;

3. наявність пропорційності частин.

Форми творів, що носять назву „Фантазія”, „Рапсодія”, взагалі дуже різноманітні й зазвичай близькі до якого-небудь широковживаного типу (тричастинного, рондо, сонатного і т. п.), іноді – циклічного.